Рішення № 41526009, 12.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25512/13 12.11.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

про стягнення 49 299,24 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Норець Н.О., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - відповідач) про стягнення 49 299,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.01.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/25512/13, розгляд справи призначено на 07.02.2014 р.

06.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача була подана заява.

06.02.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі.

Судове засідання 07.02.2014 р. не відбулось.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.02.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Шкурдової Л.М. у відпустці, справа № 910/25512/13 була передана для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва справа № 910/25512/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В. та призначена до розгляду на 05.03.2014 р.

24.02.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від Лінійного відділу на станції Мелітополь Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці надійшла інформація щодо стану досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012080390000004.

05.03.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 05.03.2014 р. представники сторін з'явились.

У судовому засіданні 05.03.2014 р. судом, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 26.03.2014 р.

У судове засідання 26.03.2014 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 26.03.2014 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Розглянувши у судовому засіданні 26.03.2014 р. клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність його задоволення.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 26.03.2014 р. не з'явився, розгляд справи було відкладено на 16.04.2014 р.

04.04.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

16.04.2014 р. представником відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

У судове засідання 16.04.2014 р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2014 р. з'явився, подану заяву про передачу справи за територіальною підсудністю підтримав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2014 р. справа № 910/25512/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» до Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про стягнення 49 299,24 грн. була направлена за територіальною підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.05.2014 р. справа № 910/25512/13 була передана за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

19.05.2014 р. до господарського суду міста Києва надійшла справа № 910/25512/13.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2014 р. справа № 910/25512/13 була прийнята до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 25.06.2014 р.

25.06.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані письмові пояснення.

25.06.2014 р. у судове засідання представники сторін з'явились.

У судовому засідання 25.06.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 02.07.2014 р.

02.07.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

02.07.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 02.07.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/25512/13 було передано судді Спичаку О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. справу № 910/25512/13 було прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., розгляд справи призначено на 06.08.2014 р.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І. від 07.07.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/25512/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 р. справу № 910/25512/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 06.08.2014 р.

06.08.2014 р. у судове засідання представник позивача з'явився.

06.08.2014 р. у судове засідання представник відповідача з'явився та подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.08.2014 р. судом, в порядку, передбаченому ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 14.08.2014 р.

14.08.2014 р. судове засідання не відбулось.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва Паламаря П.І. від 14.08.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці, справу № 910/25512/13 було передано для розгляду судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.08.2014 р. справу № 910/25512/13 було прийнято до провадження суддею Літвіновою М.Є., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

Розпорядженням В.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 01.09.2014 р., у зв'язку з поверненням судді Нечая О.В. з відпустки, справу № 910/25512/13 було передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2014 р. справу № 910/25512/13 було прийнято до провадження суддею Нечаєм О.В., розгляд справи призначено на 15.10.2014 р.

13.10.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 15.10.2014 р. представник позивача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

У судове засідання 15.10.2014 р. представник відповідача не з'явився.

Розглянувши у судовому засіданні 15.10.2014 р. клопотання представника позивача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 15.10.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 12.11.2014 р.

У судове засідання 12.11.2014 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2014 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

У задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом відмовлено у зв'язку з його необґрунтованістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 р. між Дочірнім підприємством «Трансгарант-Україна» (орендовдавець) та Публічним акціонерним товариством «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - орендар, позивач) було укладено Договір оренди залізничного рухомого складу № 12-15/886-А (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у платне тимчасове користування залізничні вантажні вагони (далі - рухомий склад) для перевезення вантажів по залізниці України, на строк з дати підписання актів приймання-передачі (повернення вагонів).

Згідно з п. 2.1.1 Договору оренди орендодавець передає орендарю рухомий склад в технічно справному стані.

04.01.2013 р. на дільниці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - відповідач) стався схід колісних пар з колій, внаслідок чого 05.01.2013 р. було складено Акт про пошкодження вагона (форми ВУ-25М) б/н (далі - Акт), з якого вбачається, що схід вагона № 55063010, приписаного до Дочірнього підприємства «Трансгарант-Україна», стався внаслідок порушень правил технічної експлуатації з вини працівників відповідача.

Згідно з п. 2.2.3 Договору оренди орендар забезпечує збереження рухомого складу, його обладнання та комплектуючих, підтримання його у справному стані, а також несе ризик знищення (загибелі), пошкодження та втрати орендованого рухомого складу.

Вагон № 55063010, серед інших вагонів, був переданий позивачу в оренду за Договором оренди.

Згідно з п. 6.2 Договору оренди у випадку пошкодження, псування, самовільної зміни конструкції орендованого рухомого складу орендар за свій рахунок та своїми силами відновлює зазначений рухомий склад, при цьому не звільняється від орендної плати на період проведення відновлювальних (ремонтних) робіт.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з п. 5 Статуту на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року N 113 (далі - Правила), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених положень Правил, позивачем було направлено пошкоджений вагон № 55063010 до «Вагонного депо Мелітополь», куди він прибув 27.06.2013 р. для проведення ремонтних робіт, у зв'язку із його пошкодженням під час сходу колісних пар з колій, про що було складено відповідне повідомлення форми ВУ-23М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 р. № 114-Ц.

Позивач зазначає суду про те, що схід колісних пар з колії відбувся з вини відповідача.

В свою чергу, власник пошкодженого вагону сплатив вартість ремонтних робіт та надав позивачу акт виконаних робіт та рахунок на оплату № 87 від 29.07.2013 р. на суму 8 482,70 грн. без ПДВ.

З огляду на вищенаведене, позивач правомірно звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача майнової шкоди в загальному розмірі 49 299,24 грн., що складається з наступного:

- вартості технічного обслуговування пошкодженого вагону № 55063010 у «Вагонному депо Мелітополь» в розмірі 6 818,20 грн., що підтверджується калькуляцією вартості ремонту вагону № 55063010, затвердженої начальником «Вагонного депо Мелітополь»;

- витрат на подачу та збирання пошкодженого вагона в розмірі 1 664,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відомостей плати за подавання, збирання вагонів та маневрову роботу № 29060001 від 27.06.2013 р., № 29060002 від 27.06.2013 р., № 03070003 від 01.07.2013 р.

- орендної плати за період з січня по червень 2013 р., що підтверджується Актами виконаних робіт по Договору оренди за кожний окремий місяць.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає суду про те, що станом на поточну дату триває кримінальне провадження, яким буде визначено винну особу та підприємство, яке повинно нести майнову відповідальність за пошкодження вагону.

Суд не погоджується з даною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 червня 2010 року № 6-469св10.

Згідно з ч. 1 ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 р. N 411 були затверджені Правила технічної експлуатації залізниць України (далі - Правила експлуатації), які встановлюють основні положення та порядок роботи залізниць і працівників залізничного транспорту України, основні розміри, норми утримання найважливіших споруд, пристроїв та рухомого складу і вимоги, які ставляться до них, систему організації руху поїздів та принципи сигналізації і є обов'язковими для усіх підрозділів та працівників залізничного транспорту. Виконання Правил технічної експлуатації забезпечує злагодженість усіх ланок залізничного транспорту, чітку та безперебійну роботу залізниць і безпеку руху (пункти 1, 2 Правил експлуатації).

Згідно з п. 3.1 Правил експлуатації усі елементи залізничної колії (земляне полотно, верхня будова та штучні споруди) за міцністю, стійкістю і станом мають забезпечувати безпечний і плавний рух поїздів із швидкостями, встановленими на даній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що схід колісних пар з колії стався на дільниці колії Енергодарської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» внаслідок порушень правил технічної експлуатації з вини працівників відповідача.

Крім того, Запорізькою дирекцією залізничних перевезень Придніпровської залізниці була проведена оперативна нарада з розгляду обставин сходу вагону № 56205677 на стрілочному переводі № 20 під'їзної колії відповідача по станції Енергодар, який стався 04.01.2013 р. о 17:48.

Відповідно до протоколу вищезазначеної оперативної наради від 09.01.2013 р., копія якого міститься у матеріалах справи, 04.01.2013 р. о 17 год., 48 хв., при прибутті поїзду № 3602 вагою 2947 тонн 128 вісей на колію ІІ головну колію локомотив 2ТЕ116 № 1273 (ТЧ-3 Мелітополь) під керуванням машиніста ОСОБА_6 (ТЧ-3 Мелітополь ) сигналіст 2-го стрілочного посту ОСОБА_7 станції Енергодар по маневровому радіозв'язку доповів черговому по станції Енергодар ОСОБА_8 про схід вагонів на стрілочному переводі № 20 станції Енергодар, який по поїзному радіозв'язку дав команду машиністу локомотива 2ТЕ116 №1273 ОСОБА_6 на зупинку. Машиніст ОСОБА_6 зупинив поїзд, після зупинки якого виявлено, що на стрілочному переводі № 20 стався схід 1-ї та 2-ї колісної пари 2-го візку 30-го вагону № 56205677. При наступному огляді поїзду встановлено, що на колісних парах вагонів, зокрема вагону № 55063010, з лівого боку по напрямку руху в наявності сліди ударів на гребенях та задери на зовнішніх гранях колісних пар. При огляді стрілочного переводу № 20 встановлено, що причиною сходу вагону № 56205677 стало незадовільне поточне утримання стрілочного переводу № 20, а саме «кущова» непридатність дерев'яних брусів у кількості 4 штук та розширення колії в рамній рейці величиною 1580 мм., що є порушенням п. 3.9 Правил технічної експлуатації та п. 2.1.1 Інструкції ЦП-0269.

Згідно з статтями 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем було доведено суду належними та допустимими доказами наявність вини відповідача у завданні майнової шкоди позивачу та її розмір.

В свою чергу, відповідачем не надано суду жодного доказу на спростування доводів позивача, викладених у позовній заяві.

Всі доводи, викладені відповідачем у відзиві, ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами, спростовуються наявними у матеріалах справи документами та нормами чинного спеціального законодавства України, яке регулює відносини, що склались між сторонами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої відповідачем, в розмірі 49 299,24 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 37; ідентифікаційний код: 04737111) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Леніна, будинок 76; ідентифікаційний код: 00178353) майнову шкоду в розмірі 49 299 (сорок дев'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) грн. 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Повне рішення складено 17.11.2014 р.

Суддя О.В. Нечай