Постанова № 41523556, 03.11.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 листопада 2014 р. Справа № 802/3573/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Стукальської Г.М.

представника відповідача: Щолокової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПромХімАгро"

до: Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПромХімАгро" (далі - ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро", позивач) з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.07.2014 року ним до Вінницької ОДПІ засобами електронного зв'язку в електронній формі було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року. Листом від 08.07.2014 року Вінницькою ОДПІ позивача було повідомлено, що подана ним декларація вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю) в зв`язку з порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: не зазначено обов`язкового реквізиту місцезнаходження (місце проживання) платника податку. В подальшому, відповідачем проведено камеральну (електронну) перевірку з податку на додану вартість за червень 2014 року ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро", за результатами якої складено акт від 20.08.2014 року № 700/15-212/38394263, висновки якого свідчать про неподання позивачем податкової звітності по податку на додану вартість.

Позивач вважає дії відповідача, що полягають у не прийняті декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року та проведені камеральної (електронної) перевірки з податку на додану вартість за червень 2014 року ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро", неправомірними, у зв'язку з чим звернувся з позовом до суду з вимогами визнати такі дії протиправними, зобов`язати відповідача вважати декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року поданою 04.07.2014 року, скасувати акт про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за червень 2014 року від 20.08.2014 року № 700/15-212/38394263.

22 жовтня 2014 року до суду надійшла заява представника ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" від 22.10.2014р. № 22/10 (Вхід.№21806) про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просив викласти прохальну частину позовної заяви в наступні редакції:

визнати неправомірними дії Вінницької ОДПІ щодо не прийняття декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року в електронні формі;

зобов'язати Вінницьку ОДПІ вважати прийнятою податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року на момент її подання, зокрема станом на 04.07.2014 р.

визнати протиправними дії Вінницької ОДПІ зі складання акту камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за червень 2014 року від 20.08.2014 року № 700/15-212/38394263.

Представник позивача у судовому засіданні позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, підтримала та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та пояснення, надані у судових засіданнях, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на обставини, викладені в наданих суду письмових запереченнях, в задоволенні позову просила відмовити. Зазначила, що підставою для не прийняття податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року позивача стала інформація про незнаходження ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за юридичною адресою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" зареєстроване реєстраційною службою Вінницького міського управління юстиції 14.09.2012 року. Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, як платник податків позивач взятий на облік в органах державної податкової служби 17.09.2012 року за № 104847.

Судом встановлено, що 04.07.2014 року ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" до Вінницької ОДПІ засобами електронного зв'язку в електронній формі було подано декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року з додатками.

Згідно квитанції № 2, Вінницька ОДПІ прийняла від ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" пакет документів, а саме, податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року № 9037910699 з додатками, 04.07.2014р. о 10 год. 49 хв., з відсутністю запису в графі "виявлені помилки".

Листом Вінницької ОДПІ від 08.07.2014 року № 15246/8-10 «Про відмову у прийняті податкової звітності» позивача повідомлено, що подана ним 04.07.2014 року податкова декларація по ПДВ за червень 2014 року № 9037910699 з додатками, вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю) у зв`язку із порушенням вимог п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме, в ній не зазначено обов`язкового реквізиту місцезнаходження (місце проживання) платника податку.

Не погоджуючись з відмовою Вінницької ОДПІ у прийняті декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, оформленої листом від 08.07.2014 року № 15246/8-10, позивач звернувся з адміністративною скаргою № 14/07 від 14.07.2014р. до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області.

Рішенням Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 22.07.2014р. № 11344/10/02-32-10-02-11 рішення Вінницької ОДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 04.07.2014р. № 9037910699, оформлене листом від 08.07.2014 року № 15246/8-10, залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

30.07.2014р. позивач оскаржив рішення Вінницької ОДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 04.07.2014р. № 9037910699, оформлене листом від 08.07.2014 року № 15246/8-10, та звернувшись до Міністерства доходів і зборів України з адміністративною скаргою № 30/07.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 29.09.2014р. № 4217/6/99-99-10-01-05-15 рішення Вінницької ОДПІ про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 04.07.2014р. № 9037910699, оформлене листом від 08.07.2014 року № 15246/8-10, залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В той же час, 20.08.2014 року головним державним ревізором-інспектором Вінницької ОДПІ проведено камеральну (електронну) перевірку з податку на додану вартість за червень 2014 року ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро".

