Ухвала суду № 41524402, 17.11.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/8487/13 Головуючий у 1 інстанції: Мисько Х.М.

Провадження № 22-ц/783/5073/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Центральне» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до Львівського комунального підприємства «Центральне», третя особа - ОСОБА_5, про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У липні 2013 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися із позовом до ЛКП «Центральне», третя особа - ОСОБА_5, в якому просили стягнути з відповідача: на користь ОСОБА_4 21 008,25 грн. матеріальної шкоди та 224,58 грн. судового збору; в користь ОСОБА_2 445,00 грн. матеріальної шкоди та 4,82 грн. судового збору. В обґрунтування позову покликалися на те, що 24 травня 2013 року в період часу з 10.00 год. по 12.30 год. у м. Львові на вул. Лазневій, з фасаду будинку № 8 на автомобіль марки «PEUGEOT PARTNER», номерний знак НОМЕР_1, впав фрагмент фасаду будинку, чим спричинено їм матеріальної шкоди у розмірі 21008,25 грн. За проведення автотоварознавчого дослідження ним - ОСОБА_2 сплачено 445,00 грн. Вищевказаний будинок знаходиться на балансі та обслуговуванні ЛКП «Центральне».

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Центральне» (ідентифікаційний код юридичної особи 22333423) на користь ОСОБА_4 21008,25 грн. матеріальної шкоди та 224,58 грн. судового збору.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Центральне» (ідентифікаційний код юридичної особи 22333423) на користь ОСОБА_2 445,00 грн. матеріальної шкоди та 4,82 грн. судового збору.

Рішення суду оскаржило Львівське комунальне підприємство «Центральне». Зазначає, що автомобіль позивачів був припаркований біля буд. № 8 на вул. Лазневій у м. Львові, хоча дана вулиця не облаштована місцями для паркування, тому при паркуванні автомобіля, у діях позивача вбачається порушення Правил дорожнього руху України. Стверджує, що йому не було надано для ознайомлення жодних матеріалів перевірки по факту падіння фрагменту фасаду з даху будинку № 8 на вул. Лазневій у м. Львові та пошкодження автомобіля марки «PEUGEOT PARTNER» номерний знак НОМЕР_1, що позбавило підприємство можливості належним чином захистити свої законні права та інтереси. Звертає увагу на те, що фасад будинку № 8 на вул. Лазневій у м. Львові потребує капітального ремонту, про що ЛКП неодноразово інформувало Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради та пропонувало включити даний будинок у титульний список об'єктів, які потребують капітального ремонту. Однак у зв'язку із браком коштів у міському бюджеті, даний будинок не було включено у згаданий вище титульний список. Крім цього зазначає, що проведення ремонтних робіт, які носять капітальний не входить до компетенції ЛКП «Центральне». Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Учасники цивільного процесу повідомлені належним чином (а.с. 98, 106, 107), в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, від імені ОСОБА_2 діє за довіреністю ОСОБА_3, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Відповідно до статей 3, 21, 24, Конституції України, всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Про необхідність урахування зазначених конституційних положень судам роз'яснено й в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 5 березня 1977 року № 1 (з відповідними змінами) «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду».

Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 22 ЦК України визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а ч. 2 ст. 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що довіреністю від 26 лютого 2013 року ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_4 та ОСОБА_2 управляти і розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію САК 081667, виданого 23 вересня 2011 року ВРЕР ДАІ м. Сарни ВДАІ УМВС України в Рівненській області, автомобілем марки PEUGEOT, PARTNER 2009 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № VIN - НОМЕР_2, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 6).

Постановою від 24 травня 2013 року слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області Захарчука Я.В. було закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013150050001693 від 24 травня 2013 року за заявою ОСОБА_4, у зв'язку із відсутністю у ньому складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України (а.с. 7).

Як вбачається із вказаної постанови, в ході проведення досудового розслідування допитано ОСОБА_4, який повідомив, що близько 10.00 год. він перебував у своєму автомобілі марки «Пежо Партнер» д.н.з. НОМЕР_1 на вул. Лазневій, 8 у м. Львові та припаркував його навпроти входу у вищевказаний будинок, після чого відлучився від свого автомобіля та близько 12.30 год. Повернувся та виявив, що автомобіль пошкоджено. На даху автомобіля ОСОБА_4 лежала велика бетонна брила, яка відпала від стіни вказаного будинку, а саме від верхньої частини фасаду, у місці, що поруч із дахом будинку № 8 по вул. Лазневій у м. Львові. ОСОБА_4 виключив факт умисного пошкодження його автомобіля.

Відповідно до наявного в матеріалах справи Звіту № 415/13 про оцінку автомобіля PEUGEOT PARTNER реєстраційний номер НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових вказаного автомобіля складає 21008,25 грн. (а.с. 8-10).

ОСОБА_4 підготував та направив директору ЛКП «Центральне» претензію про відшкодування матеріальної шкоди на суму 21008,25 грн., яка була одержана адресатом 13 червня 2013 року, однак залишилась без відповіді (а.с. 21).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Згідно ч. 4 ст. 19 Закону особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до п. 1.4 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово- комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, виконавець житлово-комунальних послуг визначається органами місцевого самоврядування, крім випадків коли власник (власники) житлових будинків бажає (бажають) визначити виконавця житлово-комунальних послуг самостійно.

Згідно відповіді № 31-2725 від 17 липня 2013 року заступника голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради Зозулі А. на адвокатський запит ОСОБА_3, будинок № 8 на вул. Лазневій у м. Львові знаходиться на балансі ЛКП «Центральне» (а.с. 34).

На підтвердження цього, директор ЛКП «Центральне» Ядчишин О.Т. в запереченні на позовну заяву ОСОБА_2, вхідний № 7054/14-Вх від 17.03.2014 року, ствердив, що відповідно до розпорядження Галицької районної адміністрації за № 1232 від 09.10.2001 року «Про впорядкування меж територій, на які поширюється компетенція житлово-експлуатаційних контор», будинок № 8 на вулиці Лазневій у м. Львові перебуває на балансі та утриманні ЛКП «Центральне», яке створено відповідно до ухвали Львівської міської ради. Основним завданням діяльності підприємства визначено утримання, обслуговування та ремонт житлових будівель. Згідно рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 365 від 08.06.2007 року ЛКП «Центральне» визначено виконавцем житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова (а.с. 53-55).

Статтею 1 Закону регламентовано, що утримання будинків і прибудинкових територій - це господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

З положень ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що саме на відповідача як балансоутримувача будинку покладено обов'язок забезпечити належну експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10 серпня 2004 року, зареєстрованого в МЮ України № 1046/9645 від 21 серпня 2004 року із змінами та доповненнями, внесеними наказом цього ж Державного комітету № 198 від 12 листопада 2004 року, затверджено перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до пп. 1.1.4.1., 1.1.4.2. п. 1.1.4., пп. 1.1.5.1., 1.1.5.2. п. 1.1.5. якого: встановлення маяків на конструктивних елементах стін будинків для спостереження за деформаціями, розшивання розчином дрібних тріщин у цегляних стінах та простукування фасадів будівель, укріплення окремих цеглин, які загрожують падінням, забивання тріщин у місцях примикання підлоги (даху) балкону до стін - покладено на виконавця послуг, тобто на Львівське комунальне підприємство «Центральне».

Задовольняючи позов, районний суд дійшов правильного висновку, що позивачами доведений факт завдання шкоди їх майну, а саме автомобілю, внаслідок неправомірних дій відповідача ЛКП «Центральне», на балансі якого перебуває будинок № 8 на вул. Лазневій у м. Львові, який не довів, що шкоди завдано не з його вини, тому позовні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди в розмірі 21008,25 грн., який підтверджується висновком експерта, є підставними та підлягають до задоволення.

Судові витрати розподілено відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті й справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, з дотриманням норм матеріального й процесуального права.

Посилання апелянта на те, що при паркуванні автомобіля, у діях позивача вбачається порушення Правил дорожнього руху України є голослівними. Крім того, якщо б таке порушення і мало місце, воно не мало б правового значення для правильного вирішення даного спору, оскільки ці правовідносини лежать поза площиною предмету спору.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Центральне» - відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.