Рішення № 41534623, 17.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р. Справа № 911/4436/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2»

та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа»

про стягнення 382537,02 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Вергелес П.В., довір. б/н від 20.10.2014 р.

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

від відповідача-3: не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (далі - відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (далі - відповідач-3) про стягнення 382537,02 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 20.02.2012 р. та 23.07.2012 р. з ТОВ «Унірем-Агро Плюс» договорів поставки, відповідно, № АП-07-0010 та № АП-07-0393, згідно з якими ТОВ «Хімагромаркетинг» зобов'язувалось передавати у власність відповідача-1 товар, а ТОВ «Унірем-Агро Плюс» зобов'язувалось приймати і оплачувати його.

У забезпечення виконання зобов'язань за договорами поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та № АП-07-0393 від 23.07.2012 р., 10.10.2012 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» було укладено договір поруки № ПР-07-0005, а також Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» було укладено договір поруки № ПР-07-1012, відповідно до яких відповідач-2 та відповідач-3 поручилися за виконання зобов'язань ТОВ «Унірем-Агро Плюс» за договорами поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та № АП-07-0393 від 23.07.2012 р. та додатковими договорами до них.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем-1 зобов'язання за договорами поставки, ТОВ «Хімагромаркетинг» було подано 30.01.2014 р. позовну заяву до господарського суду Київської області про стягнення заборгованості, пені, штрафу та відсотків річних за період прострочення з 21.10.2012 р. до 20.01.2014 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.03.2014 р. у справі № 911/271/14 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Хімагромаркетинг» у повному обсязі.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 319727,77 грн. відсотків річних, 62809,25 грн. пені, нарахованих за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р., а також 7650,74 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 03.11.2014 р. та 17.11.2014 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідачі у судові засідання 03.11.2014 р. та 17.11.2014 р. представників не направили, хоча про дату та час розгляду справи були повідомлені належно. Відзиву на позов не надали.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

20.02.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (покупець) було укладено договір поставки № АП-07-0010, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю, а останній зобов'язався прийняти й оплатити засоби захисту рослин.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що вартість товару на дату укладання цього договору становить 129057,58 грн.

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість товару, зазначену в п. 1.2 даного договору, в наступні строки: 32264,40 грн. не пізніше 01.03.2012 р., 32264,40 грн. не пізніше 30.09.2012 р. та 64528,78 грн. не пізніше 20.10.2012 р.

Відповідно до п. 2.6 договору оплата вартості товару, що залишилася, здійснюється не пізніше кінцевого строку, визначеного у п. 2.1 даного договору.

Згідно з п. 2.7 договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

У відповідності з п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем-1, в розмірі дев'яноста шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» було укладено ряд додаткових договорів до договору поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р.

На виконання умов договору поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. позивачем було поставлено відповідачу-1 товари за договором поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р., що підлягали оплаті на загальну суму 572767,88 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач-1 за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково на суму 151117,60 грн., у зв'язку з чим за відповідачем-1 утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 421650,28 грн.

Окрім того, 07.06.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (покупець) укладено договір поставки № АП-07-0393, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а останній зобов'язався прийняти й оплатити насіннєвий матеріал (товар).

Згідно з п. 2.1 договору покупець зобов'язаний сплатити позивачу вартість товару в наступні строки: 13767,00 грн. не пізніше 10.06.2012 р., 13767,00 грн. не пізніше 30.09.2012 р., 27534,00 грн. не пізніше 20.10.2012 р.

У відповідності з п. 2.7 договору датою виконання зобов'язання по оплаті товару вважається день надходження коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Згідно з п. 5.2 договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторони дійшли згоди щодо зміни тривалості позовної давності про стягнення неустойки (штрафу, пені), передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, і встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цього договору, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з п. 5.5 договору сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем-1 в розмірі дев'яноста шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договору, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2014 р., а в частині розрахунків - до повного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання умов договору поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. позивач поставив відповідачу-1 згідно видаткової накладної № АП-07-0421 від 21.06.2012 р. товар на загальну суму 55068,00 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, покупець за вищезазначений поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 55068,00 грн.

Таким чином, у відповідача-1 утворилася заборгованість перед позивачем за договором поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та договором поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. у загальному розмірі 476718, 28 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

10.10.2012 р. між ТОВ «Хімагромаркетинг» (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (поручитель) було укладено договір поруки № ПР-07-0005, за умовами якого поручитель зобов'язався перед стороною-1 відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли, зокрема, на підставі договору поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та додаткових договорів до нього і договору поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. та додаткових договорів до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки відповідач-2 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем-1 в повному обсязі. Відповідач-2 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат позивача тощо.

Згідно з п. 1.3 договору поруки у разі порушення відповідачем-1 зобов'язання, відповідач-1 і відповідач-2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право позивача вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від відповідача 1 і відповідача 2 разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання відповідачем-1 позивач направляє відповідачу-2 письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Вимога позивача буде достатньою для відповідача-2 підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до позивача про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки відповідач-2 зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу позивача в повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач-1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по оплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою № 234 від 09.07.2013 р. про сплату суми боргу на протязі десяти банківських днів з моменту отримання даної вимоги.

10.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Акруа» (відповідач-3) було укладено договір поруки № ПР-10-1012, за умовами якого відповідач-3 зобов'язався перед позивачем відповідати в повному розмірі за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань, що виникли, зокрема, на підставі договору поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та додаткових договорів до нього і договору поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. та додаткових договорів до нього.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки відповідач-3 відповідає перед позивачем за виконання зобов'язання відповідачем 1 в повному обсязі. Відповідач-3 відповідає в тому ж обсязі, що й відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, комісій, неустойки, витрат позивача тощо.

Згідно з п. 1.3 договору поруки у разі порушення відповідачем-1 зобов'язання, відповідач-1 і відповідач-3 відповідають перед позивачем як солідарні боржники, що означає право позивача вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі як від відповідача-1 і відповідача-3 разом, так і від кожного з них окремо.

Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у разі порушення зобов'язання відповідачем-1 позивач направляє відповідачу-3 письмову вимогу виконати зобов'язання (або певну його частину). Вимога позивача буде достатньою для відповідача-3 підставою виконати зобов'язання на суму, вказану в такій вимозі, без будь-яких застережень, умов чи вимог до позивача про надання додаткової інформації чи документів.

Відповідно до п. 3.2 договору поруки відповідач-3 зобов'язаний виконати пред'явлену йому вимогу позивача в повному обсязі в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання такої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з тим, що відповідач-1 у встановлений зобов'язанням строк не виконав взяті на себе обов'язки по оплаті поставленого товару, здійснивши лише часткову оплату, позивач звернувся до відповідача-3 з вимогою б/н від 04.07.2013 р. про сплату суми боргу на протязі трьох банківських днів з моменту отримання даної вимоги.

Відповідач-1 у повному обсязі не виконав свого зобов'язання щодо здійснення оплати вартості отриманого товару за договором поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та договором поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р., а відповідач-2 та відповідач-3 не виконали своїх зобов'язань за договором поруки № ПР-10-1012 від 10.10.2012 р. та договором поруки № ПР-07-0005 від 10.10.2012 р., на вимоги не відповіли, позивач звернувся з позовом до господарського суду Київської області про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за договором поставки № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. та договором поставки № АП-07-0393 від 07.06.2012 р., з урахування договору поруки № ПР-10-1012 від 10.10.2012 р. та договору поруки № ПР-07-0005 від 10.10.2012 р., у розмірі 1202526,17 грн., з яких: 476718,28 грн. основного боргу, а також нарахованих за період з 21.10.2012 р. до 20.01.2014 р. 85829,65 грн. пені, 514419,01 грн. відсотків річних та 125559, 23 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 24.06.2014 р. у справі № 911/271/14 було солідарно стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» 476718,28 грн. основного боргу, 85829,65 грн. пені, 514419,01 грн. відсотків річних, 125559,23 грн. штрафу та 24050,52 грн. судового збору.

Відповідно до вимог ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно із ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, ТОВ «Хімагромаркетинг» зазначає, що наведені вище зобов'язання відповідачами не виконані належним чином, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню та відсотки річних, нараховані за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачі у судові засідання не з'явилися, відзиву на позов, контррозрахунку або доказів погашення заборгованості суду не надали.

Як зазначалось вище, у відповідності з п. 5.2 договорів покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Між тим, пунктом 5.3 договорів передбачено, що сторони встановили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлених розділом 5 цих договорів, припиняється через три роки від дня, коли це зобов'язання повинно було бути виконане.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів пеню в сумі 62809,25 грн., у тому числі - за договором № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р. на суму 421650,28 грн. в сумі 55553,86 грн. та за договором № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р. на суму 55068,00 грн. в сумі 7255,39 грн., розмір якої є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у заявленому останнім розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідачів 96 % річних.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 5.5 договорів сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченого ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, і встановлюють її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений відповідачем-1 та дев'яноста шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 договорів, вважається, що позивачем пред'явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий або майбутній) та відсотків річних.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 96% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 96% річних в сумі 319727,77 грн., у тому числі - за договором № АП-07-0010 від 20.02.2012 р. за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р. на суму 421650,28 грн. в сумі 282794,49 грн. та за договором № АП-07-0393 від 07.06.2012 р. за період з 21.01.2014 р. до 02.10.2014 р. на суму 55068,00 грн. в сумі 36933,28 грн., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 96% річних підлягають стягненню з відповідачів в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» у повному обсязі.

Відповідно до абз. 3 п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

У зв'язку з викладеним, витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідачів порівну, а зайво сплачений судовий збір при поданні позивачем позову до суду в сумі 2,00 грн. підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (52334, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Адамівка, вул. Колхозна, 1-Б, код 36442105), Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-Б, код 35862264) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) 62809 (шістдесят дві тисячі вісімсот дев'ять) грн. 25 коп. пені, 319727 (триста дев'ятнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 77 коп. відсотків річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Унірем-Агро Плюс» (52334, Дніпропетровська обл., Криничанський р-н, с. Адамівка, вул. Колхозна, 1-Б, код 36442105) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) - 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 24 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство українського агропромислового холдингу № 2» (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 40-Б, код 35862264) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) - 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 24 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Акруа» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 290, код 36432705) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» (02160, м. Київ, пр-т Возз'єднання, 15, код 30262667) - 2550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 24 коп. судового збору.

6. Повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений позивачем судовий збір в сумі 2,00 грн. згідно платіжного доручення № 72 від 10.10.2014 р.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 24.11.2014 р.

Суддя В.М. Бабкіна