Вирок № 41529243, 14.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/3342/13-к

Номер провадження 11-кп/786/765/14

Категорія ч.3 ст. 186 КК УКраїни ТЗ

Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О.

Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.

суддів: Мілаша С.П., Бурди К.І.

з участю секретаря Гнітько А.М.

прокурора Гринь А.С.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

цивільного позивача ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180080000433646 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури міста Комсомольська Полтавської області, потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 8 липня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Комсомольськ Полтавської обл., який проживає АДРЕСА_1 машиніста млинів ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат», неодруженого, раніше не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п. п. 3,4 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_6, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої злочином залишено без розгляду.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 28 611,35 грн. майнової шкоди.

Цивільний позов прокурора поданий в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 задоволено повністю.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь Фінансового управління виконавчого комітету Комсомольської міської ради 1 774,36 грн..

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 8 червня 2013 року приблизно 19 год. 11 хв., керуючи автомобілем ВАЗ моделі 21093 ЗНГ, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по крайній лівій смузі руху проїжджої частини вул. Леніна м. Комсомольськ в напрямку від вул. Миру до вул. Добровольського, під час здійснення повороту ліворуч на регульованому світлофором перехресті на зелений сигнал світлофорного об'єкту з вул. Миру на вул. Добровольського, в порушення пунктів 10.1, 10.5, 16.6 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) перед початком зміни напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, при виїзді з перехрещення проїзних частин вул. Миру та вул. Добровольського ОСОБА_6 допустив виїзд керованим ним автомобілем на смугу зустрічного руху по вул. Добровольського та не дав дорогу мотоциклу марки Honda моделі Steed-400 державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався на зелений сигнал світлофорного об'єкту по другій смузі руху вул. Леніна в напрямку від вул. Портової до вул. Миру м. Комсомольськ та мав перевагу у русі, в результаті чого ОСОБА_6 допустив зіткнення із мотоциклом, під керуванням водія ОСОБА_2.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: травму нижніх кінцівок з відкритим переломом обох кісток лівої гомілки в середній третині, закритий перелом внутрішньої кісточки лівого гомілкового-ступневого суглобу, розтрощенням та неповною травматичною ампутацією переднього відділу лівої стопи, відкритий перелом наколінника правого колінного суглобу та рану на передній поверхні колінного суглобу, рану на передній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки в верхній третині; закритий перелом 4-ої п'ясної кістки лівої кисті, що ускладнились травматичним шоком 2-го ступеню.

Внаслідок некрозу (омертвіння) в ділянці культі лівої гомілки з розповсюдженням некротизованих тканин на передню поверхню гомілки до рівня середньої третини потерпілому було виконано ампутація лівої гомілки на рівні середньої третини.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, а саме безпідставне застосування ст. 75 КК України, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортним засобом на 3 роки.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд при призначенні ОСОБА_6 покарання не врахував всіх даних про особу обвинуваченого та безпідставно врахував обставину, яка пом'якшує покарання - вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення вперше. Вважає, що з огляду на зазначені обставини, застосування положень ст. 75 КК України до ОСОБА_6, в даному випадку, є необґрунтованим.

В апеляційній скарзі потерпілий, не оспорюючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій обвинуваченого, посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість, просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки, а в іншій частині вирок залишити без зміни.

Зазначає потерпілий, що суд при призначенні покарання не врахував того, що, внаслідок вчиненого злочину ОСОБА_6 він став інвалідом третьої групи (не може самостійно переміщатися на відстані більше ніж 150 метрів), винуватість у вчиненні злочину ОСОБА_6 не визнав. Після вчинення кримінального правопорушення обвинувачений необхідної допомоги йому як потерпілому не надав і карету швидкої допомоги не викликав.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок скасувати, а провадження закрити.

При цьому обвинувачений зазначає, що при розгляді кримінального провадження не встановлені достатні докази для доведення його винуватості у вчиненні злочину за яке його засуджено . Крім того зазначає, що слідчий експеримент, був проведений без його участі, не в той час доби коли була ДТП і автомобіль був використаний червоного кольору, а автомобіль яким він керував був білого кольору. На його думку висновок експерта є не мотивованим щодо часу реакції водія мотоцикла.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; потерпілого та його представника, які просили задовольнити подану ОСОБА_2 апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які, просили закрити провадження; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає, апеляційні скарги прокурора та потерпілого підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за яке він засуджений, ґрунтується на зібраних у провадженні і перевірених у суді доказах, оцінених у сукупності, як того вимагає ст. 370 КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні суду першої і апеляційної інстанцій послідовно і стабільно стверджував, що 8 червня 2013 року приблизно 19 год. 11 хв., він, керуючи мотоциклом Honda моделі Steed-400 рухався по вул. Леніна в м. Комсомольськ, під'їжджаючи до перехрестя вул. Леніна та вул. Добровольського побачив автомобіль ВАЗ, який рухався по крайній лівій смузі зустрічного руху. На регульованому світлофором перехресті на зелений сигнал світлофорного об'єкту обвинувачений, керуючи автомобілем ВАЗ, повільно почав здійснювати поворот ліворуч, він сподівався, що його пропускають, однак коли автомобіль почав пересікати смугу його руху і знаходився приблизно на відстані 10 метрів, він зрозумів, що ОСОБА_8 його не бачить через це він прийняв праворуч, щоб уникнути зіткнення, але автомобіль набрав швидкість і відбулося зіткнення. Від удару відкинуло мотоцикл та його приблизно на 8 метрів від мотоциклу на газон. Внаслідок ДТП йому було виконано ампутація лівої гомілки на рівні середньої третини. ДТП відбулася в ясну суху сонячну погоду, оглядовість була ідеальною, для ОСОБА_8 не було ніяких перешкод, з моменту початку маневру повороту до самого зіткнення автомобіль під керуванням обвинуваченого не зупинявся.

Наведені показання потерпілого об'єктивно стверджуються та узгоджуються з сукупністю інших зібраних по провадженню доказів, які належним чином перевірені в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанцій.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду першої інстанції показав, що влітку 2013 року він бачив як автомобіль ВАЗ, яким керував обвинувачений, рухався по вул. Леніна м. Комсомольськ із швидкістю 70 км/год., наближаючись до перехрестя, знизив швидкість до 35 км/год., включив поворот, щоб повернути на вул. Добровольського і, не зупиняючись, виїхав на перехрестя, зрізуючи кут повороту, внаслідок цього відбулося зіткнення з мотоциклом, яким керував потерпілий.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердили, що 8 червня 2013 року приблизно 19 год. 19 хв. по вул. Леніна м. Комсомольськ в напрямку від вул. Миру до вул. Добровольського на зелене світло світлофора, рухався автомобіль ВАЗ під керуванням обвинуваченого. В процесі руху, в районі регульованого перехрестя з вул. Добровольського, при виконанні повороту ліворуч, обвинувачений допустив зіткнення з мотоциклом під керуванням потерпілого, який рухався в зустрічному напрямку. Від зіткнення транспортних засобів відкинуло мотоцикл та ОСОБА_2 на декілька метрів.

Сам обвинувачений ОСОБА_6 у апеляційній інстанції фактично не заперечував, що 8 червня 2013 року приблизно 19 год. 11 хв., керуючи автомобілем ВАЗ моделі 21093 ЗНГ, д.р.н. НОМЕР_1, рухаючись по крайній лівій смузі руху проїжджої частини вул. Леніна м. Комсомольськ в напрямку від вул. Миру до вул. Добровольського, під час здійснення повороту ліворуч на регульованому світлофором перехресті на зелений сигнал світлофорного об'єкту з вул. Миру на вул. Добровольського перед початком зміни напрямку руху, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки потерпілому який керував мотоциклом марки Honda моделі Steed-400.

Також обвинувачений не заперечував і того, що при виїзді з перехрещення проїзних частин вул. Миру та вул. Добровольського він допустив виїзд керованим ним автомобілем на смугу зустрічного руху по вул. Добровольського та не дав дорогу мотоциклу марки Honda моделі Steed-400 д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, який рухався на зелений сигнал світлофорного об'єкту по другій смузі руху вул. Леніна в напрямку від вул. Портової до вул. Миру м. Комсомольськ та мав перевагу у русі, в результаті чого відбулося зіткнення із мотоциклом, під керуванням водія ОСОБА_2.

Тому, твердження обвинуваченого і його захисника щодо недостовірності показань потерпілого, вище перелічених свідків і їхні заперечення, що обвинувачений не порушував пунктів 10.1, 10.5, 16.6 ПДР, 8 червня 2013 року приблизно 19 год. 11 хв., керуючи автомобілем ВАЗ моделі 21093 ЗНГ, д. р. н. НОМЕР_1, рухаючись по крайній лівій смузі руху проїжджої частини вул. Леніна м. Комсомольськ в напрямку від вул. Миру до вул. Добровольського, під час здійснення повороту ліворуч на регульованому світлофором перехресті на зелений сигнал світлофорного об'єкту з вул. Миру на вул. Добровольського, не бачив потерпілого, який рухався в зустрічному напрямку, наведені ними у суді першої інстанції та поданій апеляційній скарзі, є необґрунтованими.

Посилання обвинуваченого під час перегляду провадження в апеляційному суді та у поданій апеляційній скарзі на те, що він не був присутнім під час проведення слідчого експерименту тому вважає цей доказ недопустимим, є безпідставними.

Відповідно до частини 1 та частин 2, 3 ст. 240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів і випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник. За необхідності слідчий експеримент може проводитись за участю спеціаліста.

З наведеної норми закону видно, що участь ОСОБА_6 не була обов'язковою при проведенні слідчого експерименту.

Водночас слід зазначити, що обвинувачений у суді апеляційної інстанції повідомив, що він був присутній при проведенні слідчого експерименту, але у зв'язку з тим, що слідчий експеримент був проведений не у той час коли була ДТП та при його проведенні використовувався автомобіль червоного кольору (ОСОБА_6 керував автомобілем під час ДТП білого кольору) він пішов з місця де проводилась дана слідча дія.

З протоколу проведення слідчого експерименту видно, що заступник начальника СВ Комсомольського МВ УМВС України в Полтавській області із залученням свідка ОСОБА_10 та за участю старшого судового експерта Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ОСОБА_13 перевіряв і уточнював у якому напрямку рухалися транспортні засоби, місце зіткнення транспортних засобів, відстань на якій знаходилися транспортні засоби ( т. 1 а. п. 172-180).

Слідчий експеримент було проведено у денний світлий час доби. Допитані у суді першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та сам обвинувачений стверджували, що ДТП сталося у сонячну погоду. На достовірність встановлених даних під час слідчого експерименту та на правильність висновків експерта не вплинув час доби та використання автомобіля іншого кольору, що підтвердив експерт у суді апеляційної інстанції.

Твердження обвинуваченого у апеляційній скарзі про те, що свідок ОСОБА_15, яка знаходилася на передньому пасажирському сидінні в його автомобілі під час ДТП у місцевому суді підтвердила його не винуватість у вчиненні злочину за який його засуджено є необґрунтованими.

Місцевий суд правильно відкинув показання свідка ОСОБА_16, яка є знайомою обвинуваченого, оскільки вона, даючи показання припускала, що мотоцикл виїхав на великій швидкості із-за автомобіля Жигулі, який повертав на вул. Добровольського.

Такі показання свідка спростовуються вищенаведеними взаємоузгодженими між собою показаннями потерпілого та свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, які були безпосередніми очевидцями ДТП і підтвердили, що потерпілий рухався не на великій швидкості, видимість для обвинуваченого не була обмежена і автомобіля попереду мотоцикла, яким керував потерпілий не було (а. п. 103-113).

Порушення ОСОБА_6 правил безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження також підтверджується: даними висновку комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 631/632 від 23 серпня 2013 року, згідно яких водій мотоциклу ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення. Водій автомобіля ВАЗ 21093 ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути зіткнення із мотоциклом та його дії не відповідали вимогам п.п. 10.1,10.5,16.6 ПДР, із технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП ( т. 1 а.п.163-171) та даними висновку експерта № 1136 від 27 вересня 2013 року, відповідно до яких внаслідок ДТП ОСОБА_2 заподіяно тяжкі тілесні ушкодження: травму нижніх кінцівок з відкритим переломом обох кісток лівої гомілки в середній третині, закритий перелом внутрішньої кісточки лівого гомілкового-ступневого суглобу, розтрощенням та неповною травматичною ампутацією переднього відділу лівої стопи, відкритий перелом наколінника правого колінного суглобу та рану на передній поверхні колінного суглобу, рану на передній поверхні лівого колінного суглобу та лівої гомілки в верхній третині; закритий перелом 4-ої п'ясної кістки лівої кисті, що ускладнились травматичним шоком 2-го ступеню. Внаслідок некрозу (омертвіння) в ділянці культі лівої гомілки з розповсюдженням некротизованих тканин на передню поверхню гомілки до рівня середньої третини потерпілому було виконано ампутація лівої гомілки на рівні середньої третини( т. 1 а.п.117-120).

Під час апеляційного розгляду обвинувачений підтвердив, що дані, які містяться у протоколі огляду місця ДТП від 8 червня 2013 року та схема до цього протоколу на яких ґрунтується висновок судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи відповідають дійсності (т. 1 а. п. 103-119). Тому, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно послався на ці процесуальні документи, як на достовірні докази винуватості ОСОБА_6.

Висновок комплексної судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 631/632 від 23 серпня 2013 року є мотивованим, у тому числі щодо часу реакції потерпілого під час ДТП.

Експерт ОСОБА_13, який проводив вищевказану експертизу підтвердив у суді апеляційної інстанції висновки зазначеної експертизи та детально розповів, як ним було визначено час реакції потерпілого під час ДТП з посиланням на нормативну літературу, яка використовувалася ним під час проведення експертизи.

Водночас експерт показав, що версія обвинуваченого про наявність легкового автомобіля, який нібито рухався попереду мотоцикліста не спростовує його висновку щодо невідповідності дій обвинуваченого пунктам 10.1, 10.5, 16.6 ПДР.

Більш того самі обставини ДТП беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_6 виїхав на смугу зустрічного руху, здійснив поворот на ліво, не впевнившись у тому, що по цій смузі рухається транспорт, внаслідок чого допустив порушення пунктів 10.1, 10.5, 16.6 ПДР та зіткнення транспортних засобів.

Таким чином, аналізуючи всю сукупність зібраних доказів по провадженню та ретельно перевіривши всі заперечення обвинуваченого і його захисника, колегія суддів вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

У свою чергу, наведені ОСОБА_6 та його захисником заперечення, як і доводи апеляційної скарги, колегія суддів розцінює як тактику захисту.

За таких обставин доводи апеляційної скарги обвинуваченого не підлягають задоволенню.

Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України призначив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки. Крім того, вважаючи, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства, звільнив від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, поклавши на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, яке, у даному випадку, не буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, висновок суду про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК України є необгрутованим і належним чином у вироку не вмотивованим.

Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Стаття 75 КК України застосовується лише у тому разі, коли для цього є умови і підстави.

Звільняючи ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, суд не навів переконливих доводів на підтвердження прийнятого рішення про можливість його виправлення без реального відбування покарання.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, колегія суддів враховує, що ОСОБА_6 вчинив тяжкий злочин, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання та особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, займається суспільно - корисною працею, позитивно характеризується. Поряд з цим колегія суддів враховує, що після ДТП обвинувачений потерпілому не надав необхідної допомоги і не викликав карету швидкої допомоги, шкоду потерпілому не відшкодував. Внаслідок вчиненого ОСОБА_6 злочину потерпілому було виконано ампутація лівої гомілки на рівні середньої третини і встановлено третю групу інвалідності. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства не можливе, а покарання у виді позбавлення волі на строк, який наближений до мінімального, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

З огляду на викладене, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, апеляційна скарга прокурора та потерпілого підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання - скасуванню з постановленням в цій частині нового вироку, в решті вирок суду щодо ОСОБА_6 необхідно залишити без зміни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, п. 4 ч. 1 ст. 409, 418 та 420 КПК України, колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА :

Апеляційні скарги прокурора прокуратури міста Комсомольська Полтавської області, потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 8 липня 2014 року стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного покарання.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

В решті вирок суду залишити без зміни.

ОСОБА_6 взяти під варту в залі судових засідань Апеляційного суду Полтавської області.

Вирок Апеляційного суду Полтавської області набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

С У Д Д І :

Корсун О.М. Мілаш С.П. Бурда К.І.