Рішення № 41526879, 24.11.2014, Любешівський районний суд Волинської області

Справа № 162/1024/14-ц

Провадження № 2/162/278/2014

ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року селище Любешів.

Любешівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Глинянчука В.Д.,

при секретарі Оласюк Л.П.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про стягнення коштів,

встановив:

13 жовтня 2014 року до суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (далі ТОВ «Авто Просто») про стягнення коштів у сумі 27532,11 гривень.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що 04 червня 2011 року уклав з відповідачем договір про придбання автомобіля «ВАЗ 210994». Предметом цієї угоди є надання ТОВ «Авто Просто» послуг з адміністрування системи «АвтоТак» з метою придбання автомобіля у групі. Відповідно до умов угоди ОСОБА_1 вніс вступний внесок, а також щомісячні обов'язкові платежі. Усього він сплатив відповідачу 53967,56 гривень, однак автомобіля не отримав. Позивач вважає, що умови укладеної угоди є несправедливими та такими, що порушують статтю 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Договір не містить строків, термінів та гарантій отримання автомобіля учасником системи «АвтоТак», не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Авто Просто» за її невиконання. Угода була укладена під впливом обману, її умови утворюють істотний дисбаланс договірних прав і обовязків на шкоду споживачеві. Вважає, що відповідач здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки фонди з придбання автомобіля формуються виключно за рахунок внесків учасників системи без залучення коштів ТОВ «Авто Просто», а розподіл коштів являє собою реалізацію пірамідальної схеми. У звязку з цим він прийняв рішення розірвати укладену угоду та просив повернути сплачені ним кошти. Натомість ТОВ «Авто Просто» йому повідомило, що поверненню підлягають лише 27532,11 гривень. На момент предявлення позову зазначених коштів він не отримав.

У письмових заперечення відповідач просить відмовити у позові у звязку спливом позовної давності, початок перебігу якого треба рахувати з 04 червня 2011 року. Крім цього, звертає увагу, що діяльність ТОВ «Авто Просто» унормована Законом України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг». 15 січня 2013 року товариство отримано ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Підписуючи угоду, позивач ствердив про отримання повної і достовірної інформації щодо послуг та порядку їх надання ТОВ «Авто Просто», що він уважно прочитав та зрозумів угоду та додатки до неї. Граничний термін виконання зобовязань за угодою залежить виключно від строку виконання зобовязань учасником системи «АвтоТак». Угода діє до моменту виконання сторонами всіх зобовязань. Твердження позивача про утворення ТОВ «Авто Просто» пірамідальної схеми вважає такими, що не відповідають дійсності, адже в діяльності товариства відсутні обовязкові її ознаки: сплата споживачем за можливість одержання компенсації; компенсація надається за рахунок інших споживачів до схеми; відсутність споживання послуг або продукції тощо. 29 серпня 2011 року позивачу було надано право на отримання автомобіля, від якого ОСОБА_1 відмовився, а згодом подав заяву про розірвання договору.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, додала, що позовні вимоги стосуються коштів, які мав повернути відповідач при розірванні угоди. Вважає, що у правовідносинах, які склались між сторонами, початок перебігу строку позовної давності слід рахувати за правилами частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України (далі ЦК).

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 60, частини 1 статті 212 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заслухавши учасників процесу, проаналізувавши письмові докази, суд дійшов до наступних висновків.

Предметом судового розгляду є взаємні права-обов'язки сторін, які виникли після укладення угоди про участь позивача у системі «АвтоТак» та її розірвання, чи порушено при цьому права ОСОБА_1 як споживача послуг, які надавало ТОВ «Авто Просто».

Допитаний в порядку статті 62 ЦПК в якості свідка позивач ОСОБА_1 показав, що хотів придбати автомобіль у кредит по системі «АвтоТак». Відповідну угоду підписав у місті Ковель Волинської області з представником ТОВ «Авто Просто». Перед підписом він прочитав текст угоди, її умови його влаштували. Він сплачував внески, через деякий час розмір щомісячних платежів збільшився. Всього вніс близько 53 тисяч гривень. Підтвердив, що у Ковелі йому пропонували отримати автомобіль, який йому не підійшов. Згодом у нього склалось враження, що його обманюють, у зв'язку з цим він вирішив розірвати договір. Відповідний лист відповідача про розірвання договору отримав 14 жовтня 2011 року, запам'ятав дату у зв'язку з релігійним святом Покрови Богородиці. Про настання його черги на повернення коштів ТОВ «Авто Просто» не повідомляло.

В суді встановлено, що сторони 04 червня 2011 року уклали угоду № 363854 з додатками №№ 1, 2 , предметом якої є надання послуг у системі «АвтоТак», спрямованих на придбання автомобіля «ВАЗ 210994».

При цьому позивач своїм підписом ствердив, що він ознайомлений з змістом угоди та згоден з її умовами, які він вважає справедливими і які йому зрозумілі.

На виконання цієї угоди відповідно до її умов ОСОБА_1 сплатив вступний внесок у розмірі 2311,20 гривень, вніс авансові внески та сплачував щомісячні платежі. Відповідно до банківських квитанцій всього позивачем перераховано відповідачу 53967,56 гривень.

Позивач скористався свої правом щодо розірвання угоди, повідомивши про це відповідача.

Листом від 06 жовтня 2011 року відповідач підтвердив, що угоду № 363854 розірвано, та вказав про суму, яка підлягає поверненню позивачу: 27532,11 гривень чистих внесків. При цьому ТОВ «Авто Просто» зазначило, що на цей момент перед ОСОБА_1 знаходяться ще чотири учасники, повернення чистих внесків яких відбуватиметься раніше за нього.

Покликання позивача щодо створення відповідачем пірамідальної схеми, на несправедливі умови угоди, на порушення статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Відповідно до частин 1, 3, 5 статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика включає вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг; потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; права споживача або небезпеки, що йому загрожує. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції.

Суд погоджується з відповідачем, що доказів, які б відповідно до пункту 3 частини 7 Закону України «Про захист прав споживачів» вказували на пірамідальну схему у діях ТОВ «Авто Просто» щодо позивача не подано.

Створена відповідачем система продажу автомобілів «АвтоТак» передбачає придбання її учасниками автомобілів у групах шляхом оплати його ціни порівняно невеликими щомісячними платежами. Така діяльність законом не заборонена.

Позивач сам звернувся то представника ТОВ «Авто Просто» у місті Ковелі. На момент укладення угоди № 363854 ОСОБА_1 мав повну інформацію щодо її умов, в тому числі щодо порядку зміни ціни автомобіля, його волевиявлення було вільним, а правочин був спрямований на настання певних наслідків.

Позивач мав право на отримання транспортного засобу, оговореного в угоді, однак від нього відмовився.

Згодом ОСОБА_1 вирішив розірвати угоду.

Разом з тим, статтею 907 ЦК визначено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно з частинами 3, 4 статті 653 ЦК у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму, яка оговорена сторонами на випадок розірвання угоди.

Відповідно до статті 13 додатку № 2 до угоди № 363854 ОСОБА_1 та ТОВ «Авто Просто» чітко визначили порядок і наслідок розірвання угоди.

Згідно з пунктом 13.1 додатку № 2 до угоди № 363854 учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ «Авто Просто» у письмовій формі, в такому випадку поверненню підлягають чисті внески, сплачені за угодою, з урахуванням положень, викладених у цій статті.

Відповідач своїм листом від 06 жовтня 2011 року підтвердив право позивача на повернення чистих внесків за угодою у сумі 27532,11 гривень.

Щодо строків позовної давності суд вважає, що в даному випадку позивач не пропустив строк звернення до суду за захистом свого права.

ОСОБА_1 у судовому засідання вказав, що лист відповідача від 06 січня 2011 року, яким підтверджено його право на повернення чистих внесків, він отримав 14 жовтня 2011 року, а звернувся до суду через пошту 10 жовтня 2014 року.

Крім цього, як зазначалось вище з змісту вказаного листа відповідача вбачається, що на цей момент перед ОСОБА_1 було чотири особи, які мали право на повернення чистих внесків першочергово.

Відповідач не надав будь-яких доказів щодо дати отримання ОСОБА_1 листа ТОВ «Авто Просто» від 06 жовтня 2011 року, у суду також відсутні будь-які докази щодо наявності відповідної черги на повернення коштів учасникам програми «АвтоТак», які розірвали угоди, про повідомлення позивача про настання його черги тощо. При цьому судом береться до уваги, що заяви про розірвання угоди ОСОБА_1 подавав ще на початку вересня 2011 року.

Згідно з статтею 257 ЦК загальний строк позовної давності встановлено тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову ОСОБА_1.

Питання про розподіл судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 88 ЦПК.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 217 ЦПК, на підставі статей 203, 257, 261, 653, 901, 907 ЦК суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35509011, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Воровського, 24, корпус 1, 3 поверх) на користь ОСОБА_1 27532 (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять дві) гривні 11 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь держави 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 32 копійки судового збору (отримувач: УДСКУ у Любешівському районі Волинської області; код отримувача: 37751907; рахунок № 31214206700240; банк отримувача: ГУДКСУ у Волинській області; код банку отримувача: 803014; призначення платежу: судовий збір у цивільній справі № 162/448/14-ц, Любешівський районний суд, ЄДРПОУ 02890512).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: суддяВ.Д. Глинянчук