Рішення № 41529158, 20.11.2014, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/3349/14-ц

Провадження № 2/545/1684/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" листопада 2014 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі :

головуючого судді Цибізова С.А.

при секретарі Бутирін О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Абазівської сільської ради Полтавського району, ОСОБА_2 про встановлення факту фальсифікації та підробки документів, встановлення факту належності земельної ділянки та встановлення факту захвату земельної ділянки,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в обґрунтування якого посилався на те, що в березні 1998 року він звернувся до суду з приводу скасування рішення Абазівської сільської ради Полтавського району від 24.11.97 р. про затвердження акту узгоджувальної комісії від 05.11.1997 року про встановлення меж між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та визначення порядку користування суміжними земельними ділянками. Рішенням суду від 02.08.2002року було відмовлено в позовних вимогах, при цьому суд послався на рішення сесії Абазівської сільської ради від 29.08.97 про виділення ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,15 га, яка знаходиться біля домоволодіння по вул. Степова 64. Позивач також за своєю матірю ОСОБА_4 померлою 26.02.90 року успадкував земельну ділянку розміром 0,15 га, про що є записи в по господарських книгах. Однак при зверненні до архіву він дізнався, що ні рішень ні ухвал від 29.08.1997року з приводу приватизації земельної ділянки в розмірі 0,15 га на імя ОСОБА_3 не приймалось та не існує, тому вважає що дані документи є сфальсифікованими та підробленими. Відповідно до акту Абазівської сільської ради від 05.11.97 року його земельна ділянка мала 0,1161 га, а земельна ділянка ОСОБА_3 -0,1559 га. З 1968 року по 1997рік довжина земельної ділянки позивача зменшилась на девять метрів в сторону земельної ділянки ОСОБА_3, яка знаходиться по вул. Степовий 64. Ніяких рішень Абазівської сільської ради, щодо вилучення земельних ділянок з вул. Білоуська 91 та надання на вул. Степову 64 в селі Абазівка не приймалось, а отже вважає, що ОСОБА_3 та її син ОСОБА_2 захопили частину його земельної ділянки в розмірі 0,339 га. Просив суд: встановити факт, що рішення, ухвала від 29.08.1997 року Абазівської сільської ради 22 скликання в частині приватизації земельної ділянки в розмірі 0,15 га по вул. Степна 64 с. Абазівка Полтавського району та області на ім'я ОСОБА_5 сфальсифіковані та підроблені; встановлений факт належності ОСОБА_1, на підставі користування земельної ділянки площею 0,15 га в с. Абазівка Полтавського район та області з урахуванням договору купівлі-продажу від 21.08.1989р., свідоцтва про спадщину №308 від 29.09.90 р., рішення/ наказу радгоспу ім.С.Кондратюка, від 14.08.89р. №17-3, земельної шнурової книги, акта від 21.08.90 р., господарських книг, вул. Білоуська 91; Визнати факт захвату земельної ділянки по вул. Білоуська 91 с. Абазівка Полтавського району та області ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які мешкають по вул. Степна, 64 с. Абазівка Полтавського району та області на стан 1997 року.

В судове засідання позивач та його представник зявились позов підтримали.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так згідно рішення Жовтневого районного суду м. Полтави від 22 вересня 2000року по справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Абазівської сільської ради, ОСОБА_3 про встановлення порядку користування суміжними присадибними ділянками та визнання незаконним рішення Абазівської сільської ради від 24.11.1997 року, де позивачем зазначалось зокрема про самовільне зайняття ОСОБА_3 його земельної ділянки площею 0,0339 га та оскаржувалось рішення виконавчого комітету Абазівської сільської ради від 24.11.1997 року, яким затверджено акт узгоджувальної комісії, яка встановила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 користуються земельними ділянками 0,1559 га та 0,1161 га відповідно в позові відмовлено в звязку із пропуском строків позовної давності.

Відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Полтави від 02.08.2002року за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Абазівської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення Абазівської сільської ради від 24.11.1997 року визнання порядку користування сумісними земельними ділянками встановлено що ОСОБА_3 користується своєю земельною ділянкою постійно без змін її розміру. Згідно рішення Абазівської сільської ради від 29.08.1997 року ОСОБА_3 дозволено приватизувати земельну ділянку, в тому числі біля хати 0,15га, це рішення не скасоване , не відмінене, не оскаржене. Зазначеним рішенням ОСОБА_1 в позові відмовлено повністю. Ухвалою Верховного Суду України 14.10.2003року в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на зазначене рішення суду відмовлено.

Аналогічні обставини встановлювались рішенням Полтавського районного суду, Полтавської області від 20 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Абазівської сільської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Абазівської сільської ради від 29.08.1997 року та визнання державного акту на право приватної власності на землю не дійсним, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено.

14 листопада 2011 року на імя ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 24 червня 2008року виданий Державний акт на право власності на земельну ділянкою пл. 0, 16 га за адресою вул. ОСОБА_6, буд, 64. Зазначений державний акт ні ким не оскаржений та в судовому порядку не дійсним не визнаний, а отже є чинним.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Крім того, згідно ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так позивачем не надано належних та допустимих доказів, щодо підроблення оскаржуваного рішення, ухвали Абазівської сільської ради, зокрема відповідного вироку суду по факту підробки документів, а отже твердження позивача щодо фальсифікації зазначених документів є припущеннями. Також суду не надано доказів, щодо здійснення відповідачем та його покійною матірю ОСОБА_3П захвату земельної ділянки позивача у 1997 році.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги щодо встановлення фактів підробки документів та самозахвату земельної ділянки є недоведеними та спростовуються судовими рішеннями, які наявні в матеріалах справи.

Щодо встановлення факту належності земельної ділянки, то виходячи із вимог цивільного законодавства суд вважає, що підстави для задоволення цієї вимоги відсутні, оскільки станом на час вирішення справи позивачем не додержано процедури завершення приватизації земельної ділянки розміром 0,15 га для будівництва та обслуговування господарських будівель в селі Абазівка по вул. Білоуська, 91 про що останньому було видано дозвіл 20 січня 2005 року Абазівською сільською радою. Доказів наявності перешкод в оформленні права власності зазначеної земельної ділянки позивачем суду не надано.

Згідно ст. 15 ЦПК України, Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 59-61, 88, 208 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Абазівської сільської ради Полтавського району, ОСОБА_7 про встановлення факту фальсифікації та підробки документів , встановлення факту належності земельної ділянки та встановлення факту захвату земельної ділянки відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_6