Ухвала суду № 41532663, 24.11.2014, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8888/14-к

Провадження №1-КП/645/555/14

У Х В А Л А

Іменем України

(про повернення обвинувального акту)

24 листопада 2014 року Фрунзенський районний суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю..

секретар судового засідання - Анацька К.Є.,

за участю: прокурора - Джевага О.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

представника потерпілого - адвоката т ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження за № 12013220460000720 від 12 лютого 2013 року відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, не одруженого, судимого 17 липня 2012 року вироком Київського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 років позбавлення волі, ст. 75 КК України - 3 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013220460000720 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

20 жовтня 2014 року ухвалою судді у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив суд про призначення судового розгляду справи на підставі обвинувального акту вважаючи, що під час досудового розслідування були дотримані всі вимоги КПК України.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні проти призначення справи до розгляду не заперечували. Представник заявила клопотання про виклик свідків, залучення до участі у справі в якості потерпілого ОСОБА_5, прийняття до розгляду цивільних позовів потерпілих.

Обвинувачений та його захисник - адвокат ОСОБА_3 проти призначення справи до розгляду не заперечували.

Суд, вислухавши міркування учасників судового розгляду, перевіривши обвинувальний акт з додатками, приходить до висновку, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013220460000720 підлягає поверненню прокурору, з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

З обвинувального акту вбачається, що під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4, маючи досвід спілкування з громадянами та використовуючи ці навички з метою особистого збагачення став на шлях скоєння злочинів та в період час з грудня 2012 року по теперішній час з корисливих мотивів скоїв шахрайські дії відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, заволодівши його автомобілем ВАЗ 11193 д.н. НОМЕР_1, яким він розпоряджався на підставі генеральної довіреності, що була видана на його ім'я 08.08.2012 р. ОСОБА_5

Так, ОСОБА_4, з метою заволодіння чужим майном, вміючи викликати довіру в співрозмовника та викликати в нього враження як про порядну та чесну людину, переслідуючи умисел на використання для своїх власних потреб чужого майна, шляхом зловживання довірою ввів в оману ОСОБА_1 відносно своїх дійсних намірів по заволодінню майном, що знаходилося в його віданні.

Приблизно в листопаді-грудні 2012 року, точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не вдалося, ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_4 передав у користування для особистих потреб останньому автомобіль Лада 11193 «Калина» 2007 року випуску д.р.н. НОМЕР_1, вартістю відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 99 від 29.05.2014 року 42 203 грн. ОСОБА_4 вказаний автомобіль прийняв та почав використовувати його для власних потреб. Через деякий час ОСОБА_4, реалізуючи свій заздалегідь обдуманий злочинний намір, без належного дозволу ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, та бажаючи діяти саме таким чином автомобіль ОСОБА_1 на його вимогу не повернув, розпорядившись ним на власний розсуд.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 42 203, 00 грн., що відповідно до п. 2 примітки до ст. 185 КК України та ч. 2 п. 27 ППВСУ № 10 від 06.11.2010 року становить значну матеріальну шкоду для потерпілого.

Відповідно ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Згідно положень чинного кримінального процесуального закону, обвинувальний акт повинен відповідати вимогам ст.291 КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Однак, в супереч п.5 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не сформульоване обвинувачення ОСОБА_4

Так, в обвинувальному акті прямо вказано про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України і його дії кваліфіковані, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Таким чином, на думку суду, при складенні обвинувального акту відносно ОСОБА_4 було вказано лише ознаки підозри, а не сформульоване обвинувачення.

Окрім того, з обвинувального акту вбачається, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику про злочини проти власності» обман чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього.

Саме по собі зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах.

Проте, в обвинувальному акті не зазначено, у чому конкретно виразилося зловживання довірою ОСОБА_1 з боку ОСОБА_4

Окрім того, оскільки особа, яка заволодіває чужим майном шахрайським шляхом, вже в момент передачі цього майна розуміє, що воно не буде повернуто потерплому, то шахрайство вважається закінченим з моменту заволодіння майном або придбання права на майно, проте в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 скоїв шахрайські дії відносно ОСОБА_1 «в період часу з грудня 2012 року по теперішній час», що є неконкретним викладенням часу вчинення кримінального правопорушення.

Також в обвинувальному акті зазначено, що «через деякий час ОСОБА_4, реалізуючи свій заздалегідь обдуманий злочинний намір, без належного дозволу ОСОБА_1 автомобіль .. на його вимогу не повернув, розпорядившись ним на власний розсуд». При цьому слідчим та прокурором не конкретизовано через який саме «деякий час» автомобіль було реалізовано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в обвинувальному акті не конкретно викладена об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, оскільки не зазначено в чому конкретно полягало злочинне діяння, наслідок та причинний зв'язок між ними.

Також в обвинувальному акті відсутні посилання на те, в чому саме полягав заздалегідь обдуманий злочинний намір ОСОБА_4 відносно потерпілого ОСОБА_1, що, на думку суду, є неконкретним викладенням суб'єктивної сторони злочину.

Також, необхідно звернути увагу прокурору на те, що об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення в обвинувальному акті викладена слідчим не конкретно, оскільки не зазначено місце вчинення злочину, що з однієї сторони порушує право підозрюваного на захист, а з іншої - унеможливлює визначення підсудності розгляду кримінального провадження.

За змістом положень ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться не в межах повідомлення особі про підозру, а в межах висунутого їй обвинувачення відповідно до обвинувального акту, який є важливим процесуальним документом і основою для захисту обвинуваченого в суді.

Положеннями ст.338 КПК України передбачено можливість зміни прокурором обвинувачення лише під час судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання.

Водночас, суд має забезпечити реалізацію права на захист та передбачених законом процедур не тільки під час судового розгляду, а у тому числі й під час підготовчого судового засідання.

Вказані вище недоліки обвинувального акту, нечітке і неконкретне формулювання обвинувачення є порушенням права особи на захист і свідчать про грубе порушення Конституційного права ОСОБА_4 на захист від висунутого обвинувачення.

Окрім того, у реєстрі матеріалів досудового розслідування, що є невід'ємною частиною обвинувального акту, також відсутні відомості про виконання прокурором або слідчим вимог ст.291 КПК України щодо складання обвинувального акту, який відповідно до ч.1,4 ст.110 КПК України є процесуальним рішенням органу досудового розслідування.

Також, у реєстрі матеріалів досудового розслідування відсутні відомості про особу, яка здійснила внесення даних до Єдиного реєстру досудового розслідування № 12013220460000720.

У реєстрі міститься інформація про проведення такої процесуальної дії як ознайомлення з матеріалами кримінального провадження потерпілого, підозрюваного, захисника без зазначення дати та часу цієї процесуальної дії.

У п.п. 2, 3 розділу ІІ Реєстру матеріалів кримінального провадження «Прийняті в ході досудового розслідування процесуальні рішення» зазначено про повідомлення про підозру і зміну повідомлення про підозру по кримінальному провадженню № 12013220460000720, проте не зазначено щодо якої саме особи прийнято таке процесуальне рішення.

Враховуючи вказані вище недоліки обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування, на які суд вказав з власної ініціативи, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013220460000720 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, - підлягає поверненню прокурору, який направив його до суду, для усунення допущених порушень.

У зв'язку із прийняттям судом рішення про повернення обвинувального акту прокурору клопотання представника потерпілого: про залучення потерпілого, допит свідків та прийняття до розгляду цивільних позовів, - судом не вирішуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 291, 314, 372 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12013220460000720 відносно ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України повернути прокурору прокуратури Фрунзенського району м. Харкова юристу 3 класу Джевага О.В. - для приведення його у відповідність з вимогами КПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом семи днів з дня проголошення ухвали.

Суддя: