Ухвала суду № 41526548, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3868/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авісметіз" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Авісметіз" звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі № 0005501502 від 13.03.2014 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена камеральна перевірка ТОВ «Авісметіз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по сплаті грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 р. та складено акт від 13.03.2014 р. № 25/15-2/24078188 про порушення позивачем п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що виявилося у затримці на 2 календарних дні перерахування самостійно визначеного грошового зобов'язання з ПДВ за грудень 2013 р. у розмірі 103 269,50 грн.

За результатом проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення №0005501502 від 13.03.2014р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати зобов'язання з ПДВ за період грудень 2013 р. у розмірі 10% від несплаченої суми грошового зобов'язання, що становить 10 326,95 грн.

Висновок податкового органу, пов'язаний з фактом подачі ТОВ «Авісметіз» декларації з ПДВ за грудень 2013 р. 17.01.2014 р., яка зареєстрована у податковій інспекції.

Висновок про порушення строку сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання податковий орган обґрунтував даними декларації та зворотного боку облікової картки позивача.

Позивачем надані наступні докази: копія платіжного доручення від 30.01.2014 р. №31 про перерахування до бюджету ПДВ за грудень 2013 р., з позначками банку про одержання вказаного платіжного доручення від 30.01.2014 р.; довідка від 23.06.2014 р. №Р1-13701647, про списання коштів з рахунку позивача у сумі 104 523, 00 грн. 30.01.2014 р. на користь УДКСУ у Києво-Святошинському районі; виписка по особовому рахунку платника податків - позивача за період з 30.01.2014 р. по 30.01.2014 р.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України.

Згідно з п. 37.2 ПК України, податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс пов'язує сплату ним податку.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Пунктом 126.1. ст.126 ПК України визначено, що у разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем сплачено суму грошового зобов'язання у розмірі 104 523, 00 грн. в межах граничного строку, а саме 30.01.2014 р.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення№0005501502 від 13.03.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 20.11.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.