Рішення № 41532793, 12.11.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Провадження № 22ц/790/4927/14 Головуючий 1 інст. - Клименко О.І.

Справа № 2024/5782/2012 Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: спори, що виникають із земельних правовідносин

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О., Макарова Г.О.,

при секретарі - Прийміч А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 30 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, третя особа: Харківська територіальна громада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, приведення земельної ділянки у попередній стан, шляхом знесення самовільно побудованих споруд, визначення порядку користування земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Харківської міської ради, ОСОБА_5, третя особа: інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, про визнання права власності на самовільне будівництво, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2012 року ОСОБА_5 звернулась до суду з вище зазначеним позовом, який в подальшому уточнила і просила:

« 1. Усунути перешкоди у спільному користуванні сторін земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином: зобов'язати ОСОБА_3 знести самовільну прибудову до будинку АДРЕСА_2.

2. Зобов'язати ОСОБА_3 привести земельну ділянку у попередній стан (до початку самовільного будівництва).

3. Визначити порядок користування земельною ділянкою, що розташована по АДРЕСА_1 згідно із фактичним порядком користування земельною ділянкою - де границя фактичного порядку користування земельною ділянкою поділяє на ділянки: 7,6 м., 11,85 м., 6,3 м від точки 7,60 від будинковолодіння №62 до житлового будинку далі вбік будинковолодіння №58, відступивши від зовнішньої стіни прибудови літ а-3 1 метр далі по межі розподілу з будиковолодінням 58 розділивши на відрізки 8,0м, 2,95м, 10,15 м. Від точки 5,3 м від будинковолодіння 58.

Границя розподілу земельної ділянки з боку гаража літ. «З» до домоволодіння 62 поділяє ділянки 7,60 м., 3,85 м., та 4.30 м.

В користування ОСОБА_3 виділити земельну ділянку площею 0,0388 м.

4. Зобовязати відповідача ОСОБА_3 вікно у прибудові літ. «а-3», що виходить безпосередньо на часину земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5 зробити невідкритим.» (текст уточненої позовної заяви відтворено дослівно - т.1 а.с.217-218).

Вказані вимоги позивач обґрунтувала тим, що користування земельною ділянкою має бути згідно порядку, який склався фактично між співвласниками.

Позивач посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори р/н 5-2859 їй належить 7/12 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На належну їй частину житлового будинку в користуванні знаходяться наступні приміщення: житлові кімнати № 1-4 розміром 16,7 кв.м., № 1-3, розміром 9,8 кв.м., коридор №1-2 розміром 7,1 кв.м., кухня І-1 розміром 5 кв.м., тамбур 1 розміром 0,6 кв.м., та надвірні будівлі : літня кухня «Б», льох « В», сарай літ. « Д», та гараж літ «З».

5/12 частин вказаного житлового будинку з надвірними будівлями на праві власності належать відповідачу ОСОБА_3 і у її користуванні знаходяться наступні приміщення: кімната №2-3 розміром 10,0 кв.м., №2-2 площею 8,3 кв.м., кухня №2-1 площею 5,9 кв.м., сіні П площею 6,5 кв.м., та надвірні будівлі : льох літ « Е», вбиральня літ «И».

Даний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 584 кв.м., яка була виділена під будівництво будинку на умовах безстрокового користування земельною ділянкою 04.04.1950 року. З 2007 року, відповідачка самовільно здійснює будівельні роботи на даній земельній ділянці, звела прибудову до будинку. В результаті самовільної забудови земельної ділянки відповідачем вона не може вільно здійснювати своє право володіння та користування земельною ділянкою і своєю частиною житлового будинку, оскільки відстань від вікна будівлі ОСОБА_3, яке розташовано у самовільно побудованій прибудові до вхідної двері до її частини будинку, складає 60 см. і це вікно є не глухим. Вважає, що відповідачем порушено вимоги ДБН В .1.1-7-2002 П. 4,28 де вказано, що протипожежні вікна не повинні відчинятися. У технічному висновку ТОВ « Арбудпроект» зазначено, що в ході реконструкції домоволодіння, у зовнішній стіні прибудови літ. А-1, яка належить відповідачу ОСОБА_3, побудовано вікно, що не відповідає протипожежним нормам відносно флігеля літ «Б», який належить позивачу ОСОБА_5; що до проведення відповідачкою самовільної реконструкції вищевказане вікно знаходилось у підсобному приміщенні. Позивач посилалася також на те, що ОСОБА_3 самовільно встановила паркан і тепер вона не має вільного доступу для обслуговування гаражу літ «З». (т.1 а.с.2-4, 216-218).

