Ухвала суду № 41526544, 19.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14342/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Приватінвест» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Приватінвест» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі від 05.09.2014 р. №0010242205.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Міндоходів у Житомирській області проведено фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів магазину, що розташований за адресою: м. Житомир, вул. Театральна, 9/15, ТОВ «Приватінвест».

В ході перевірки встановлено, що в порушення вимог п. 12 ст. ст. 3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в результаті чого порушено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів (товарів) за місцем їх реалізації. Перевіркою встановлено надлишок товарних запасів (товарів) на суму 46 361,52 грн., згідно відомостей до акту: опис фактично наявних коштів, опис залишків ТМЦ, звіт РРО.

За результатами перевірки складено акт від 18.08.2014 р. № 06/30/22 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. № 0010242205, яким позивачу на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 17, ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено штрафні санкції у сумі 92 724,04 грн.

За результатами поданих заперечень, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 02.09.2014 р. № 18369/10/26-54-22-05-19, згідно якої заперечення до акту від 19.08.2014 р. № 0181/06/30/21550555 «Про результати фактичної перевірки» залишено без задоволення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР (надалі - Закон N 265/95-ВР).

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону N 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 цього Закону).

Відповідно до ст. 6 Закону N 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі - Закон N 996-XIV).

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи) (п. 2.2 вказаного Положення).

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на те, що під час перевірки виявлено надлишок товарних запасів (товарів) на суму 46 361,52 грн.

Відповідно до листа (вих. № 4/1 від 29.01.2014 р.) ТОВ «Комел», адресованому ТОВ «Приватінвест» вбачається, що 28.01.2014 р. останньому помилково було доставлено партію товару у кількості 131 одиниця за накладною № ПРУ075955. Даний товар направлявся ФОП ОСОБА_3 Даний лист містить прохання повернути помилково переданий товар.

Згідно актів повернення помилково отриманих товарно-матеріальних цінностей від 29.01.2014 р. № б/н та від 30 травня 2014 року № б/н, помилково отримані товарно-матеріальні цінності було повернуто ТОВ «Комел».

Наказом № 18.08.2014-1 від 18.08.2014 р. про проведення інвентаризації товарних запасів у структурному підрозділі створено комісію по проведенню інвентаризації товарних запасів у структурному підрозділі підприємства, розташованого у м. Житомир, вул. Театральна, 9/5.

Згідно посвідчення про відрядження № 01 та № 02 представників ТОВ «Приватінвест» було направлено до структурного підрозділу магазин «Brain» за адресою: м. Житомир, вул. Театральна, 9/5 для проведення інвентаризації.

За результатами проведеної інвентаризації 19.08.2014 р. складено акт, яким встановлено, що помилково отриманий товар за накладними № ПРУ075955 від 28.01.2014 р. та № МРТ008117/1 від 29.05.2014 р. повернутий ТОВ «Комел» на підставі їх листів та актів приймання-передачі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що товар, отриманий за накладними № ПРУ075955 від 28.01.2014 р. та № МРТ008117/1 від 29.05.2014 р. є помилково отриманий позивачем, а тому не був оприбуткований та не являвся оборотними активами позивача, а відповідач помилково дійшов висновку про наявність надлишків товарних запасів.

Перевірка наявності товару на складі зроблена лише з накладних на помилково поставлений товар, які в той час знаходилися у позивача.

Сторонами не складалися документи первинного бухгалтерського обліку і відносно даних товарів жодна господарська діяльність не здійснювалася, тому даний факт не можна вважати господарською операцією.

У листі про розгляд заперечень від 02.09.2014 р. № 18369/10/26-54-22-05-19 відповідач посилається на акт № 0181/06/30/22/21550555 від 19.08.2014 р., на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивачем був отриманий акт № 06/30/22 № б/н (без дати).

Відповідачем в судовому засіданні було надано акт від 0181/06/30/22/21550555 від 19.08.2014 р., з якого вбачається, що місцем перевірки був магазин за адресою: вул. Київська, 77, м. Житомир.

Таким чином, відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. № 0010242205 було використано невідомий акт.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 05.09.2014 р. № 0010242205.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.