Постанова № 41526505, 21.11.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2014 року № 813/7106/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Сасевича О.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області до Дочірнього підприємства «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про стягнення коштів з рахунків у банках для погашення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі по тексту – ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (надалі по тексту – ДП Санаторій «Львів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця»), в якому просить стягнути з відповідача кошти у сумі 27 676,26 грн. з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника податків для погашення податкового боргу. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач має податкову заборгованість у сумі 27 676,26 грн., яка виникла внаслідок несплати податкового зобов’язання по земельному податку з юридичних осіб та збору за спеціальне використання води. Оскільки вжиті позивачем заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області звернулася із означеним позовом до суду.

Ухвалою судді від 22.10.2014 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 31.10.2014 року у даній адміністративній справі відкрито скорочене провадження.

Відповідачу надіслано судом копію ухвали про відкриття скороченого провадження, разом із витягом про процесуальні права та обов’язки сторін, копією позовної заяви і додатками до неї та запропоновано протягом десяти днів з дня одержання вказаних вище документів подати заперечення проти позову, а також необхідні документи або ж заяву про визнання позову. Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення, направлені судом документи уповноваженою особою ДП Санаторій «Львів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» отримані 05.11.2014 року. У встановлений строк заперечень чи пояснень відповідача щодо даного адміністративного позову до суду не надходило.

В силу положень ч.4 ст.183-2, п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки судом належним чином виконано свій обов’язок щодо повідомлення відповідача, тому суд прийшов до висновку про наявність достатніх підстав для розгляду справи в порядку скороченого провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши і оцінивши повідомлені позивачем обставини та долучені до справи докази на їх підтвердження, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи наступним.

Судом із матеріалів справи встановлено, що ДП Санаторій «Львів» ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» зареєстроване як юридична особа та з 25.12.1992 року перебуває на обліку у контролюючих органах за №00700711, а станом на 01.10.2014 року – на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області.

Довідкою ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №14774/13-07-18-1802 від 01.10.2014 року підтверджується, що відповідач має відкриті рахунки в установах банків.

Відповідно до довідки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області №15595/13-07-20-0020 від 14.10.2014 року про заборгованість по платежах до бюджету і згідно даних картки особового рахунку платника, по відповідачу обліковується заборгованість за період із 17.04.2014 року по 14.10.2014 року із земельного податку з юридичних осіб у сумі 26 682,66 грн. та із збору за спеціальне використання води 993,60 грн.

Обов’язки платника податку визначені ст.16 Податкового кодексу України, відповідно до п.16.1.3 зазначеної статті, платник податків зобов’язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк, відповідно до п.38.1 ст.38 Податкового кодексу України.

Відповідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (надалі по тексту – ПК України), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно до п.49.1 ст.49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

При цьому, згідно п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Судом встановлено, що відповідачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) від 21.01.2014 року, у якій ним самостійно обчислено річну суму податку у розмірі 53 365,32 грн., з розбивкою її рівними частками за місяцями по 4 447,11 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, у строки, встановлені Податковим кодексом України, грошове зобов’язання з плати за землю за період з 17.04.2014 року по 14.10.2014 року не сплачено, відтак утворилася заборгованість у розмірі 26 682,66 грн.

Також, відповідачем до органу доходів і зборів було подано податкові декларації зі збору за спеціальне використання води: -від 28.04.2014 року №1400018818 за І квартал 2014 року, у якій нараховано суму збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у розмірі 476,30 грн.; -від 05.08.2014 року №1400029092 за півріччя 2014 року, у якій нараховано суму збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод у розмірі 517,30 грн.

Згідно вимог п.328.1 ст.328 ПК України, базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Відповідно до п.328.2 статті 328 ПК України, платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року та складають податкові декларації за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Водночас, за приписами п.328.4 ст.328 ПК України збір сплачується платниками збору у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Збір за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не сплачується.

Матеріалами справи підтверджується, що у строки, встановлені ст.328 Податкового кодексу України, нарахований відповідачем збір не сплачено, що призвело до виникнення податкового боргу у загальній сумі 993,60 грн.

Згідно п.56.11 ст.56 ПК України не підлягає оскарженню податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, а тому податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, є узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом з’ясовано, що позивачем було сформовано та вручено під розписку уповноваженій особі відповідача податкову вимогу від 02.03.2012 року №414 про сплату суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов’язаннями у розмірі 1 233,51 грн.

При цьому, сторонами у справі доказів оскарження зазначеної податкової вимоги у встановленому законом порядку не надано.

Зважаючи на положення пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, нові податкові вимоги платнику податків не надсилалися.

Таким чином, суми грошових зобов’язань по вищевказаних платежах вважаються узгодженими та підлягають сплаті у встановлений строк.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 вказаної статті визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як визначено частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Водночас, відповідач відзиву на позовну заяву та жодних заперечень по суті позовних вимог чи доказів сплати податкового боргу до суду не надав.

Отже, на підставі викладеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст.4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків Дочірнього підприємства «Санаторій «Львів» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (місцезнаходження: м.Львів, смт.Брюховичі, вул.Курортна, буд. №8; код ЄДРПОУ 02139860) у банках, обслуговуючих такого платника податків на користь державного бюджету кошти у сумі 27 676 (двадцять сім тисяч шістсот сімдесят шість) грн. 26 коп. для погашення податкового боргу.

Постанова суду, прийнята у порядку скороченого провадження, виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена сторонами до Львівського апеляційного адміністративного суду. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Сасевич О.М.