Рішення № 41528967, 21.11.2014, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/3306/2012

Провадження №2/541/1227/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 листопада 2014 рокум. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Городівського О.А.,

при секретарі Калініченко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Миргородської міської ради Полтавської області, Виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області та Приватного підприємства «Ангронафта»

про зобовязання відповідачів солідарно надати кожному з позивачів квартири та ордера на вселення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року позивачі звернулися до суду із позовом до Миргородської міської ради, та виклали порхання зобовязати Миргородську міську раду надати кожному з позивачів по однокімнатній квартирі з усіма зручностями в будинку по вул. Перемоги, 10 в м. Миргород. Свої позовні вимоги мотивували тим, що ОСОБА_1 з 1994 року на праві власності належав жилий будинок загальною площею 44,4 кв.м, по вул. Перемоги, 16 в м. Миргороді, та був розташований на земельній ділянці площею 666 кв.м, яка перебувала у її користуванні. Позивачі з 1994 року постійно зареєстровані за вказаною адресою але з 2006 року, у зв'язку з неможливістю проживання в будинку через будівництво поряд багатоповерхового житлового будинку по вул. Д.Апостола,6-а, в безпосередній близькості від їхнього житлового будинку, вони стали тимчасово проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 і постійно доглядали за своїм будинком по вул. Перемоги,16.

Влітку 2007 року при відвідуванні будинку ними було встановлено, що невідомі особи повністю знесли домоволодіння, зайняли земельну ділянку і почали будівництво дев'ятиповерхового жилого будинку, яке в даний час закінчене і будинок здано в експлуатацію. Після цього вони неодноразово звертались до різних органів влади по питанню надання їм житла, але їм безпідставно в цьому відмовляли. Тому позивачі просили суд зобовязати Миргородську міську раду Полтавської області надати кожному з позивачів по однокімнатній квартирі з усіма зручностями в 9ти поверховому житловому будинку № 10 по вул. Перемоги в м. Миргороді Полтавської області та зобовязати вказаного відповідача видати кожному ордери на вселення в ці квартири.

13.12.2012 року позивачі звернулися до суду із клопотанням про залучення до участі в справі в якості співвідповідачів Виконавчий комітет Миргородської міської ради та Приватне підприємство "Ангронафта", яке є власником 9-ти поверхового будинку, збудованого на земельній ділянці, що знаходилася в користуванні позивачів. Одночасно вони своєю зміненою письмовою позовною заявою просили зобов'язати солідарно Миргородську міську раду, виконавчий комітет Миргородської міської ради, приватне підприємство «Ангронафта» надати кожному з них по однокімнатній квартирі з усіма зручностями в 9-ти поверховому будинку по вул. Перемоги, 10 в м. Миргороді, який збудовано на місці їхнього будинку за адресою м. Миргород, вул. Перемоги, 16, та надати на кожного з них ордери на вселення в ці квартири (т.3 а.с.9-11).

В звязку з цим, ухвалою суду від 13 грудня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідачів було залучено виконавчий комітет Миргородської міської ради та Приватне підприємство «Ангронафта» (т.3 а.с.12).

У судовому засіданні позивачі та їх представник адвокат ОСОБА_4 підтримали уточнені позовні вимоги та просили солідарно зобов'язати відповідачів надати кожному із них по однокімнатній квартирі в межах міста Миргорода на підставі ст.ст. 111, 171 ЖК України з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник Миргородської міської ради та її виконавчого комітету ОСОБА_5, яка діяла на підставі відповідних довіреностей, позов не визнала і суду пояснила, що на момент відведення органом місцевого самоврядування земельної ділянки під спорудження багатоквартирного житлового будинку вона була вільна від будь яких забудов і насаджень. Рішення про знесення житлового будинку, який перебував у власності позивачки ОСОБА_1, у звязку з вилученням земельної ділянки для державних чи громадських потреб Миргородською міською радою не приймалося. А тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог позивачів.

Представник відповідача ПП «Ангронафта», будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, із клопотанням про відкладення слухання справи до суду не звертався. В матеріалах справи наявні письмові заперечення ПП «Агронафта» (а.с.59-60 т.3), в яких представник підприємства зазначав, що ПП «Ангронафта» будинку позивачів не зносило, оскільки при виділенні йому земельної ділянки під будівництво у 2007 році було визначено, що вона вільна від будов та зелених насаджень. Земельна ділянка під забудову будинку йому була надана в оренду у встановленому законом порядку. На даний час у власності ПП «Ангронафта» не перебуває ні будинок по вул. Перемоги, 10, ні квартири у ньому, договір оренди земельної ділянки, на якій він побудований, припинений у 2011 році, і будинок переданий на баланс ТОВ «Миргородкомунсервіс» для його подальшого обслуговування. Тому просив відмовити у позові до ПП "Ангронафта".

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх в сукупності, вважає що позов підляже до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 30 серпня 1994 року ОСОБА_1 являється власником будинку №16 по вул. Перемоги у м. Миргороді на земельній ділянці держфонду розміром 600 кв.м. (т.1 а.с. 20-21). До часу розгляду справи в суді державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на вказаний будинок не припинена, що не оспорював і представник відповідачів по справі в судовому засіданні. Земельна ділянка площею 600 кв. м. згідно рішення виконкому Миргородської міської ради №55 від 23 червня 1994 року зареєстровано за вказаним житловим будинком (т.1 а.с.15). Відповідно до частини першої статті 30 Земельного кодексу України (1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. Отже до ОСОБА_1 перейшло право користування вказаною земельною ділянкою.

Згідно записів погосподарської книги та інформації з паспортів позивачів, ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3, зареєстровані за вищезазначеною адресою з 09 вересня 1994 року, 28 жовтня 1999 року та 23 лютого 2004 року відповідно (т.1 а.с. 22-26, 33, 36, 37).

Рішеннями Миргородської міської ради від 2 серпня 2007 року та 14 листопада 2007 року погоджено матеріали вибору земельної ділянки, надано ПП «Ангронафта» дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування на земельну ділянку для будівництва 3-х секційного багатоповерхового житлового будинку за адресою: м. Миргород, вул. Перемоги, 10 та затверджено таку документацію (т.1 а.с.59, 60, т.3 а.с.62, 65). Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради № 444 від 21 серпня 2007 року (т.3 а.с.63) ПП «Ангронафта» дозволено будівництво багатоповерхового трьохсекційного житлового будинку за адресою вул. Перемоги, 10, який після побудови та введення в експлуатацію в 2010 році (т.2 а.с.10-15, 62-76, 130-196, т.3 а.с. 66-82) був переданий з балансу ПП «Ангронафта» на баланс ТОВ «Миргородкомунсервіс» (т.3 а.с.86-88). Договір оренди земельної ділянки, яка надавалась ПП «Ангронафта» для будівництва будинку, припинений, а земельна ділянка прийнята в фонд міської ради 24.06.2011 року (т.3 а.с. 83-85).

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 244/245 від 28 квітня 2012 року багатоквартирний житловий будинок № 10 по вул. Перемоги в м. Миргороді побудований на земельній ділянці за адресою: Полтавська область, м.Миргород, вул. Перемоги, 16, яка перебувала у користуванні позивачки ОСОБА_1. При спорудженні житлового будинку по вул. Перемоги, 10 використана вся площа 666 кв.м. земельної ділянки № 16 по вул. Перемоги в м. Миргороді (т.2 а.с. 220-235). Зазначений факт не оспорюється і відповідачами по справі.

Таким чином Миргородська міська рада своїм рішенням від 02 серпня 2007 року, погоджуючи вибір земельної ділянки для будівництва багатоповерхового житлового будинку, на якій знаходився житловий будинок ОСОБА_1 і надаючи дозвіл ПП "Ангронафта" на виготовлення технічної документації із землевпорядкування для будівництва будинку, а також виконком Миргородської міської ради своїм рішенням від 21 серпня 2007 року, надавши дозвіл ПП "Ангронафта" на будівництво багатоповерхового житлового будинку, фактично вилучили земельну ділянку, на якій знаходився житловий будинок позивачки ОСОБА_1

Такий висновок було зроблено і колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх ухвалах по цій справі від 18.12.2013 та 07.11.2012 року та від 10 вересня 2014 року(т. 4 а.с. 58-59, т.3 а.с.218-220, т.2 а.с.351-353).

Будинок, що по вул. Перемоги, 16 в м. Миргороді, належний позивачці ОСОБА_1, є єдиним житлом та постійним місцем проживання позивачів, з огляду на те, що всі вони були постійно зареєстровані в ньому (т.1 а.с. 22-26, 33, 36, 37), а відповідачами не надано суду належних та достатніх доказів, якими б спростовувалося зазначені твердження позивачів.

До такого ж висновку прийшла і колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїх ухвалах по цій справі від 18.12.2013 року та 10.09.2014 року (т.3 а.с.218-220, т. 4 а.с. 58-59).

Відповідно до ч.4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.

Відповідно до ст.171 ЖК України, у разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб зазначеним громадянам, членам їх сімей, а також іншим громадянам, які постійно проживають у цих будинках, надаються за встановленими нормами квартири в будинках державного або громадського житлового фонду.

Статтею 111 ЖК України передбачено, що у разі знесення будинку у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, громадянам, виселюваним з цього будинку, інше благоустроєне жиле приміщення надається виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів, а у випадках, коли земельна ділянка відводиться державній, кооперативній або іншій громадській організації, - цією організацією.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.15 ЖК України надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради віднесено до компетенції виконавчого комітету міської ради

Ці повноваження є делегованими виконавчому комітету державою (ст..30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Таким чином суд вважає вимоги позивачів до виконавчого комітету Миргородської міської ради про покладення на останнього зобов'язання надати інше благоустроєне жиле приміщення такими, що узгоджуються із згаданими нормами законодавства і їх обгрунтованість знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Аналіз змісту ст. 171 ЖК Української РСР дає підстави для висновку про те, що метою цієї норми є, по-перше, захист житлових прав власника будинку та інших громадян, які постійно проживають у будинку, і які позбавляються житла у зв'язку із знесенням цього будинку, що є місцем постійного їх проживання, шляхом надання цим особам для проживання іншого жилого приміщення; та, по-друге, захист майнових прав власника будинку шляхом відшкодування йому вартості будинку, що зноситься.

Як установлено судом, ОСОБА_1 являлась власником будинку по вул. Перемоги, 16 в м. Миргороді, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3, являлись членами її сімї, відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України. Цей будинок був місцем її постійного проживання, а тому суд дійшов до висновку про обґрунтованість передбачених ст. 171 ЖК Української РСР підстав для захисту їх житлових прав шляхом надання їм інших житлових приміщень за встановленими житловим законодавством України нормами.

Оскільки поняття надання житлового приміщення полягає саме в наданні ордеру на вселення в надану квартиру, то суд не вбачає необхідності покладати обов'язок на виконавчий комітет Миргородської міської ради крім надання житлових приміщень позивачам ще і обов'язок надати ордери на право вселення в них.

З огляду на те, що статтею 111 ЖК України не передбачено обов'язок надання приватним підприємством або міською радою жилих приміщень виселюваним громадянам в разі знесення будинку у зв'язку з вилученням земельної ділянки для державних або громадських потреб, суд вважає необхідним відмовити позивачам у задоволенні їх позовних вимог до Миргродської міської ради та ПП "Ангронафта".

В звязку із задоволення позовних вимог до Виконавчого комітету Миргородської міської ради на користь позивачів підлягає стягненню судові витрати відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України. До судових витрат включаються кошти сплачені позивачами на оплату судового збору, витратна інформаційно-технічне забезпечення та оплату експертизи.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 208, 209, 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.2, 3, 15, 111, 171 ЖК України, ст.ст. 257, 268, 316, 317, 346, 380, 386 ЦК України, ст. 152 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Зобов'язати Виконавчий комітет Миргородської міської ради Полтавської області надати ОСОБА_1 квартиру, за встановленими житловим законодавством України нормами.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з Виконавчого комітету Миргородської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витратив в сумі 1574 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі через Миргородський міськрайонний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.А. Городівський