07.11.2012 року відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою в якій просила суд:

- визнати за нею право власності на самовільно побудовану прибудову А1-1, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

- визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до висновку технічної експертизи Харківського міського БТІ №20 від 01.04.1971р. по цивільній справі №2-345/71, що знаходилась у провадженні народного суду Ленінського району м.Харкова;

- зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні нею земельною ділянкою, знести гараж літ. «З»;

- стягнути з ОСОБА_5 судові витрати.(т.1 а.с.74-77)

В поданій суду заяві від 27.05.2014 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 уточнив п.3 вимоги зустрічної позовної заяви і просив визначити порядок користування земельною ділянкою згідно 2-го варіанту судової будівельно-технічної експертизи №33 від 28.02.2014 року. (т.1 а.с.215)

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 посилалась на те, що їй на праві власності належить 5/12 частин житлового будинку по АДРЕСА_1. Житловий будинок розташований на земельній ділянці площею 584 кв.м., яка виділена у довічне користування із правом забудови на підставі договору від 04.04.1950 року. У 2007 році вона разом зі своїм чоловіком за власні кошти прибудувала прибудову А1-1 до житлового будинку. У зв'язку з чим вона просить визнати за нею право власності на прибудовану будівлю на підставі вимог ст. 376 ч.5 ЦК України. Також вважає, що дана прибудова прав інших осіб не порушує. Відповідно до рішення народного суду Ленінського району м. Харкова від 28.06.1971 року по справі № 2-345/71 був визначений порядок користування земельною ділянкою між попередніми співвласниками. Згідно цього рішення попередньому власнику перед ОСОБА_5 виділено у користування земельну ділянку площею 341 кв.м., з боку сусіднього домоволодіння АДРЕСА_3, а попередньому власнику частини будинку, що належить ОСОБА_3, залишено в користування земельну ділянку площею 243 кв.м. Дане рішення набрало законної сили і скасовано не було. Таким чином, інших договорів, які б змінювали порядок користування земельною ділянкою немає. На її думку ОСОБА_5 порушує її права на користування належною їй частину земельної ділянки, так як нею використовується гараж літ. «З», який був побудований та оформлений з порушенням прав інших співвласників, які не давали дозвіл на його будівництво. Більш того, гараж побудований на тій частині земельної ділянки, яка виділена попередньому власнику майна ОСОБА_3 і вихід з даного гаражу зроблений безпосередньо до стіни її будинку. У зв'язку з чим, вона вважає, що даний гараж потребує знесенню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 30.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені. Суд вирішив:

«Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у спільному користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно побудованої прибудови до будинку АДРЕСА_2 та привести земельну діяльну попередній стан.

Визначено між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 згідно із фактичним порядком користування земельною ділянкою - де границя фактичного порядку користування, земельною ділянкою поділяє на ділянки : 7,6 м, 11,85 м., 6,3 м., від точки 7,70 від домоволодіння № 62 до житлового будинку далі по лінії розподілу житлового будинку, далі вбік домоволодіння № 58, відступивши від зовнішньої стіни прибудов літ а-3 - 1 метр, далі до межі розподілу з домоволодінням № 58 розподіливши на відрізки 8,0 м., 2,95 м., 10,15 м., від точки 5.3 від домоволодіння № 58. Границя розподілу земельної ділянки з боку гаража літ. «З» до домоволодіння № 62 поділяє на ділянки 7,60 м., 3,85 м., 4.,30 м.

Виділити в користування ОСОБА_5 земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,0388 м.

В користування ОСОБА_3 виділити земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,0201 м.

Зобов'язано ОСОБА_3 зробити невідкритим вікно у прибудові літ «а-3» за адресою АДРЕСА_1, що виходить безпосередньо на частину земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_5.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 .....відмовити». (т.1 а.с.228-232).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати вказане рішення і ухвалити нове, яким зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.

Вважає рішення суду необґрунтованим та таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що прибудова А1-1 до житловогобудинку була побудована відповідачкою ОСОБА_3 за власний кошт, на земельній ділянці, якою вона фактично користувалася з моменту отримання спадщини після смерті батька - ОСОБА_6, згідно фактичного розподілу земельної ділянки, який склався з 1971 року. Також прибудова А1-1 була зроблена до частини житлового будинку, який був виділений батьку ОСОБА_3 в натурі (у відповідності до рішення суду від 28.06.1971 року), тому зазначена прибудова не могла і не може порушувати права інших співвласників або інших осіб. Крім того, у прибудові на даний час зареєстровані та мешкають ОСОБА_3, її чоловік - ОСОБА_7, її дочка - ОСОБА_8 (1988 року народження) та неповнолітня ОСОБА_9 (1996 року народження), та її онук - малолітній ОСОБА_10 2012 року народження Іншої житлової нерухомості у власності ОСОБА_3 немає, тому знесення цієї прибудови порушує конституційне право зазначених осіб на житло (ст. 47 Конституції України).

Апелянт вказує, що позивачкою ОСОБА_5 не наведено жодної обставини, не надано жодного доказу, які б свідчили про порушення її прав внаслідок існування прибудови А1-1. У матеріалах справи містяться фотознімки будинку АДРЕСА_1, які свідчать про те, що частина будинку, яка належить ОСОБА_5 конструктивно поєднана із прибудовою А1-1, а саме: другий поверх частини будинку, який належить ОСОБА_5 Тому знесення прибудови А1-1 потягне за собою руйнування частини будинку, яка належить позивачці ОСОБА_5, що також є самовільним будівництвом, оскільки під час будівництва прибудови А1-1 ОСОБА_3 позивачка ОСОБА_5, скориставшись нагодою, також зробила прибудову та разом з ОСОБА_3 підняли дах спільного будинку на 20 см.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити у повному обсязі, а ОСОБА_5 та її представник просили відхилити апеляційну скаргу, залишивши рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду має бути змінене за таких підстав.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому особа на власний розсуд обирає той чи інший спосіб захисту відповідно до приписів ст.ст.15,16 ЦК України.

Разом з тим, з огляду на передбачені ст.10 ЦПК України засади змагальності та вимоги ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, шляхом надання суду належних та допустимих доказів, передбачених главою 5 розділу 1 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, згідно вимог ст.11 ЦПК України, зобов'язаний розглянути справу за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, які є родичами, виник спір з приводу реалізації ними прав власності на майно - житловий будинок з надвірними спорудами, та щодо порядку користування земельною ділянкою, на які вони розташовані.

У якості захисту своїх прав сторони обрали і такий радикальний спосіб захисту, як знесення самочинно здійсненого об'єкту будівництва, передбачений ч.7 ст.376 ЦК України, а також просили визнати право на самочинне будівництво та визначити порядок користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, а сторони не заперечують, що позивач ОСОБА_5 є власником 7/12, а ОСОБА_3 - 5/12 частин житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.

Вказаний житловий будинок збудований на земельній ділянці площею 584 м.кв., виділеній у довічне користування з правом забудови гр-ну ОСОБА_6, дідові ОСОБА_3, згідно договору про право забудови і безстрокового користування земельною ділянкою від 04.04.1950р., укладеного на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради депутатів трудящих від 13.12.1949 року №44 «Про відведення земельної ділянки для будівництва житлового будинку...».

