Рішення № 41526128, 17.11.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2014 р.Справа № 922/4233/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Малого приватного підприємства "АНіС", м. Кривий Ріг до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Срібне місто", м. Харків простягнення коштівза участю представників сторін:

від позивача - Ганін С.А. (дов. № 01/07-13 від 01.03.2013 року);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "АНІС" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі 231601,22грн. з яких: сума основного боргу у розмірі - 190000,00грн., інфляційні втрати у розмірі 23068,11грн., 3% річних у розмірі 18533,11грн. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 7 від 16.12.2011 року у частині повного та своєчасного розрахунку.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2014 року порушено провадження у справі № 922/4233/14 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.10.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.10.2014 року на 17.10.2014 року, з 17.11.2014 року.

13.11.2014 року позивач надав супровідний лист про долучення документів до матеріалів справи та заяву від 12.11.2014 року про технічну помилку в рахунках та накладних та просить вважати правильним посилання на договір поставки № 7 від 16.12.2011 року.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просить суд його задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 07.10.2014р. (а.с. 48).

Відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.11.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

16 грудня 2011 року між Малим приватним підприємством «АНІС» (позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО» (відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 7 (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця срібло 999,9 проби (далі - дорогоцінні метали, товар), а Покупець зобов'язується прийняти дорогоцінні метали й оплатити їх у порядку і на умовах, передбачених Договором.

Згідно з положеннями розділу 5 Договору Покупець здійснює оплату за поставлені дорогоцінні метали в розмірі 100% вартості таких дорогоцінних металів впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати їх поставки Покупцю відповідно до умов п. 3.4 Договору. Згідно п. 3.4 Договору моментом поставки погодженої партії дорогоцінних металів вважається дата надання дорогоцінних металів у розпорядження Покупцеві.

Як зазначає позивач в позовній заяві та додатково наданих до матеріалів справи письмових поясненнях, на виконання умов Договору він поставив відповідачу за накладною № 153 від 16.12.2011р. першу партію дорогоцінних металів - срібло у порошку в кількості 35000 грам, вартістю 336000,00грн., яка була оплачена відповідачем у повному обсязі.

В подальшому, за накладною № 7 від 13.01.2012р. позивачем було відвантажено наступну партію дорогоцінних металів, яка складалася з двох видів срібла, що є предметом Договору, у вигляді порошку (24492 грами) та у вигляді гранул (508 грам), загальною вартістю 235800,00грн.

Згодом, частину поставлених дорогоцінних металів, а саме срібла у порошку у кількості 24492 грам, відповідач повернув позивачу за накладною на повернення № ТД-0000001 від 20.01.2012р. При цьому срібло у вигляді гранул у кількості 508 грам відповідач сплатив 27.01.2012р. в сумі 4791,46грн., як було визначено у відповідних рахунку та накладній № 7 від 13.01.2012р.

Крім того, позивачем було передано у власність відповідача срібло 999,9 проби у кількості 49492 грам на загальну суму 507279,36грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 8 від 02.02.2012р. та № 9 від 10.02.2012р. (а.с. 19, 21), та виставив відповідачу відповідні рахунки на оплату у вказаній сумі.

Проте відповідач, в порушення умов Договору та взятих на себе зобов'язань отриманий від позивача товар оплатив несвоєчасно та не в повному обсязі.

Як вбачається з наданої позивачем до матеріалів справи довідки банку про надходження коштів на рахунок позивача, відповідачем було сплачено позивачу 231008,54грн. з призначенням платежу - "оплата за срібло згідно рахунку 7 від 13.01.12р.", та 86270,82грн. з призначенням платежу - "оплата за срібло згідно рахунку 9 від 10.02.12р." (а.с.30-31).

На думку позивача, формулювання в призначені платежу з посиланням саме на рахунок № 7, за обставин, що оплата фактично проводилась за поставлене срібло за накладною № 8 від 02.02.2012р., що опосередковувалось відповідним рахунком № 8 від тієї ж дати, є технічною помилкою.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар за договором поставки № 7 від 16.12.2011р., яку позивач просить стягнути, складає 190000,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору в частині повного та своєчасного розрахунку за отриманий товар, та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Доказів здійснення оплати заборгованості за договором поставки № 7 від 16.12.2011 року на суму 190000,00грн. відповідач суду не надав та не спростував її відсутність.

Перевіривши розрахунки суми основного боргу судом встановлено, що позивачем були враховані здійснені відповідачем оплати згідно рахунку № 7 від 13.01.2012р. на загальну суму 231008,54грн. за видатковими накладними

Однак доказів погодження з відповідачем на таке зарахування позивачем не надано суд не вбачає підстав вважати, що зазначені платежі здійснені відповідачем в рахунок оплати саме за спірними накладними № 8 від 02.02.2012р. та № 9 від 10.02.2012р. і .

Проте, оскільки в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 190000,00грн. основного боргу, а також беручи до уваги що суд не може виходити за межі зазначеного позивачем розміру нарахувань, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу у розмірі 190000,00грн. є обґрунтованою, правомірною, доведеною матеріалами справи, не спростованою відповідачем та такою, що підлягає задоволенню.

За невиконання грошового зобов'язання позивачем на суму основного боргу нараховані відповідачу інфляційні в розмірі 23068,11грн. за період з березня 2012 року по серпень 2014 року та 3% річних у розмірі 18533,11грн. з 26.02.2012 року по 22.09.2014 року.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних за період з .

Однак, перевіривши розрахунки позивача та перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних та 3% річних судом встановлено, що позивачем також були враховані здійснені відповідачем оплати згідно рахунку № 7 від 13.01.2012р. Проте, оскільки в прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 23068,11грн. інфляційних втрат та 18533,11грн. - 3% річних, а також беручи до уваги що суд не може виходити за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем розміру нарахувань, суд визнає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 23068,11грн. втрат від інфляції за період з березня 2012р. по серпень 2014р., та 18533,11грн. - 3% річних за період з 26.02.2012р. по 22.09.2014р.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу Україн при задоволенні позову судові витрати у розмірі 4632,02грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтяит 525, 526, 530, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 12, 75, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СРІБНЕ МІСТО» (61010, м. Харків, пр. Гагаріна, буд.12; Код ЄДРПОУ 30426994) на користь Малого приватного підприємства «АНІС» (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, пр. К.Маркса, буд.77; Код ЄДРПОУ 20277962) 190000,00грн. основного боргу, 23068,11грн. інфляційних втрат, 18533,11грн. - 3% річних та 4632,02грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 24.11.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова