Постанова № 41526415, 06.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 жовтня 2014 року №826/9196/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро»додержавної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 № 0003152206,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Алюпро» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 №0003152206.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 13.02.2014 №134/54-26-22-06/36251163 щодо документального підтвердження господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 по 31.07.2011, необґрунтовано прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014 №0003152206. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 13.02.2014 № 134/54-26-22-06/36251163 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 05.03.2014 № 0003152206 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розгляд справи здійснено в письмовому провадженні згідно із приписами частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест», за період з 01.06.2011 по 31.07.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» пунктів 198.6 статті 198, пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 117 334,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві складено акт від 13.02.2014 №134/54-26-22-06/36251163 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2014 №0003152206, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 137 251,75 грн., у тому числі: 117334,00 грн., - основний платіж, 19917,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 13.02.2014 №134/54-26-22-06/36251163 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест».

Так, між товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» (покупець) укладено договір поставки від 16.06.2011 №06/1601, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та якість якої вказані в рахунках, які є невід'ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію договору поставки від 16.06.2011 № 06/1601, видаткові та податкові накладні за відповідні періоди, а також належним чином завірені копії платіжних доручень.

У свою чергу, державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на спростування реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» та його контрагентом вказано на акт державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська головного управління Міністерства доходів і зборів у Дніпропетровській області від 18.11.2013 №334/223/35544847 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко Тест» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами за період: жовтень 2010 року - вересень 2013 року», відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Тест» використовувалось в протиправних схемах легалізації (відмивання) товарно-матеріальних цінностей одержаних злочинним шляхом, мінімізації податкових зобов'язань, спеціального завищення суб'єктами підприємницької діяльності податкового кредиту з податку на додану вартість та переведення в готівку грошових коштів.

За даними контролюючого органу загальний обсяг проконвертованих коштів складає близько 14 593 152,00 грн.

Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів. Контрагенту перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою зниження податкових зобов'язань об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Аналізуючи доводи контролюючого органу, перевіряючи рух активів в процесі здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, суд наголошує на наступному.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В ході розгляду справи судом встановлено, що предметом договірних відносин між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест» була чушка, з якої, за посиланням позивача, були виготовлені алюмінієві профілі, реалізовані в подальшому третім особам.

Разом з тим, враховуючи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Еко Тест» зареєстровано та знаходилось в Дніпропетровської області, а позивач в місті Києві, позивачем не надано суду доказів щодо поставки чушки (свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, путеві листи, товарно-транспортні накладні, договір із перевізником тощо), отримання та оприбуткування чушки на складі позивача (журнал видачі довіреностей, складські накладні тощо).

Слід зазначити, що довіреності, накладні переміщення, видаткові накладні, рахунки, складені між позивачем та третіми особами підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань перед цими особами із поставки алюмінієвих профілів, проте не свідчать про поставку на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Тест» чушки.

Так, за договором від 11.01.2010 №215 на сумісну переробку давальницької сировини, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Фрунзе-профіль» (Виконавець), замовник постачає виконавцю алюмінієві злитки, з яких виконавець виготовляє алюмінієві профілі.

При цьому, виконавець знаходиться в місті Суми.

Враховуючи габарити продукції, місцерозташування поставщика, замовника та виконавця в ланцюгу взаємовідносин по виготовленню алюмінієвих профілів, позивачем жодним чином не обґрунтовано рух активів в процесі здійснення господарської операції, ділову та економічну доцільність взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест».

Відтак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю «Алюпро» та товариством з обмеженою відповідальністю «Еко Тест були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.

Отже висновки акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві є обґрунтованими.

Виходячи із системного аналізу правових норм, суд приходить до висновку, що державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві при винесенні повідомлення-рішення від 05.03.2014 №0003152206 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскаржуваними податковим повідомленням-рішенням від 05.03.2014 № 0003152206 позивачеві визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 137 251,75 грн., 2 відсотка від яких складає суму 2 745,04 грн. - ставка судового збору, 10 відсотків розміру ставки - 274,50 грн.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 274,50 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2 470,54 грн. (2 745,04 грн. - 274,50 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Алюпро» (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, 20, код ЄДРПОУ 36251163) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2 470,54 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят гривень 54 копійок).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.