Народним судом Ленінського району м.Харкова від 28.07.1971 року по справі №2-345/71 за позовом ОСОБА_11 і ОСОБА_12 до ОСОБА_6 про розділ будинку з надвірними будівлями вирішено виділити в користування ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на 7/20 частин будинку по АДРЕСА_1 приміщення 1-1, 1-2, частину веранди, з надвірних будівель кухню літ. «Б», льох літ. «В», вбиральню літ. «Г», ворота №1, частину паркану №4, №3, а іншу частину будинку і надвірних будівель залишити іншому співвласнику - ОСОБА_6 Земельну ділянку цим же рішенням розподілено сторонам згідно висновку технічної експертизи БТІ від 01.04.1971 року, а саме: в користування співвласників ОСОБА_11 і ОСОБА_12 виділено ділянку площею 341 м.кв. з боку сусіднього будинку АДРЕСА_3, а решту 243 м.кв. залишити в користуванні ОСОБА_6 (а.с.86).

При вирішенні даної справи судом за клопотанням позивача ОСОБА_5 була призначена і проведена ХНДІСЕ ім.засл.проф.М.С.Бокаріуса судова будівельно-технічна експертиза, за висновком якої №33 від 28.02.2014 року суду запропоновано для розгляду чотири варіанти визначення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням зазначеного вище рішення суду від 28.07.1971 року та фактично порядку користування, який склався станом на час виникнення спору. Однак жоден з цих варіантів позивач ОСОБА_5 не визнала прийнятним для себе і просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою на умовах, запропонованих її представником Арутюновою Н.О. у відповідності з технічним висновком ТОВ «Арбудпроект», затвердженого його директором Арутюновим Е.Р. (а.с.27, 216-218).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 і Харківської міської ради в частині вимог про визнання права власності на самовільно збудовану прибудову літ. А-1-1суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надала суду доказів, які б свідчили про здійснення нею дій з метою набуття у передбаченому законом порядку права власності на цю будівлю, не надала належних доказів, які б свідчили про законність будівництва, відповідність зведеної будівлі технічним нормам, доказів погодження з відповідними службами.

Колегія суддів погоджується з цією частиною рішення, оскільки дійсно позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність підстав, передбачених ст.331 ЦК України для набуття права власності на новостворене майно, та перешкоджання з боку відповідача -Харківської міської ради - у реалізації такого права.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_5 та зобов'язання ОСОБА_3 знести зведену нею прибудову до будинку і зробити невідкритим вікно у прибудові літ «а-3», а також в частині визначення порядку користування за варіантом, вказаним в уточненій позовній заяві представника ОСОБА_5, який є відмінним від усіх чотирьох варіантів, запропонованих судовим експертом ХНДІСЕ у висновку судової будівельно-технічної експертизи №33 від 28.02.2014 року, у зв'язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків в суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у частині зазначених позовних вимог.

Колегія суддів приходить також до висновку, що і позовні вимоги ОСОБА_5 про знесення прибудови А1-1 ОСОБА_3 та переобладнання вікна у прибудові літ «а-3» таким чином, щоб воно не відкривалося, і позовні вимоги ОСОБА_3 за її зустрічним позовом до ОСОБА_5 про знесення гаража не підлягають задоволенню, оскільки за змістом частини 7 ст.376 ЦК України знесення самочинної збудованого об'єкту є крайнім заходом і застосовується лише у тому випадку, коли має місце відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотно порушення будівельних норм і правил, а відповідна перебудова з метою усунення цих істотних порушень неможлива або особа, яка здійснила будівництво, ухиляється від проведення такої перебудови.

Визначальним для прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог сторін про знесення вказаних об'єктів є те, що сторони не довели шляхом надання належних та допустимих доказів існування обставин, за наявності яких маються підстави для застосування такого способу захисту їх прав, передбаченого ч.7 ст.376 ЦК України, як знесення самочинного будівництва.

При розгляді справи представник позивача ОСОБА_3 заявляв суду клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи з метою з'ясування того, чи відповідає житлова прибудова А1-1 вимогам будівельних норм та чи можлива її експлуатація, однак суд, відмовив у задоволенні цього клопотання, позбавивши сторони можливості отримати належні докази про обставини, які мають суттєве значення для вирішення їх позовних вимог у повному обсязі. ( т.1 а.с. 91, 129).

Сторони та їх представник у подальшому з таким клопотанням до суду не зверталися. В суді апеляційної інстанції сторона, яка ініціювала перегляд рішення суду першої інстанції, також не побажала проведення такої експертизи, обмежившись наданням висновку про технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1, який також не може вважатися належним доказом для задоволення позовних вимог та задоволення вимог апелянта у повному обсязі. (т.2 а.с.37-60) .

З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вона просить суд ухвалити рішення про знесення гаража ОСОБА_5 з тих підстав, що внаслідок відкриття і закриття воріт гаража металеві ворота створюють значний шум, який їй заважає, створює незручності.

З доводів ОСОБА_5 та її представника вбачається, що позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_3 переобладнати вікно у прибудові літ. «а-3» таким чином, щоб воно не відкривалося, обумовлена тим, що існуючий стан цього вікна дозволяє відповідачу ОСОБА_3 та членам її сім'ї відкривати це вікно, спостерігати за її, ОСОБА_5, територією, порушуючи право на приватне життя.

Позовна вимоги ОСОБА_5 про переобладнання вікна і позовна вимог ОСОБА_3 про знесення гаража не підлягають задоволенню, оскільки обраний ними спосіб задоволення їх інтересів не є співмірним з тими негативними для них наслідками, які можуть бути обумовлені звуком відкриття металевих воріт гаража та можливістю іншої сторони, тобто ОСОБА_3, спостерігати за тією частиною території володіння ОСОБА_5, яка знаходиться безпосередньо перед вікном.

Доказів того, що користування гаражем та вікном створюють загрозу життю та здоров'ю сторін, або завдають суттєвого обмеження їх прав, сторонами не надано, а матеріали справи таких не містять.

Посилання ОСОБА_5 та її представника на технічний висновок ТОВ «Арбудпроект» щодо порушення ДБН В.1.1-7-2002 суперечать акту приймання закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання до житлового будинку АДРЕСА_1 замовника ОСОБА_3 та змісту листа Голови Правління ПАТ «Харківміськгаз» про те, що саме за заявою ОСОБА_3 сервісним центром ВАТ «Харківміськгаз» було розроблено проект газопостачання до її АДРЕСА_1, а в подальшому прийнято до експлуатації вказаний об'єкт, який відповідає нормам та вимогам «Правил безпеки систем газопостачання України та ДБН В.2.5-20-2001 «Газопостачання».

Крім того, сторонами не доведено, що вказані ними порушення їх прав іншою стороною можуть бути усунені лише шляхом знесення гаражу та переобладнання вікна саме таким способом.

Позовні вимоги сторін про визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають частковому задоволенню шляхом визначення такого порядку, який вказано у запропонованому експертами ХНДІСЕ другому варіанті висновку №33 судової будівельно-технічної експертизи від 28.02.2014 року, оскільки він більш наближений до фактично існуючого порядку та тим часткам, які належали попереднім співвласникам, та визначеним рішенням народного суду Ленінського району м.Харкова від 28.06.1971 року.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п.3,4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 30 травня 2014 року змінити.

Позов ОСОБА_5 і зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованої по АДРЕСА_1 згідно із другим варіантом висновку судової будівельно-технічної експертизи № 33 від 28.02.2014 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса, а саме:

Виділити в користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 341 кв.м

Виділити в користування ОСОБА_3 земельну ділянку площею 243кв.м

Границею розподілити земельні ділянки таким чином: по АДРЕСА_1 розділивши огорожу на відрізки 7,85 м., 12,60 м., 5,3 м., від точки 7,85 від будинковолодіння №62 до житлового будинку далі по лінії розподілу житлового будинку та прибудови далі по прямій лінії довжиною 1 м. потім до межі з будинковолодінням №58 розділивши її на відрізки 4,45 м., 7,50 м. та 10,15 м. Інша границя від точки 5,3 м. по межі з будинковолодінням №58 вздовж гаражу літ. "З" по його зовнішній стіні до точки 10,15м по межі з будинковолодінням №58. Встановити земельний сервітут вздовж гаражу літ. "З" шириною 1,0 м. для обслуговування та здійснення ремонту.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 і ОСОБА_3 - відмовити.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді: