Рішення № 41527152, 17.11.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 р. Справа № 914/3859/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз", м. Вишгород Київської області

до відповідача: Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль Львівської області

про стягнення 306 954, 67 грн.

Суддя Манюк П.Т.

При секретарі Підкостельній О.П.

Представники:

від позивача: Голуб С.С. - представник

від відповідача: Савка О.В. - представник

Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'яснено.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" до Державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення 306 954, 67 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 31.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях, щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафу заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зокрема, у відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечив, однак в частині стягнення пені, штрафу у розмірі 7% та 3% річних просив відмовити у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" (надалі - відповідач) про стягнення 306 954, 67 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 04.11.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" (учасник) та Державним підприємством "Львіввугілля" (замовник) укладено договір № 33 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених 21.02.2013 р. (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору учасник зобов'язався у 2013 р. поставити замовнику товар, а саме: вироби з дроту 28.73.1 (канат 18, 0 мм ДЕСТ 2688-80 в кількості 5000 м, канат підйомний 39, 5 мм Г-В-Н-Р-1770 ДЕСТ 7668-80 (цинкове покриття) в кількості 2250 (3*750) м, канат підйомний 42, 0 мм Г-В-Н-Р-1770 ДЕСТ 7668-80 (цинкове покриття) в кількості 6750 (9*750) м, канат підйомний 46, 5 мм Г-В-Н-Р-1770 ДЕСТ 7668-80 (цинкове покриття) в кількості 3750 (5*750) м), а замовник зобов'язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

В пункті 1.2 договору сторони погодили, що кількість, ціна, асортимент і терміни постачання товару визначаються специфікацією № 1, яка є складовою і невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 3.1 договору ціна товару за одиницю і по позиціях зазначена в специфікації № 1 до договору. Загальна сума даного договору визначається загальною сумою товару по специфікації № 1 і становить 2 182 170, 00 грн.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 229 905, 00 грн.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 11.02.2014 р. № 305 та довіреністю від 06.02.2014 р. № 74, виданою відповідачем на ім'я Жінчін Р.Є.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що відповідач розраховується з позивачем шляхом перерахування 100 % попередньої оплати коштів підприємства відповідача на розрахунковий рахунок позивача.

09.07.2014 р. сторонами було підписано акт звірки взаєморозрахунків, де погоджено заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 229 905, 00 грн.

Зважаючи на те, що відповідач грошові зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, 04.08.2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 4716 про погашення заборгованості. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене, позивач, звертаючись до суду, у позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 229 905, 00 грн.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача, згідно з п. 7.3 договору пеню у розмірі 56 326, 73 грн. та штраф у розмірі 7 %, що становить 16 093, 35 грн., відповідно до ст. 625 ЦК України 3 % річних в розмірі 4 629, 59 грн.

В представленому відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу не заперечив, однак щодо стягнення пені та штрафу у розмірі 7 % зазначив про пропуск позивачем строку позовної давності. Також відповідачем було подано заяву, в якій останній просить суд відмовити або зменшити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 7%, у зв'язку із скрутним становищем підприємства та ситуацією, яка склалась у вугільній промисловості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницької діяльності, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, згідно умов договору від 04.04.2013 року № 33, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 229 905, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 11.02.2014 р. № 305.

Приписами ч.1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що відповідач розраховується з позивачем шляхом перерахування 100 % попередньої оплати коштів підприємства відповідача на розрахунковий рахунок позивача.

Із наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 229 905, 00 грн.

Таким чином, сума основної заборгованості становить 229 905, 00 грн., яку слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 4 629, 59 грн., суд вважає, що розраховані вони відповідно до ст. 625 ЦК України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про стягнення пені в розмірі 56 326, 73 грн., суд зауважує наступне.

В пункті 7.3 договору сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язань стягується пеня у розмірі 0, 1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім цього, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки, позивачем при розрахунку пені не враховано приписи ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, суд встановив, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 20 382, 81 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 7% штрафу у розмірі 16 093, 35 грн., суд вважає, що розмір штрафу визначено правильно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із приписів вказаних вище норм та враховуючи заяву відповідача про скрутне фінансове становище, суд вважає за необхідне, як виняток, зменшити розмір неустойки (штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на 50 %. Таким чином до стягнення з відповідача підлягає сума штрафу в розмірі 8 046, 67 грн.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" (80000, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 32323256) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Метіз" (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Грушевського, 10, кв. 81 код ЄДРПОУ 36445090) суму в розмірі 268 182, 29 грн., з них:

- 229 905, 00 грн. - основного боргу;

- 20 382, 81 грн. - пені;

- 8 046, 67 грн. - штрафу;

- 4 629, 59 грн. - 3% річних;

- 5 218, 22 грн. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 21.11.2014 року.

Суддя Манюк П.Т.