Рішення № 41529203, 20.11.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2322/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/3119/14

Головуючий у 1-й інстанції Крикливий В. В.

Доповідач Дорош А. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дорош А.І.

Суддів: Омельченко Л.М., Дряниці Ю.В.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

з участю

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційні скарги ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3

на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 липня 2014 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи: Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», Приватний нотаріус ОСОБА_5, про поділ майна подружжя ,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2013 р. ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому вказала, що з 30.09.2006 р. по 07.06.2013 р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 За час шлюбу ними придбана квартира АДРЕСА_1 вартістю 248000 грн. згідно договору купівлі-продажу від 24.06.2011 р.. Для придбання квартири нею була отримана безвідсоткова позика у розмірі 176 000 грн. від її бабусі ОСОБА_6 на строк до 01.06.2012 р., про що була складена боргова розписка. Рішенням Комсомольського міського суду Полтаавської області від 28.06.2013 р. стягнуто з неї на користь ОСОБА_6 борг з урахування 3% річних у сумі 178 835,28 грн. Просила суд виділити їй ? частину квартири АДРЕСА_1 на загальну суму 124 000 грн., ОСОБА_4 виділити ? частину цієї квартири на загальну суму 124 000 грн., стягнути з ОСОБА_4 на її користь ? частину грошових коштів, отриманих згідно договору позики на придбання квартири у розмірі 89 417,64 грн., стягнути з відповідача на її користь судові витрати у розмірі 2 134,18 грн. та витрати на правову допомогу 2 000 грн. (а.с.26-27).

У січні 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому після уточнень остаточно просив (а.с.52,162) визнати спільним майном подружжя: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, придбану 24.06.2011 р. на підставі договору купівлі-продажу ВРЛ № 065362, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу, вартістю 248 000 грн.; диван в гостинну кімнату, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 5 870,00 грн.; стіл, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 970,00 грн.; кондиціонери (2 шт.), придбані 07.07.2012 р., вартістю 6 097,60 грн.; дитячий диван, придбаний в 2010 р., вартістю 1 150 грн.; меблевий гарнітур («стінка»), придбаний в 2010 р., вартістю 3 100 грн.; комод, придбаний в 2011 р., вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксесуарами, придбаний в 2012 р., вартістю 5 350 грн.; комп'ютер стаціонарний, придбаний в 2012 р., вартістю 2 200 грн.; пральну машину, придбану в 2006 р., вартістю 2 300 грн.; холодильник, придбаний в 2009 р., вартістю 3 000 грн.; піч, придбану в 2011 р., вартістю 300,00 грн.; килим, придбаний в 2012 р., вартістю 1 100 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальну акустичну систему, придбану у 2009 р., вартістю 430 грн. Здійснити поділ майна подружжя та виділити ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на наступне майно, загальною вартістю 17 918,80 грн., а саме: диван в гостинну кімнату, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 8 540,00 грн.; кондиціонер, придбаний 07.07.2012 р., вартістю 3 048,80 грн.; комп'ютер стаціонарний, придбаний в 2012 р., вартістю 2 200 грн.; пральну машину, придбану в 2006 р., вартістю 2 300 грн.; килим, придбаний в 2012 р., вартістю 1 100 грн.; пилосос, придбаний в 2007 р., вартістю 300,00 грн.; музикальну акустичну систему, придбану в 2009 р., вартістю 430 грн. Виділити ОСОБА_3 та визнати за нею право власності на наступне майно, загальною вартістю 17 918,80 грн., а саме: стіл, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 970,00 грн.; кондиціонер, придбаний 07.07.2012 р., вартістю 3 048,80 грн.; дитячий диван, придбаний в 2010 р., вартістю 1 150 грн.; меблевий гарнітур («стінка»), придбаний в 2010 р., вартістю 3 100 грн.; комод, придбаний в 2011 р., вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксесуарами, придбаний в 2012 р., вартістю 5 350 грн.; холодильник, придбаний в 2009 р., вартістю 3 000 грн.; піч, придбану в 2011 р., вартістю 300,00 грн. Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_3 вартістю 124000 грн. Виділити у власність ОСОБА_3 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 вартістю 124000 грн. Розподілити обов'язки по сплаті кредитних зобов'язань в рівних частках між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зобов'язавши ОСОБА_3 сплатити на користь ПАТ «ОТП-банк» 1/2 частину суми несплачених грошових коштів по кредитному договору № ВОЗ/2535/11 від 24.06.2011 р. в розмірі 22 774,16 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 сплатити на користь ПАТ «ОТП-банк» 1/2 частину суми несплачених грошових коштів по кредитному договору № БОЗ/2535/11 від 24.06.2011 р. в розмірі 22 774,16 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частину суми сплачених грошових коштів за кредитним договором №БОЗ/2535/11 від 24.06.2011 р. за період з липня 2013 р. по червень 2014 р. в розмірі 4590 грн. Свої вимоги мотивує тим, що зазначене у зустрічному позові майно є спільною сумісною власністю подружжя і прохає виділити йому 1/2 частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

11.03.2014 р. позивач ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву про поділ майна подружжя, в якій просила суд виділити їй у власність наступне майно: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 248 000 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; дитячий диван вартістю 1 150 грн.; 1/2 мебельного гарнітуру вартістю 1 550 грн.; пральну машину вартістю 2 300 грн.; піч вартістю 300,00 грн., а всього на загальну суму 256 348,80 грн. Виділити ОСОБА_4 у власність наступне майно: диван в гостинну кімнату вартістю 5870,00 грн.; стіл вартістю 970,00 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; 1/2 мебельного гарнітур вартістю 1 550 грн.; комод вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксесуарами вартістю 5 350 грн.; комп'ютер стаціонарний вартістю 2 200 грн.; холодильник вартістю 3 000 грн.; килим вартістю 1 100 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальну акустичну систему вартістю 550 грн., а всього на загальну суму 24 818 грн. Припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_4 на 1/2 квартири АДРЕСА_3 в м. Комсомольську Полтавської області. Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ПАТ «ОТП Банк» залишок за кредитним договором №DO3/2535/11 в розмірі 51 668,58 грн. Зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ОСОБА_6 борг з урахуванням 3% річних за договором позики на придбання квартири в сумі 178 835,28 грн. Зобов'язати ОСОБА_4 знятися з реєстрації за адресою спірної квартири. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_7 різницю вартості майна із вирахуванням сум спільних боргів в розмірі 573,58 грн. та 1/2 суми особисто сплаченого ОСОБА_4 за кредитним договором №DO3/2535/11 в розмірі 1 530 грн., загалом в розмірі 2 103,58 грн. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 2 134 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. (а.с.124-126).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя - відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та поділено між ними наступне майно:

- квартира АДРЕСА_5 вартістю 248 000 грн.; диван в гостинну кімнату вартістю 5 870,00 грн.; стіл вартістю 970,00 грн.; два кондиціонери загальною вартістю 6 097,60 грн.; дитячий диван вартістю 1 150 грн.; меблевий гарнітур («стінка») вартістю 3 100 грн.; комод вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксесуарами вартістю 5 350 грн.; комп'ютер стаціонарний вартістю 2 200 грн.; пральна машина вартістю 2 300 грн.; холодильник вартістю 3 000 грн.; піч вартістю 300,00 грн.; килим вартістю 1 100 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальна акустична система вартістю 430 грн.

Розділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Виділено ОСОБА_4 та визнано за ним право власності на наступне майно, загальною вартістю 18 038,80 грн., а саме: диван в гостинну кімнату вартістю 8 540,00 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; ноутбук з аксесуарами вартістю 5 350 грн.; килим вартістю 1 100 грн.

Виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на наступне майно, загальною вартістю 17 798,80 грн., а саме: стіл вартістю 970 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; дитячий диван вартістю 1 150 грн.; комп'ютер стаціонарний вартістю 2 200 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальна акустична система вартістю 430 грн., меблевий гарнітур («стінка») вартістю 3 100 грн.; комод вартістю 1 000 грн.; пральна машина вартістю 2 300 грн.; холодильник вартістю 3 000 грн.; піч вартістю 300,00 грн.

Припинено право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 вартістю 124 000 грн.

Виділено ОСОБА_3 та визнано за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 вартістю 124 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 суми сплачених грошових коштів за кредитним договором №DОЗ/2535/11 від 24.06.2011 року за період з липня 2013 року по червень 2014 року з урахуванням різниці у вартості поділеного майна в розмірі 4 350 грн.

Боргові зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором №DO3/2535/11 від 24.06.2011 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», вважати спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3.

Додатковим рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 24 липня 2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати в розмірі 1 466,29 грн.

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду скасувати в частині припинення права власності ОСОБА_4 на ? частину квартири АДРЕСА_5, виділення ОСОБА_3 та визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_6, визнання боргових зобов'язаннь ОСОБА_4 за кредитним договором №DОЗ/2535/11 від 24.06.2011 року, укладеним з Публічним акціонерним товариство «ОТП Банк», спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення в зазначеній частині про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що спірна квартира є предметом іпотеки, яка набута за кошти, отримані позичальником ОСОБА_4 у кредит, та який має безпосередній обов»язок по його поверненю, за рішенням суду фактично змінився правовий первісний статус нерухомого майна, що порушує права іпотекодержателя, вирішення спору у такий спосіб призводить до зміни договірних зобов»язань.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_3 просить рішення місцевого суду скасувати та задовольнити її вимоги у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову - відмовити, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, а саме суд безпідставно прийшов до висновку про те, що не надано докази використання грошових коштів, отриманих у ОСОБА_6 за договором позики, в інтересах сім»ї на придбання квартири.

У судове засідання не з»явилися позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_8, представник третьої особи ПАТ «ОТП Банк». 11.11.2014 р. представник ОСОБА_8 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ( т.2 а.с. 30), 14.11.2014 р. третій особі ПАТ «ОТП Банк» вручена під розписку судова повістка, тому у відповідності до вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Згідно п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з 30.09.2006 р. перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а.с.7). Від шлюбу мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8). Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.06.2013 р. шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10).

За час спільного проживання у шлюбі сторони придбали квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2011 р. вартістю 248 000 грн. та наступне майно: диван в гостинну кімнату, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 5 870,00 грн.; стіл, придбаний 09.10.2011 р., вартістю 970,00 грн.; два кондиціонери, придбані 07.07.2012 р., загальною вартістю 6 097,60 грн.; дитячий диван, придбаний в 2010 р., вартістю 1 150 грн.; меблевий гарнітур («стінка»), придбаний в 2010 р., вартістю 3 100 грн.; комод, придбаний в 2011 р., вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксесуарами, придбаний в 2012 р., вартістю 5 350 грн.; комп'ютер стаціонарний, придбаний в 2012 р., вартістю 2 200 грн.; пральну машину, придбану в 2006 р., вартістю 2 300 грн.; холодильник, придбаний в 2009 р., вартістю 3 000 грн.; піч, придбану в 2011 р., вартістю 300,00 грн.; килим, придбаний в 2012 р., вартістю 1 100 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальну акустичну систему, придбану у 2009 р., вартістю 430 грн.

На момент ухвалення судового рішення сторони за погодженням між собою визначили вартість всього майна, яке підлягає поділу.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.05.2013 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13.05.2014 р., стягнута з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 сума основного борг за договором позики в розмірі 176 000 грн., 3% річних від суми заборгованості в розмірі 2 835,28 грн. (а.с. 9, 159).

24.06.2011 р. між ОСОБА_4 та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №DОЗ/2535/11, відповідно до якого ОСОБА_4 надано кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 72 000 грн. (а.с.73). Одночасно з укладенням кредитного договору між тими ж сторонами 24.06.2011 р. укладеного договір іпотеки №DОЗ/2535/11, предметом якого є спірна квартира АДРЕСА_8.

Із довідки ПАТ «ОТП Банк» та квитанцій, наданих ОСОБА_4, останній за період з 17.06.2013 р. по 28.04.2014 р. сплатив за кредитним договором тіло кредиту та відсотки на суму 9 180 грн. (а.с. 69,137-138).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 та задовольняючи частково зустрічний позов ОСОБА_4, місцевий суд виходив з того, що рухоме майно, набуте у шлюбі, є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, це майно підлягає поділу між ними у натурі з урахуванням інтересів дружини, на утриманні якої залишається неповнолітня дитини, тому прийшов до висновку про виділення ОСОБА_3 майна на загальну вартість 17 798,80 грн., а решта майна підлягає виділенню відповідачу ОСОБА_4 на суму 18 038,80 грн. Щодо поділу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8, то місцевий суд виходив з того, що вона придбана сторонами у період шлюбу, тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 70 СК України слід визнати за ОСОБА_4 право власності на ? її частину. Як слідує із тексту договору купівлі-продажу квартири, кредитні кошти у розмірі 72 000 грн. надавалися ОСОБА_4 для її придбання спірної квартири, тому боргові зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором слід визнати спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Позивач ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що отримані нею у борг кошти у розмірі 23500 доларів США були використані саме в інтересах сім»ї, а саме для придбання спірної квартири. Відповідач ОСОБА_4 не був учасником судового розгляду у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, тому судове рішення, ухвалене в цій справі, не має преюдиціального доказу та не є належним доказом доводів позивача. Вимоги позивача ОСОБА_3 про припинення права власності відповідача на спірну квартиру, про зобов»язання відповідача знятися з реєстраційного обліку у спірній квартирі, про зобов»язанння її сплатити ПАТ «ОТП Банк» залишок за кредитним договором, про зобов»язання її сплатити борг ОСОБА_6 у розмірі 178 835,28 грн. не грунтуються на доказах, є безпідставними, тому задоволенню не підлягають.

Проте, повністю з такими висновками місцевого суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверенням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Місцевий суд, визнаючи боргові зобов'язання ОСОБА_4 за кредитним договором №DO3/2535/11 від 24.06.2011 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вийшов за межі позовних вимог, оскільки така позовна вимога по справі не заявлялася, що є порушенням процесуального права. Крім цього, суд, визнаючи боргові зобов»язання за кредитним договором спільним майном подружжя, прирівняв поняття зобов»язального права до права власності на майно подружжя, шлюб якого вже розірваний.

Колегія суддів приходить до висновку, що в цій частині рішення місцевого суду підлягає скасуванню.

Є вірним висновок місцевого суду про поділ спірної квартири, як окремого об»єкту нерухомого майна, придбаного сторонами, з урахуванням походження коштів для придбання цієї квартири та поділу окремо рухомого майна, придбаного сторонами на загальну суму 33 167,60 грн., відмовивши позивачу ОСОБА_3 у поділі придбаного майна за її варіантом з урахуванням боргових зобов»язань перед ОСОБА_6та загальної вартості прибаного рухомого та нерухомого майна, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим судом, з 30.09.2006 р. по 07.06.2013 р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У період шлюбу сторони придбали:

- нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2011 р. вартістю 248 000 грн. на ім»я подружжя ОСОБА_4

- та рухоме майно - диван в гостинну кімнату вартістю 5 870,00 грн.; стіл вартістю 970,00 грн.; два кондиціонери загальною вартістю 6 097,60 грн.; дитячий диван вартістю 1 150 грн.; меблевий гарнітур («стінка») вартістю 3 100 грн.; комод вартістю 1 000 грн.; ноутбук з аксессуарами вартістю 5 350 грн.; комп'ютер стаціонарний вартістю 2 200 грн.; пральну машину вартістю 2 300 грн.; холодильник вартістю 3 000 грн.; піч вартістю 300,00 грн.; килим вартістю 1 100 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальну акустичну систему вартістю 430 грн., а всього майна загальною вартістю 33 167,60 грн.

Як вбачається із п.2 договору купівлі-продажу спірної квартири продаж вчинено в сумі 248 000,00 грн., з яких 176 000,00 грн. продавець отримала від покупця при підписання договору з власних його коштів, а решту - 72 000,00 грн. продавець отримала кредитними коштами, наданими ПАТ «ОТП Банк» покупцю. Згідно п. 8 згода іншого з подружжя покупця, на вчинення цього правочину, одержана у встановленому законом порядку (а.с.11).

Виходячи із змісту вказаного договору купівлі-продажу квартири, гроші у сумі 176 000,00 грн. продавець тримала від покупця ОСОБА_4 як його власні кошти, оскільки ОСОБА_4 на час вчинення цього правочину перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, то кошти є власністю подружжя. Даючи згоду на укладення цього договору, ОСОБА_3 не внесла застережень відносно походження грошей у сумі 176 000,00 грн., зокрема не вказала, що вони були позичені у ОСОБА_6 та не є власністю сім»ї.

Крім цього, як вірно послався місцевий суд, до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики не був притягнутий ОСОБА_4, ОСОБА_4 не був стороною договору позики. Як вбачається із мотивувальної частини рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 28.05.2013 р., то вона не містить висновків місцевого суду про те, що договір позики є укладеним ОСОБА_3 в інтересах сім»ї з тих підстав, що грошові кошти, отримані за договором, використані для придбання спірної квартири.

Оскільки позивачем ОСОБА_3 не доведено факт використання отриманих у позику грошових коштів в інтересах сім»ї, то за змістом ч. 4 ст. 65 СК України при поділі майна не підлягають зарахуванню борги подружжя, що виникли не в інтересах сім»ї.

Далі, як вбачається із матеріалів справи, 24.06.2011 р. ОСОБА_4 уклав з ПАТ «ОТП Банк» кредитний договір, за яким отримав 72 000 грн. на придбання нерухомого майна, тобто в інтересах сім»ї. (а.с.73). 24.06.2011 р. на виконання цього договору між ОСОБА_4 та банком укладений договір іпотеки спірної квартири. Крім цього, 24.06.2011 р. між ОСОБА_3 та банком укладено договір поруки, згідно якого поручитель зобов»язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань (а.с.84).

Є вірним висновок місцевого суду про те, що кредитний договір укладений ОСОБА_4 в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого подружжя ОСОБА_3, що слідує із змісту ч. 4 ст. 65 СК України, оскільки грошові кошти, одержані за кредитним договором, використані в інтересах сім»ї для придбання спірної квартири.

Сторонами визнається, що після розірвання шлюбу за період з 17.06.2013 р. по 28.04.2014 р. відповідач ОСОБА_4 сплатив за кредитним договором тіло кредиту та відсотки всього на суму 9 180 грн., половина цих виплат складає 4590 грн. і ця сума підлягає стягненню з позивача ОСОБА_3 на користь відповіда ОСОБА_4

Проте, в частині фактичного поділу рухомого майна та в частині стягнення різниці вартості поділеного майна, місцевий суд допустив порушення вимог матеріального права, тому в цій частині рішення місцевого суду підлягає зміні, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є ріними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи вимогу про поділ рухомого майна, місцевий суд не визначив загальну його вартість та вартість ? частки кожного з подружжя, тому невірно визначив різницю вартості часток поділеного між сторонами рухомого майна.

Крім цього, при виділенні дивану в гостинну кімнату ОСОБА_4 місцевий суд невірно вказав його вартість 8 540,00 грн., яка визначена сторонами як 5 870 грн., тоді загальна вартість майна, що виділяється ОСОБА_4, буде становити 15 368,80 грн., а саме диван в гостинну кімнату вартістю 5 870 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; ноутбук з аксесуарами вартістю 5 350 грн.; килим вартістю 1 100 грн. Загальна вартість майна, що виділено ОСОБА_3, становить 17 798,80 грн., а саме: стіл вартістю 970 грн.; кондиціонер вартістю 3 048,80 грн.; дитячий диван вартістю 1 150 грн.; комп'ютер стаціонарний вартістю 2 200 грн.; пилосос вартістю 300,00 грн.; музикальна акустична система вартістю 430 грн., меблевий гарнітур («стінка») вартістю 3 100 грн.; комод вартістю 1 000 грн.; пральна машина вартістю 2 300 грн.; холодильник вартістю 3 000 грн.; піч вартістю 300,00 грн.

Таким чином, загальна вартість рухомого майна, придбаного сторонами у шлюбі, становить 33 167,60 грн. (15 368,80 грн. + 17 798,80 грн.).

Місцевий суд, визначаючи різницю вартості часток поділеного між сторонами рухомого майна шляхом віднімання вартості однієї частки від іншої, не врахував те, що 1/2 частина рухомого майна, тобто частка кожного з подружжя, становить - 16 583,80 грн. (33 167,60 грн. : 2).

Різниця вартості часток сторін складає 1 215 грн. ( 17 798,80 грн. - 16 583,80 грн.), яка підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 як грошова компенсація до рівності часток сторін (15 368,80 грн. (частка ОСОБА_4.) + 1 215 грн. (компенсація) = 16 583,80 грн.).

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 всього підлягає стягненню сума 5 805 грн. ( 4590 грн. + 1 215 грн.)

Таким чином, рішення місцевого суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 суми сплачених грошових коштів за кредитним договором №DОЗ/2535/11 від 24.06.2011 року за період з липня 2013 року по червень 2014 року з урахуванням різниці у вартості поділеного майна в розмірі 4 350 грн. - змінити, збільшивши суму 4 350 до суми 5 805 грн.

Апеляційна скарга ОСОБА_3 фактично не містить доводів в частині поділу рухомого майна, тому колегія суддів вважає, що позивач не заперечує проти такого поділу.

Оскільки у мотивувальній частині та в абзаці третьому резолютивної частини рішення суду вірно вказана вартість дивану в гостинну кімнату - 5 870 грн., то слід уточнити його вартість, вказану місцевим судом, в абзаці п»ятому резолютивної частини замість 8540,00 грн. вірно вказати 5 870 грн. та уточнити зазначену загальну вартість майна - замість 18 038,80 грн. вірно вказати 15 368,80 грн.

Доводи третьої особи ПАТ «ОТП Банк» про те, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки, не підлягає поділу, оскільки придбана не за кошти подружжя, а за особисті кошти позичальника ОСОБА_4, не заслуговують на увагу, оскільки це спростовується змістом укладеного договору купівлі-продажу квартири та встановленими фактичними обставинами у справі, які доводять те, що спірна квартира придбана в інтересах сім»ї частково за кошти сім»ї та за кредитні кошти. Поділ квартири не звільняє позичальника від виконання боргових зобо»язань, крім цього, ОСОБА_3 є поручителем, який зобов»язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов»язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов»язань. Отже, права банку є захищеними, предмет іпотеки є незмінним, перебуває під обтяженням. Оскільки спірна квартира придбана сторонами у шлюбі, то ? її частина за законом належить ОСОБА_3, як подружжю. Припинення права власності ОСОБА_4 на іншу ? частину спірної квартири не тягне за собою переоформлення її у декілька об»єктів, на чому наголошує банк, наслідки переходу права власності на предмет іпотеки до третьої особи передбачені ст. 23 ЗУ «Про іпотеку».

Доводи третьої особи ПАТ «ОТБ Банк» про те, що судове рішення фактично змінило умови кредитного договору, не заслуговують на увагу, оскільки це не відповідає дійсності. Позичальник ОСОБА_4 не звільнений від виконання кредитних зобов»язань, умови кредитного договору є незмінними, фінансова спроможність поручителя ОСОБА_3 за рахунок збільшення частки у праві власності також збільшилася.

Також не заслуговують на увагу доводи третьої особи ПАТ «ОТБ Банк» щодо його процесуального статусу у справі. Згідно ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивач має право залучити до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Відповідач ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві вказав банк третью особою, не просив його залучити в якості співвідповідача. Крім цього, поділ внесених кредитних коштів між сторонами не зачіпає права банку, а позовні вимоги ОСОБА_4 про розподіл обов»язків по сплаті кредитних зобов»язань в рівних частках між сторонами не задоволена судом.

Доводи позивача ОСОБА_3 про те, що факт отримання грошових коштів від ОСОБА_6та використання їх при придбання квартири можуть підтвердити свідки, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_3. про те, що ОСОБА_4 був стороною у договорі позики, оскільки за змістом боргової розписки лише ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_6 грошові кошти та посвідчила розписку своїм підписом, ОСОБА_4 не значиться у цій розписці, підпис його на ній відсутній (т.2 а.с. 7). Позивачем ОСОБА_3 не доведено той факт, що грошові кошти, одержані за цим договором позики використані для придбання квартири на сім»ю, тобто в інтересах сім»ї.

Не відповідає дійсності твердження позивача ОСОБА_3 про те, що рішенням місцевого суду про стягнення боргу встановлено факт цільового призначення цих коштів саме на придбання квартири, оскільки мотивувальна частина вказаного судового рішення не містить такого висновку суду.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача ОСОБА_3 про відсутність реальної можливості накопичити кошти для придбання квартири із заробітної плати ОСОБА_4, оскільки свої застереження та уточнення щодо походження коштів при укладенні договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 не заявляла.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого суду підлягає частковій зміні та частковому скасуванню з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п. 2,3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 09 липня 2014 року в частині визнання боргових зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором №DO3/2535/11 від 24.06.2011 року, укладеним з Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - скасувати.

Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 суми сплачених грошових коштів за кредитним договором №DОЗ/2535/11 від 24.06.2011 року за період з липня 2013 року по червень 2014 року з урахуванням різниці у вартості поділеного майна в розмірі 4 350 грн. - змінити, збільшивши суму 4 350 до суми 5 805 грн.

В абзаці п»ятому резолютивної частини рішення суду замість вартості дивану в гостинну кімнату - 8 540,00 грн. вірно вказати - 5 870 грн. та замість загальної вартості майна - 18 038,80 грн. вірно вказати 15 368,80 грн.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

С У Д Д І :