Ухвала суду № 41533864, 15.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2014 року м. Київ К/800/7648/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Амєліна С.Є. - головуючого,

Головчук С.В.,

Юрченка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року в справі за його позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів та перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся в суд з вказаним адміністративним позовом. Зазначав, що з 2000 року проходив службу в органах внутрішніх справ та у травні 2010 року був звільнений зі служби за власним бажанням, проте при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку та не всі види грошового забезпечення включені до грошового атестату, з якого обчислювався розмір пенсійного забезпечення.

Просив суд зобов'язати управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області виплатити:

одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням календарної вислуги років, а не тільки за службу в органах внутрішніх справ;

матеріальну допомогу на оздоровлення та допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2008-2010 роки;

компенсацію за невикористану відпустку у 2009-2010 роках;

грошову компенсацію за речове забезпечення за 2000-2006 роки;

премію в розмірі 1000 грн. за відзнаку управління Міністерства внутрішніх справ України «Знак пошани управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області 1-го ступеня», якою був нагороджений у травні 2008 року;

щомісячні премії з січня 2008 року по квітень 2010 року.

Уточнивши позовні вимоги просив також зобов'язати здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01 травня 2010 року у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду позовну заяву в частині:

зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату пенсії;

стягнення з управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області грошової премії за відзнаку управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в сумі 1000 грн.;

премії за 2008-2009 роки та січень-березень 2010 року,

недоплаченої допомоги на здоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2008-2009 роки.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року позов задоволено частково: зобов'язано управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області нарахувати та виплатити грошову компенсацію за речове майно за період з 28 липня 2000 року по 30 квітня 2010 року з урахуванням частково виплаченої грошової компенсації в розмірі 1 042,76 грн. та з урахуванням кількості та вартості фактично виданого в 2008 році речового майна.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року постанову окружного суду в частині задоволення позовних вимог скасовано та в цій частині ухвалено нове про відмову у задоволенні позову. У решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. У обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що розмір грошової допомоги при звільненні повинен обчислюватися з урахуванням служби в збройних силах, з якої він був звільнений не з підстав, що позбавляють права на таку допомогу. Щодо інших позовних вимог, то позивачем у касаційній скарзі не обґрунтовується незаконність прийнятих по них судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 17 травня 1999 року ОСОБА_4 був звільнений з військової служби за службовою невідповідністю.

З 28 липня 2000 року по 30 квітня 2010 року проходив службу в органах внутрішніх справ, мав спеціальне звання «майор» й наказом начальника управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 05 травня 2010 року №40о/с дск його звільнено з органів внутрішніх справ за власним бажанням.

У червні 2010 року позивач звернувся до управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області з заявою, в якій просив провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, щорічної матеріальної допомоги на соціальні питання та допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористану відпустку та за речове майно, одноразової премії за відзнаку та щомісячних премій за 2008-2010 роки.

Листом від 09 липня 2010 року позивачу було роз'яснено, що відповідно до статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги. При звільненні з органів внутрішніх справ йому було запропоновано надати довідку з попереднього місця служби про те, що одноразова грошова допомога при звільненні зі Збройних сил України не виплачувалась. Оскільки такої довідки до управління кадрового забезпечення не було надано, то грошова допомога нарахована і виплачена за календарні роки служби в органах внутрішніх справ.

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що позивач як співробітник підрозділу оперативно-технічних заходів мав право на речове майно, яким відповідач його не забезпечував, тому порушене право підлягає захисту шляхом виплати грошової компенсації за не отримане речове майно. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог окружний суд виходив з того, що оскільки позивач був звільнений зі служби в Збройних Силах України у зв'язку зі службовою невідповідністю, то він не має права на одноразову грошової допомоги при звільненні за період військової служби; матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань під час проходження служби у 2010 році не виплачена відповідачем правомірно, оскільки позивач з мотивованим рапортом про її надання не звертався; що стосується преміювання, на яке претендував позивач, то воно є правом, а не обов'язком відповідача; права на грошову компенсацію за невикористану відпустку позивач, як особа старшого начальницького складу органів внутрішніх справ, не має.

Скасовуючи рішення окружного суду в частині та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що грошова компенсація замість форменного одягу для співробітників органів внутрішніх справ не була передбачена законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах доводів касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, податковій міліції, визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

На час звільнення позивача з органів внутрішніх справ у травні 2010 року частина друга статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачала, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, одноразова грошова допомога не виплачується (частина третя статті 9 даного Закону).

Відповідно до частини шостої статті 9 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що оскільки з військової служби позивач був звільнений у зв'язку з службовою невідповідністю, то він не має права на зарахування періоду попередньої військової служби при визначенні розміру грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення грошової компенсації за речове забезпечення під час проходження служби у 2000-2006 роках апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що Закон України «Про міліцію» та постанова Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2001 року № 1515 «Про форменний одяг осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців спеціальних моторизованих військових частин міліції внутрішніх військ Міністерства внутрі-шніх справ та осіб начальницького складу податкової міліції» не передбачали такого права для працівників міліції, звільнених у запас або відставку.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо компенсації за невикористану відпустку у 2009-2010 роках, щомісячної премії за квітень 2010 року, перерахунку та виплати пенсії у зв'язку зі збільшенням розміру грошового забезпечення судові рішення є обґрунтованими та законними й фактично не оскаржуються позивачем в касаційному порядку, оскільки касаційна скарга не містить будь якого обґрунтування щодо незаконності судових рішень у цій частині.

Судові рішення постановлено з додержанням норм процесу ального права, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 липня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає.

Судді:С.Є. Амєлін /підпис/ С.В. Головчук /підпис/ В.В. Юрченко /підпис/