За результатами перевірки складено Акт про результати камеральної про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за червень 2014 року від 20.08.2014 року № 700/15-212/38394263 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, дані камеральної перевірки свідчать про неподання ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" податкової звітності по податку на додану вартість.

Не погоджуючись з діями Вінницької ОДПІ, що полягають у не прийнятті декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року та у проведенні камеральної перевірки, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду з вимогою визнати їх протиправними та зобов`язати відповідача вважати декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року поданою 04.07.2014 року.

Визначаючись щодо заявленими позовних вимог, суд виходив з наступного.

Порядок заповнення, подачі та прийняття декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ врегульовані Розділом V Податкового кодексу України (надалі - ПК України)

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із приписами статті 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України, який містить вичерпний перелік обов'язкових реквізитів декларації, декларація повинна містити:

- тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

- звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

- звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

- повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

- код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

- місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

- найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

- дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

- ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

- підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Відповідно до п. 49.1 цієї статті, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Пунктом 49.3 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Пунктами 49.8 та 49.9 статті 49 ПК України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Отже, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій із: 1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України; 2) реєстрації податкової декларації у день її отримання органом державної податкової служби.

Згідно з п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

При цьому, як визначено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Як вбачається з поданої позивачем декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, вона заповнена з дотриманням усіх вимог п. 48.3 ст. 48 ПК України шляхом зазначення всіх обов'язкових реквізитів.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача, що підставою для не прийняття декларації по ПДВ стало відсутність ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за місцезнаходженням, що вбачається з наданих зазначеним представником повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням № 101 від 01.07.2014 року та довідкою про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № б/н від 17.06.2014р., оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такий запис відсутній.

Відомості про місцезнаходження платника податків, що вказані у відповідному полі 06 податкової декларації з податку на додану вартість, а саме: м. Вінниця, вул. Папаніна, 1А, підтверджуються, наявним в матеріалах справи, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.10.2014р.

При цьому, в даному витязі містяться відомості про вчинення реєстраційних дій щодо підтвердження відомостей про юридичну особу, у тому числі про її місцезнаходження, датовані 26.03.2014р., 10.04.2014р., 14.05.2014р., 23.06.2014р., 07.07.2014р., 14.07.2014р., 02.10.2014р.

В той же час, як слідує з письмових заперечень представника відповідача, 08.07.2014 року до Вінницької ОДПІ надійшли відомості від державного реєстратора по ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" - "Про підтвердження відомостей про юридичну особу", у тому числі, про підтвердження його місцезнаходження за адресою м. Вінниця, вул. Папаніна, 1А.

Тобто, на момент прийняття рішення про відмову у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року від 04.07.2014р. № 9037910699, оформленого листом від 08.07.2014 року № 15246/8-10, Вінницька ОДПІ знала про те, що ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" знаходиться за адресою, вказаною нею у не прийнятті податковій декларації

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що лист від 08.07.2014 року фактично не є рішенням про відмову у прийнятті податкової звітності, а є фактично інформацією про те, що подана податкова звітність вважається не прийнятою (не вважається податковою звітністю).

За викладених вище обставин суд приходить до висновку, що оскаржувані дії відповідача вчинені не на підставі положень закону, та є такими, що порушують права та інтереси позивача.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі судового розгляду справи відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності не прийняття у позивача податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року у день її подання, а саме 04.07.2014р., тому суд вважає позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом:

визнання протиправними дії Вінницької ОДПІ щодо відмови у прийнятті декларації ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" з податку на додану вартість за червень 2014 року.

зобов'язання Вінницької ОДПІ вважати декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" такою, що подана у день її фактичного отримання Вінницькою ОДПІ - 04.07.2014 р.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дій Вінницької ОДПІ зі складання акту камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ "Торговий Дім "ПромХімАгро" за червень 2014 року від 20.08.2014 року № 700/15-212/38394263, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Так, ч. 2 ст. 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

В даному випадку, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Таким чином, на думку суду, дії відповідача щодо складання акту перевірки не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не створюють жодних правових наслідків для позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.09.2013р. № 21-237а13.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами повністю не доведено правомірності своїх дій, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч.3 ст. 94 КАС України).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області щодо відмови у прийнятті декларації товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПромХімАгро" з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Зобов'язати Вінницьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Вінницькій області вважати декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПромХімАгро" такою, що подана у день її фактичного отримання Вінницькою об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Вінницькій області - 04.07.2014 р.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ПромХімАгро" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 48 грн. 72 коп. (сорок вісім грн. 72 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович