Постанова № 41527282, 19.11.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 910/9224/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Калатай Н.Ф.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Денисюк В.В. - представник, дов. № 90-Д від 25.12.2013;

від відповідача: Макаренко Т.В. - представник, дов. № 10 від 10.07.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2014

у справі № 910/9224/14 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адвокатська компанія "Моор і Кросондович"

про стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 93 197,47 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 розгляд апеляційної скарги у справі № 910/9224/14 відкладено на 29.09.2014, а у судових засіданнях 29.09.2014 та 29.10.2014 оголошено перерви до 29.10.2014 та 19.11.2014, відповідно.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 змінено склад колегії суддів у справі № 910/9224/14.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 у справі № 910/9224/14 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 37 008,15 грн. боргу, 22,98 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 1 670,73 грн. три проценти річних з простроченої суми, 774,04 грн. витрат по оплаті судового збору; у позові в іншій частині відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що протягом вересня 2010р. - квітня 2011р., позивачем надані відповідачу комунальні послуги вартістю 47 794,16 грн., які оплачені у розмірі 10 639,63 грн.; протягом травня - грудня 2011р. надано послуг вартістю 4 951,29 грн., які оплачені у розмірі 749,96 грн.; позивач звернувся до суду 15.05.2014, відповідач заявив про застосування позовної давності, доказів поважності причин пропуску позовної давності суду не надано, тому у позові про стягнення 37 154,53 грн. боргу (47 794,16-10639,63) по оплаті комунальних послуг за вересень 2010р. - квітень 2011р., збитків внаслідок інфляції у розмірі 14 396,11 грн. та трьох процентів річних з простроченої суми у розмірі 2 956,25 грн., нарахованих на борг, який виник у вересні 2010р. - квітні 2011р., слід відмовити; доказів належної оплати відповідачем спожитих комунальних послуг суду не надано; відповідно до договору № П-114 протягом січня 2012р.-лютого 2014р. позивачем надано відповідачу послуг вартістю 82 193,75 грн., відповідачем частково оплачені послуги, у розмірі 49 386,93 грн., доказів належної оплати за договором суду не надано.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 у справі № 910/9224/14 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, за заявою відповідача судом було неправомірно застосовано строки позовної давності та понесені господарські витрати покладено на обидві сторони.

Скаржник посилається на те, що у матеріалах справи міститься уточнений розрахунок, наданий позивачем, з якого вбачається факт часткових оплат, як за період з 27.09.2010 по 13.12.2011, так і за період з 12.01.2012 по 28.02.2014 та зауважує, що суми часткових сплат відрізняються від сум, які виставлені у рахунках на сплату комунальних послуг, отже, своїми діями відповідач визнав свою заборгованість, тому підлягали застосуванню норми ст.264 ЦК України.

Керуючись ст. 99 ГПК України, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 910/9224/14 було витребувано від позивача додатковий розрахунок, (до уточненого), у якому вказати за який період нарахована плата, дата виставлення рахунку, надати копії витягів із особового рахунку, підтверджуючих зазначене платником призначення платежу та від відповідача - копії платіжних документів про перерахування оплати за одержані послуги, за наявності, контррозрахунок.

На виконання зазначеної ухвали, сторонами надані документи.

Відповідач у письмовій заяві, поданій через відділ документального забезпечення суду, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі та посилається на неможливість відповідачу зробити контррозрахунок, що виконання зобов'язання у межах строку позовної давності за одним із помісячних платежів не є дією, яка зумовлює переривання строку позовної давності за іншими невиконаними помісячними платежами; що відповідач не визнавав і не визнає суми нарахованого боргу, яка знаходиться поза межами позовної давності.

Позивачем надано частину документів на виконання ухвали Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі № 910/9224/14, однак, позивачем не надано витяги із особового рахунку за 2010-2011рр., які підтверджують зазначене платником призначення платежу. Також відповідачем не надано копій платіжних документів про перерахування оплати за одержані послуги за 2010-2011рр. та контррозрахунок.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до суду першої інстанції подано позов про стягнення з відповідача заборгованості за комунальні послуги за договором № К-318 за період з 27.09.2010 по 13.12.2011 у розмірі 41 355,86 грн. основного боргу, 14 407,81 грн. інфляційних втрат, 3 225,57 грн. 3% річних; заборгованості за комунальні послуги за договором № П-114 за період з 12.01.2012 по 28.02.2014 у розмірі 32 806,82 грн. основного боргу, 11,18 грн. інфляційних втрат, 1 401,41 грн. 3% річних.

15.07.2014 відповідачем до суду першої інстанції подано клопотання про застосування строку позовної давності до вимог за період з вересня 2010р. по березень 2011р., включно.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.04.2007 між відповідачем та Комунальним підприємством Шевченківської районної у м. Києві ради, в особі Житлово-експлуатаційної контори "Покровська", укладено договір № К-318.

01.12.2011 між відповідачем та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради укладено договір № П-114 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно із п.1.2 Статуту позивача, зареєстрованого 27.06.2012 номер запису 10741050022016771, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Відповідно до п.1 договору № К-318 відповідач, за договором споживач, на основі договору купівлі-продажу від 13.08.99, займає приміщення, що має зазначені у цьому договорі технічні характеристики для визначення комунальних послуг, а комунальне підприємство, за договором виконавець, надає споживачу послуги, а саме: холодної води, теплоносія для центрального опалення.

В п.3 договору № К-318 передбачено, що споживач бере на себе обов'язки оплатити надані послуги в 10-денний строк після отримання виставлених виконавцем документів.

Згідно з п.7 договору № К-318 плата за надані комунальні послуги розраховується виконавцем поквартально за даними КП ЖЕК "Покровська" та організацій - постачальників.

В п.1.1 договору № П-114 передбачено, що комунальне підприємство, за договором виконавець, зобов'язується своєчасно надавати відповідачу, за договором споживачу, відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного водопостачання і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п.3.1 договору № П-114 розрахунковим періодом є календарний місяць, а в п. 3.2 цього договору передбачено, що у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше числа місяця, що настає за розрахунковим.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження виконання договорів №№ К-318, П-114 позивачем до матеріалів справи надано копії документів: договору № 05616/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі із Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", договору № 33-0015 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2003 з Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", облікових карток по фактичному споживанню теплової енергії, розшифровок рахунків абонента (а.с.30-70), дислокації про водопостачання орендарів та інших споживачів (а.с. 86).

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем послуги надані позивачем згідно із договорами №№ К-318, П-114, оплачені частково, у тому числі з порушенням строків, установлених згаданими договорами.

Позивачем пред'явлено відповідачу претензію від 10.04.2014, з вимогою невідкладно сплатити суму заборгованості за комунальні послуги у розмірі 74 162,68 грн.

Докази виконання вимоги претензії або надсилання заперечень, у матеріалах справи відсутні.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем обґрунтованих заперечень щодо розміру нарахованих сум вартості наданих позивачем комунальних послуг не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність основного боргу у відповідача перед позивачем за надані послуги згідно із договором № К-318 за період з 27.09.2010 по 13.12.2011 у розмірі 41 355,86 грн. та згідно із договором № П-114 за період з 12.01.2012 по 28.02.2014 у розмірі 32 806,82 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, суд апеляційної інстанції вважає суми, нараховані позивачем, основного боргу, інфляційних нарахувань, 3% відсотків річних, за періоди зазначені у позовній заяві, правильними.

Однак, як вбачається із матеріалів справи позов пред'явлено 15.05.2014, частково, після спливу загальної позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України. Як вже зазначалось, відповідачем було заявлено про застосування наслідків спливу позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань, річних.

Згідно із ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи не підтверджено наявності поважних причин пропущення позовної давності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у позові про стягнення 37 154,53 грн. основного боргу, 14 396,11 грн. інфляційних нарахувань, 2 956,25 грн. 3 % річних належить відмовити, у зв'язку із пропущенням позовної давності.

Доводи апеляційної скарги є такими, що не ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи.

В ч. 1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Однак, матеріалами справи не підтверджено вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.

Згідно із матеріалами справ, періодичність здійснення відповідачем платежів є помісячна. Позивачем не надано суду копій витягів із особового рахунку, тому неможливо встановити, яке саме відповідач зазначав призначення у платежах, здійснених у період до 15.05.2011, для того, щоб дійти висновку про платежі, які охоплюють період, більше від конкретного місяця, за який здійснюється платіж.

Принагідно слід зазначити, що вказані в уточненому розрахунку розміри сум платежів відповідача або відповідають розмірам виставленої позивачем суми, або є меншими.

Надана позивачем довідка від 28.10.2014 за № 02/4521 щодо опису призначення платежу у платіжних документах, не має юридичної сили доказу, оскільки складена зацікавленою особою та не може замінити належний доказ, яким є витяг із особового рахунку.

Якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу (п. 4.4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи, для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2014 у справі № 910/9224/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" без задоволення.

2. Справу № 910/9224/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Н.Ф. Калатай

В.І. Рябуха