Ухвала суду № 41528231, 18.11.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7117/14-ц Головуючий у І інстанції Муранлова-Лесів І.В.Провадження № 22-ц/780/6253/14 Доповідач у 2 інстанції ЯворськийКатегорія 29 18.11.2014

УХВАЛА

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украаерорух», Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіадиспетчерів України», Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України», Первинної профспілкової організації авіапрацівників РПС «Київцентравіа» про стягнення матеріальної допомоги при звільненні у зв'язку з виходом на пенсію та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, скасування «Спільного рішення адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та профспілок від 14.03.2014 року»,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із вказаним позовом з урахуванням уточнених вимог та у відповідності до норм ст.ст. 38, 47 КЗпП України просили стягнути з ДП «Украерорух» на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу в розмірі 245 000,00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку, на користь ОСОБА_2 матеріальну допомогу в розмірі 234 900, 00 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку. Також позивачі просили визнати недійсним «Спільне рішення Адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Профспілок» від 14.03.2014 р., згідно якого з 01.03.2014 р. для працівників РСП «Кримаерорух» призупинено усі виплати, обумовлені Колективним договором та встановлено, що виплата цих коштів буде здійснена на підставі окремого рішення від 01.06.2014 р.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалися на те, що, починаючи з 10.02.1993 р. ОСОБА_1 працював на посаді керівника польотів аеродрому в Регіональному структурному підрозділі «Кримаерорух», стаж його роботи становить 21 рік.

24.03.2014 р. ним була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію та наказом відповідача «з особового складу» від 25.03.2014 р. №70/о його звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.

ОСОБА_2 працювала на посаді інженер-електронік - керівник оперативної зміни в Регіональному структурному підрозділі «Кримаерорух» зі стажем роботи в 21 рік. 20.03.2014 р. нею була подана заява про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію та наказом відповідача «з особового складу» від 20.03.2014 р. №67/о її звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.

Позивачі стверджують, що відповідач у відповідності до ст. 116 КЗпП України зобов'язаний виплатити їм гарантовану матеріальну допомогу. Оскільки в добровільному порядку відповідач ухиляється від проведення вказаних виплат позивачі просили стягнути вказані кошти в судовому порядку.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник позивачів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення міськрайонного суду та задовольнити позов повністю, посилаючись на те, що судом неправильно встановлено обставини справи та невірно застосовано норми матеріального права, чим порушено права позивачів.

При апеляційному розгляді вказаної справи представник апелянтів ОСОБА_3 подану апеляційну скаргу підтримав та вважає, що рішення постановлено з порушенням норм процесуального законодавства, а тому просив задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» Луференко В.М. заперечила проти доводів апеляційної скарги та вважала, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, посилаючись при цьому на те, що позивачі у вказаній справі у встановленому порядку до повноваженого органу із заявами про звільнення не зверталися, рішення про їх звільнення на той час легітимний орган ДП «Украерорух» не ухвалював та наказ про їх звільнення не погоджував, надані до матеріалів справи документи підписані не уповноваженими особами, та посвідчені печатками, які визнанні не чинними. Крім того вважає, що позивачі ОСОБА_1, та ОСОБА_2, наполягаючи на виплаті їм вихідної допомоги передбаченої колективним договором не врахували, що 14 березня 2014 року у зв'язку з політичною ситуацією, що склалася у Автономній республіці Крим ( із захопленням майна центру ОПР РСП «Кримаерорух» представниками федеративного державного унітарного підприємства «Госкорпорація по ОрВД» Російської Федерації за підтримки військових формувань з 28 лютого 2014 року) адміністрацією ДП «Украерорух» та представниками від профспілок, які були учасниками укладення колективного договору у колективний договір що укладений між адміністрацією та профспілками Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 20 грудня 2013 року щодо працівників регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» було внесено зміни в частині проведення виплат обумовлених вказаним колективним договором до ухвалення окремого рішення до 01 червня 2014 року. У зв'язку з вказаними обставинами вважає рішення законним, а вимоги позивачів, які фактично продовжують працювати на вказаному підприємстві як працівники федеративного державного унітарного підприємства «Госкорпорація по ОрВД» Російської Федерації.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, виходячи з наступного.

Вирішуючи вказаний спір та, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до переконання, що у зв'язку з відсутністю у справі достовірних та допустимих доказів та неможливістю їх забезпечення, які б підтверджували, що при звільненні позивачів був дотриманий порядок, встановлений ст.ст.38,47,48,116 КЗпП України, а також щодо розміру посадового окладу позивачів та також розміру належної позивачам при звільненні матеріальної допомоги, та враховуючи, що позивачами заявлено вимогу про стягнення матеріальної допомоги, яка їм не була нарахована в силу наведених в рішенні обставин, і позивачами відповідні позовні вимоги заявлені не були, суд прийшов до переконання, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає за зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, наступні обставини та відповідні їм правові відносини та їх нормативне врегулювання.

Позивач ОСОБА_1, починаючи з 10.02.1993 року працював у Кримській філії державного підприємства з обслуговування повітряного руху України «Кримаерорух» на різних посадах, в тому числі з 31.03.2011 року на посаді диспетчера управління повітряним рухом АДВ служби аеронавігаційного обслуговування, стаж його роботи на підприємстві станом на року становив повний 21 рік, що підтверджується даними його трудової книжки НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 12-17).

Позивач ОСОБА_2, з 11.02.1993 року працювала у Кримській філії державного підприємства з обслуговування повітряного руху України «Кримаерорух» на різних посадах, в тому числі з 26.04.2012 року на посаді провідного інженера з радіонавігації та радіолокації групи керівників чергових змін ЗНС служби зв'язку, навігації та спостереження, стаж її роботи на підприємстві станом на 20 березня 2014 року становив повний 21 рік, що підтверджується даними її трудової книжки НОМЕР_2 (т.1 а.с.21-28).

Крім того, ця обставина визнана представниками відповідача Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) в судовому засіданні га в письмових запереченнях від 26.09.2014 року (т.2 а.с.31).

Відповідно до п.5.1.5 Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №443 від 23.05.2007 року, та п.1.3 «Положення про Регіональний структурний підрозділ «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух)», затвердженого наказом Украероруху №266 від 08 серпня 2013 року, РСП «Кримаерорух» Украероруху є відокремленим структурним підрозділом без права юридичної особи (т.1 а.с.71-76, 77-88).

За змістом підпункту 3.5.6 п.3.5 зазначеного Положення, директор РСП відповідно до штатного розпису приймає на роботу та звільняє осіб, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до підпункту 6.25.2 п.6.25 Колективного договору Державного підприємства обслуговування повітряного руху У країни,зареєстрованого управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, реєстраційний №98 від 26 грудня 2013 року, у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів, за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових окладів за кожний рік, але не більше 20 посадових окладів (т. 1 а.с.116-136).

20 березня 2014 року позивачкою ОСОБА_2 була написана заява на ім'я т.в.о директора регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Гречини О.О. про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію з 20.03.2014 року (т.1 а.с.20).

24 березня 2014 року позивачем ОСОБА_6 була написана заява на ім'я директора регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Чередниченка Ю.А. про звільнення з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію з 24.0.3.2014 року (т. 1 а.с. 11).

З досліджених судом письмових доказів, а саме фотокопій трудових книжок позивачів встановлено що в трудовій книжці позивачки ОСОБА_2 зроблений запис порядковий №18 від 20.03.2014 року наступного змісту: «звільнено за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України начальник відділу кадрів В.М.Кошкін»; підстава внесення запису наказ №67/о від 20.03.2014 року. Запис, засвідчений печаткою відділу кадрів Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №20719006 (т.1 а.с.28). При цьому відомості про призначення пенсії відсутні, також на фотокопії відсутнє зображення нижньої частин сторінок 14,15, в зв'язку з чим встановити зміст наступних записів в трудовій книжці неможливо.

В трудовій книжці позивача ОСОБА_1 зроблений запис порядковий №20 від 24.03.2014 року наступного змісту: «звільнено з роботи за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, ст.38 КЗпП України, провідний інженер з кадрів Ж.С.Решетнікова» підстава внесення запису - наказ №70/о від 24.03.2014 року. Запис, засвідчений печаткою зідділу кадрів Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №20719006 (т.1 а.с.17). При цьому відомості про призначення пенсії відсутні, також на фотокопії відсутнє зображення нижньої частин сторінок 10,11, в зв'язку з чим встановити зміст наступних записів в трудовій книжці неможливо.

Разом з тим судом першої інстанції також встановлено, що відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України №65/в від 14 березня 2014 року вирішено відрядити до Дніпропетровського РСП (м.Дніпропетровськ) та Одеського РСІІ (м.Одеса. м.Скадовськ) з 13 по 18 березня 2014 року представника підприємства Чередніченка Дмитра Юрійовича, директора РСП «Кримаерорух», тимчасово виконуючим обов'язки директора РСП «Кримаерорух» на період відрядження призначити Гречину Олександра Олександровича, заступника директора з УПР (т.1 а.с. 103).

Наказом №71/в від 19 березня 2014 року по Украероруху вирішено відрядити до Запорізької служби ОПР Дніпропетровського РСП (м. Запоріжжя) та РСП «Кримаерорух» (м. Сімферополь), в тому числі Смольського О.В., провідного інженера з АС КПР відділу розвитку засобів ЗНС, представника відповідача ВП «ФПАРРіЗ України» у даній справі (т.1 а.с.104).

Відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України №152/о від 21 березня 2014 року у зв'язку з ситуацією, яка склалась в Автономній Республіці Крим та з метою забезпечення належної роботи РСП «Кримаерорух», дотримання норм трудового законодавства, забезпечення соціального захисту працівників підрозділу, - наказано директору РСП «Кримаерорух» Д.Ю.Чередніченку забезпечити безпосереднє управління виробничою та фінансово-господарською діяльність РСП з робочого місця в апараті управління Украероруху, печатку РСП «Кримаероруху» та штампи вважати недійсними; начальнику відділу кадрів РСП «Кримаерорух» В.М. Кошкіну забезпечити надання заяв працівниками РСП «Кримаерорух» до апарату Украероруху з відмітками про наявну заборгованість по відпустках, стаж роботи та інші дані, необхідні для встановленні пільг і компенсацій; видати працівникам РСП «Кримаероруху», які виявлять бажання, трудові крижки та особові справи (т.1 а.с.105).

З урахуванням викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що додані позивачами до позовної заяви витяги з наказів Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України «З особового складу» від 20 березня 2014 року №67/о та від 24 березня 2014 року №70/о (т.1 а.с. 19,30), які не засвідчені підписом уповноваженої власником особи, крім того містять інформацію, що не відповідає встановленим обставинам справи, оскільки жоден з цих наказів не міг бути виданий та підписаний директором РСП «Кримаерорух» Чередніченком Д.Ю., який з 14 березня 2014 року по 20 березня 2014 року включно перебував у відрядженні в Дніпропетровській та Одеській області, а з 21 березня 2014 року знаходився в апараті управління Украерорух м.Бориспіль Київської області, не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з наказу Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України «З особового складу» від 24 березня 2014 року №70/о, значиться про те, що ОСОБА_1, диспетчера управління повітряним рухом АДВ служби аеронавігаційного обслуговування, з 02.04.2014 року звільнити з роботи за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію (т.1 а.с. 19),

Проте, згідно з записом в трудовій книжці ОСОБА_1 значиться про те, що він звільнений з 24.03.2014 року (т.1 ас. 17).

Також судом в судовому засіданні встановлено, що усі надані позивачами документи, в тому числі з датами видачі пізніше за 20.03.2014 року засвідчені печаткою відділу кадрів відділу кадрів Регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України №20719006, яка відповідно наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України №152/о від 21 березня 2014 року, вважається недійсною.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачі, дійсно, відповідно до наказу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України Міністерства інфраструктури України №152/о від 21 березня 2014 року могли за їх бажанням отримати трудові книжки, в тому числі з відповідними записами щодо їх звільнення, які не були визнані в судовому порядку недійними, проте, будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем, або його уповноваженим органом, було прийнято рішення про виплату їм матеріальної допомоги у розмірі 20 посадових окладів згідно п.6.35.2 Колективного договору, тому числі позивачу ОСОБА_1 у розмірі 245000 гривень, позивачу ОСОБА_2 в розмірі 234900 гривень, суду не надано та не зазначено джерел їх здобуття.

Так, Спільним рішенням Адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Профспілок» від 14.03.20014 року за №5, призупинено для працівників РСП «Кримаерорух» усі виплати, обумовлені Колективним договором (за виключенням пов'язаних із заробітною платою), з 01.03.2014 року та встановлено виплату цих коштів здійснити на підставі окремого рішення до 01.06.2014 року (т.1 а.с. 106).

Відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, с обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до абзацу четвертого ч.2 ст.7 вказаного Закону у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше).

За змістом ч.1,3 ст.9 Закону положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства.

Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.

З дослідженого в судовому засіданні Колективного договору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, зареєстрованого управління соціального захисту населення Бориспільської міської ради, реєстраційний №98 від 26 грудня 2013 року, встановлено, що згідно абзацу другого п.10.2 - зміни і доповнення до Договору протягом строку його дії розглядаються робочою комісією з представників Адміністрації та Профспілок та оформлюються спільним рішенням (т.1 а.с. 136).

Оспорюване позивачами «Спільне рішення Адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Профспілок» від 14.03.20014 року за №5 ухвалене уповноваженими особами, що мають право підпису Колективного договору та змін до нього, якими відповідно до п.1.4 Колективного договору є від власника підприємства - генеральний директор підприємства, уповноважений міністерством інфраструктури України; від трудового колективу: президент Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіаційних диспетчерів України», президент Всеукраїнської профспілки «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України», голова профкому авіапрацівників РСП «Київцентравіа» (т. а.с. 121).

З урахуванням наведених обставин, доповнення до Колективного договору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, ухвалені рішенням Адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Профспілок» від 14.03.20014 року за №5, внесені з дотриманням вищенаведених вимог ст.14 Закону України «Про колективні договори і угоди» та в порядку, визначеному п.10.2 Колективного договору.

Щодо тверджень представника позивачів про дискримінаційний характер оспорюваного Спільного рішення та порушення вимог ст.2-1 КЗпП України та ст.24 Конституції України, які забезпечують усім громадянам рівні конституційні, трудові права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про їх необґрунтованість та безпідставність.

Так, в оспорюваному «Спільному рішенні Адміністрації Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та Профспілок» від 14.03.20014 року за №5 , воно було ухвалено у зв'язку з тим, що керівний та технічний персонал Федеративного державного унітарного підприємства «Госкорпорация по ОрВД» Російської Федерації за підтримки військових формувань з 28 лютого 2014 року незаконно захопила режимну території Центру ОПР РСП «Кримаерорух» та незаконним шляхом використовує на свій розсуд обладнання, будівлі та приміщення, не дає можливості виконувати завдання, які покладені на РСП «Кримаерорух».

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції який прийшов до переконання, що наведені в Спільному рішенні фактичні обставини, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, в тому числі загальновідомими фактами:

проголошення Декларації про незалежність Республіки Крим, ухвалену на позачерговому пленарному засіданні ВР Автономної Республіки Крим 11 березня 2014 року та постановою Севастопольської міської ради на позачерговому пленарному засіданні 11 березня 2014 року:

проведення «референдуму» щодо статусу Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року, який висновком Венеціанської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) визнано таким, що суперечить Конституції України, Конституції Криму, а також визнано, що обставини в Криму не дозволяли провести референдум у відповідності до європейських демократичних стандартів;

ухвалення постанови «Про незалежність Криму» на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 17 березня 2014 року, в п.2 якого зазначено про те, що на території Республіки Крим не застосовується законодавство України, в п.5 зазначено про те, що усі установи, підприємства та інші організації, засновані Україною, або за її участі на території Криму, стають установами, підприємствами та іншими організаціями, заснованими Республікою Крим;

підписання федерального конституційного закону «Про прийняття до Російської Федерації Республіку Крим та утворення у складі РФ нових суб'єктів - Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя»;

ухвалення рішення Президії Державної Ради Республіки Крим «Про Державне підприємство «Кримаеронавігація» від 21 березня 2014 року №1773-6/16. відповідно до п.1 якого встановлено, що майно регіонального структурного підрозділу «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України («Украерорух»), територіально розміщене в Республіці Крим, є власністю Республіки Крим, а також гі.8 якого зазначено, що працівники, які раніше виконували трудові функції в регіональному структурному підрозділі «Кримаерорух» Державного підприємства обслуговування повітряного руху України («Украерорух»), переводяться на роботу в Державне підприємство «Кримаеронавігація», за виключенням випадків волевиявлення працівників (т.1 а.с.62);

інформацією, поширеною в засобах масової інформації щодо блокування роботи РСП «Кримаерорух» озброєними військовими (т.1 а.с.63). Крім того, факт тимчасової окупації сухопутної території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя внаслідок збройної агресії Російської Федерації встановлений відповідно до змісту ст.ст.2,3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст.5 вказаного Закону Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Одночасно відповідно до змісту ч.3 та 6 ст.5 Закону відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу - окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права; відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію, як на державу, що здійснює окупацію.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку, що призупинення для працівників РСП «Кримаерорух» виплат, обумовлених Колективним договором відповідно до оспорюваного Спільного рішення від 14.03.2014 року за №5 у світлі подій, що відбулись в Автономній Республіці Крим в лютому-березня 2014 року, а також з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» не можна вважати порушенням конституційних прав позивачів з боку відповідачів, оскільки зазначеним Законом відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, судом було правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.А.Яворський

судді: Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв