Ухвала суду № 41533747, 07.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Київ К/9991/10100/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року

у справі № 2а-8180/11/1270

за позовом Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»

до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року, адміністративний позов Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів» (далі - КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області (далі - ДПІ в м. Лисичанську Луганської області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 21 червня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Лисичанську Луганської області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року по встановленим взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «АМБ Інвест» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 51/23-01235834 від 06 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Лисичанську Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282301 від 21 червня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149 381,00 грн. (149 380,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.10, 201.11 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «АМБ Інвест», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору купівлі-продажу № 18/166 від 28 січня 2011 року, укладеного між вказаним суб'єктом господарювання та КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів».

Зазначений висновок податковим органом зроблено з огляду на відсутність у контрагента позивача необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, а також ненадання КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» документів на підтвердження транспортування придбаної у ТОВ «АМБ Інвест» продукції (вапна).

Задовольняючи адміністративний позов в повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Як з'ясовано судами, на підтвердження фактичного виконання спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи видаткові та податкові накладні, платіжне доручення, товарно-транспортні накладні.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 05 липня 2011 року у справі № 1/68пд/2011 договір купівлі-продажу № 18/166 від 28 січня 2011 року, укладений між КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів» та ТОВ «АМБ Інвест», визнано дійсним.

При цьому підприємством подано докази на підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а саме - їх реалізації Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Укрметфлюси».

А відтак, враховуючи встановлений судовими інстанціями факт реального здійснення розглядуваних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податку-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від господарських та виробничих можливостей постачальника, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у відповідача в даній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Лисичанську Луганської області відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.