Постанова № 41526254, 24.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа № 908/2490/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Івакіна В.О. , суддя Тихий П.В.

при секретарі Кузнецовій І.В.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №2754 З/1-42) на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.14 у справі № 908/2490/14

за позовом Приватного підприємства "Елтіз"

до ПАТ "Запоріжтрансформатор"

про стягнення 165 110,71 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) позов приватного підприємства "Елтіз" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор", 69600, м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 3, (р/р 26004301155024, ЄДРПОУ 00213428 в філії відділення «ПАТ Промінвестбанк» в м. Запоріжжя, МФО 313355,) на користь Приватного підприємства "Елтіз",70410, Запорізька область, Запорізький район, с.Лукашеве, вул.Перспективна, 4/А (р/р 26006000077876, ЄДРПОУ 31624085 в ПУАТ «ФІДОБАНК» м.Київ, МФО 300175,) 133 176 (сто тридцять три тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 10 577 (десять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 38 (тридцять вісім) коп. пені, 3853 (три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. 3% річних, 17 503 (сімнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 49 (сорок дев'ять) коп. індексу інфляції, 3 302 ( три тисячі триста дві) грн. 21 коп. судового збору.

Відповідач з вказаним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, просить його скасувати в частині стягнення 10 577 грн. 38 коп. пені, 3853 грн. 84 коп. 3% річних, 17 503 грн. 49 коп. індексу інфляції

Розпорядженням голови Вищого господарського суду України №28-р від 02.09.2014 року визначено, що розгляд господарських справ, які підлягають перегляду в апеляційному порядку Донецьким апеляційним господарським судом, здійснюється Харківським апеляційним господарським судом.

20 жовтня 2014 року розпорядженням голови суду, у зв’язку з відпусткою суддів Бондаренко В.П., для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В., суддя Івакіна В.О.

У судовому засіданні 20 жовтня 2014 року, з огляду на неявку представників сторін, з метою забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

20 жовтня 2014 року від відповідача надійшло клопотання (вх.№9214).

14 листопада 2014 року від позивача надійшов відзив (вх.№10528).

18 листопада 2014 року позивач надав суду відзив (вх.№10765).

У судове засідання, яке відбулось 19 листопада 2014 року, представники сторін у судове засідання не з’явились, про причини неприбуття суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що явка позивача та відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

30 листопада 2012 року між Приватним підприємством «Елтіз» та Публічним акціонерним товариством «Запоріжтрасформатор» було укладено договір поставки № К003763/12.

Відповідно до умов договору продавець (ПП «Елтіз») продає, а покупець (ПАТ «Запоріжтрасформатор») приймає товар відповідно до специфікацій, наведених у додатках до цього договору (далі - договір).

Продавцем за специфікаціями № 4 від 05.04.2013 року, № 5 від 17.05.2013 року, № 7 від13.09.2013 року, які є невід'ємними частинами договору, було здійснено поставку товару на загальну суму 203 016 (двісті три тисячі шістнадцять) грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ - 33 836,00, що підтверджується видатковими накладними: №589 від 06.08.2013 року; №867 від 31.10.2013 року; №679 від 04.09.2013 року.

Згідно умов п. 5.4. договору, в редакції, що діяла до13.09.2013 року, покупець оплачує товар, зазначений в конкретній специфікації, в наступному порядку - передплата 20 % протягом 10 днів з моменту виставлення рахунку, 80% оплата протягом 20 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця. За даним порядком здійснена поставка за специфікаціями № 4 від 05.04.2013 року та № 5 від 17.05.2013 року.

Відповідно до специфікації № 7 від 13.09.2013 року, оплата здійснюється в розмірі 100% протягом 10 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, що відповідає і умовам податкової угоди №1 від 13.09.2013р.

У зв’язку з неналежним виконання зобов’язання Приватним підприємством "Елтіз" було заявлено позов до Публічного акціонерного товариства "Запоріжтрансформатор" про стягнення з відповідача 165 110 грн. 71 коп. яка складається з 133 176 грн. 00 коп. основної заборгованості, 10 577 грн. 38 коп. пені, 3 853 грн. 84 коп. 3% річних, 17 503 грн. 49 коп. індексу інфляції.

Судовим розглядом першої інстанції, з огляду на обгрунтовність заявлених вимог було задоволено позовні вимоги та стягнуто з відповідача 133 176 (сто тридцять три тисячі сто сімдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 10 577 (десять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 38 (тридцять вісім) коп. пені, 3853 (три тисячі вісімсот п'ятдесят три) грн. 84 (вісімдесят чотири) коп. 3% річних, 17 503 (сімнадцять тисяч п'ятсот три) грн. 49 (сорок дев'ять) коп. індексу інфляції, 3 302 ( три тисячі триста дві) грн. 21 коп. судового збору. Крім того господарським судом Запорізької області було відмовлено в задоволенні заяви про зменшення суми пені та надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області у справі №908/2490/14.

Не погоджуючись з даною правовою позицією суду першої інстанції відповідач в доводах апеляційної скарги вказує на не врахування судом його скрутного матеріального становища, у зв’язку з чим вважає висновок суду, яким було відмовлено у задоволенні заяви про зменшення суми штрафних санкцій, незаконним.

Дослідивши матеріали справи, а також доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, та наголошує у зв'язку з цим на необґрунтованості доводів апеляційної скарги враховуючи наступне.

У відповідності до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 610 ЦК України, визначено порушенням зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦКУ).

З огляду на той факт, що відповідачем по справі не доведено належне виконання зобов’язання за договором поставки № К003763/12, тим більше визнання ним самим такого факту, колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає на необхідності застосування до останнього відповідних правових наслідків порушення зобов’язання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що договором поставки № К003763/12. Сторонами було передбачено: в разі порушення виконання грошового зобов'язання винна сторона сплачує:

- відповідно до п. 6.1.1. договору, відсотки в розмірі 3 % річних від суми, оплата якої прострочена;

- відповідно до п. 6.3.1.1. договору, пеню в розмірі 0,1 % від ціни невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Частиною 2 статті 625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних витрат, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, зазначає про їх обґрунтованість та вірність.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні заяви про зменшення суми штрафних санкцій, та відхиляє доводи апеляційної скарги, щодо незаконності такого рішення, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків, та за наявності обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно із пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом апеляційної інстанції з огляду на ступінь вини відповідача, поведінки винної сторони, а також той факт, що штрафні санкції, які були заявлені до стягнення та задоволені судом не є надмірно великими, оскільки до стягнення заявлений мінімальний розмір встановлений діючим законодавством – подвійна облікова ставка НБУ, зазначається, що даний випадок не є винятковим в рамках законодавства, у зв’язку з чим наголошується на відсутності правових підстав зменшення суми штрафних санкцій.

В той же час колегія суддів акцентує увагу, що відповідач в контексті вимоги про зменшення штрафних санкцій просить зменшити й розмір 3% річних та суми інфляційних витрат.

Однак, у відповідності до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією на відміну від пені, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім цього, згідно п.4.1 зазначеної Постанови Пленуму сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, правова природа інфляційних нарахувань та процентів річних полягає у захисті матеріальних прав та інтересів кредитора, та не має характеру штрафних санкцій, що в свою чергу виключає можливість застосування положення пункту 3 статті 83 ГПК до даних сум.

На підставі того, що доводи, викладені в апеляційний скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.14 у справі № 908/2490/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

З огляду на той факт, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 49, 99 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.08.14 у справі № 908/2490/14 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Россолов В.В.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.