Ухвала суду № 41519410, 30.10.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 рокусправа № 808/5762/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №808/5762/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс» до Запорізької митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс» 21 червня 2013 року звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці Державної митної служби, правонаступником якої є Запорізька митниця Міндоходів згідно якого просить суд визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000232/2 від 05.04.13р. та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні та пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №112050000/2013/00304 від 05.04.13р. за ВМД №112050000/2013/006652 від 27.03.13р.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси. Вважає, що відповідач не мав законних підстав визначати митну вартість товарів за резервним методом з огляду на те, що позивачем було правомірно визначено митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту), а також необґрунтовано та протиправно оформив картку відмови в митному оформленні товарів і транспортних засобів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що встановлені судом обставини справи свідчать про те, що в процесі митного оформлення товару позивача відповідачем було порушено норми митного законодавства. На думку суду, митниця, приймаючи спірне рішення, діяла в не межах своїх повноважень та не відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Посилається на те, що додатково надані документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товарів не дають можливості митному органу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару та містять розбіжності відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.

Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року про задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечував, щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 03.06.11 року між ТОВ «Сот Плюс» (покупець) та «Delmar trade group inc.» (продавець) укладено контракт №DLM/030611 (далі - контракт), згідно якому продавець поставив покупцю (специфікація №49 від 05.03.2013р. до контракту) феросилікомарганець марки SiMn 60/14, хімічний склад: Mn 60,28%, Si 15,12%, Р 0,284%, S 0,024%, С 2,01% max, Fe balance/залишок, розмір фракції:10-100мм - 96,40%; понад 100мм - 1,10%; менш як 10мм - 2,50%. Упакований у 25 біг-бегах. Вага - 25000,00 кг., на умовах CFR (інкотермс 2010), загальною вартістю 33750,00 доларів США (1,35 доларів США за 1 кг. товару), що в гривнях складає 269763,75 гривень.

Для проведення митного оформлення поставленого товару позивач 26.03.13р. подав до Запорізької митниці ВМД №112050…/000/2013/006537. Для визначення хімічного складу товару, з метою однозначного віднесення товару до коду згідно з УКТЗЕД, було здійснено відбір проб та зразків товару за актом №36 від 26.03.13р. Після проведення досліджень у висновку ЦМУЛДЕР №142001800-0231 від 02.04.2013 вказано, що визначені в результаті дослідження показники не суперечать інформації зазначеній у гр.31 митої декларації в частині назви товару. Але, з метою однозначного віднесення товару до коду згідно з УКТЗЕД та на виконання вимог Наказу ДМСУ №651 від 30.05.2012р. в частині, щодо заповнення графи 31 потрібно було зазначити у гр.31 заявленої МД основні властивості товару, призначення. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п 33 - 36 ПКМУ № 450 від 21.05.2012р., про що зазначено у картці відмові у митному оформленні товару від 05.04.13 №112050000/2013/00301.

Для визначення хімічного складу товару, з метою однозначного віднесення товару до коду згідно з УКТЗЕД, було здійснено відбір проб та зразків товару за Актом №36 від 26.03.13р. Після проведення досліджень у Висновку ЦМУЛДЕР №142001800-0231 від 02.04.2013р. вказано, що визначені в результаті дослідження показники не суперечать інформації зазначеній у гр.31 митої декларації в частині назви товару. Але, з метою однозначного віднесення товару до коду згідно з УКТЗЕД та на виконання вимог Наказу ДМСУ №651 від 30.05.2012р. в частині, щодо заповнення графи 31 потрібно було зазначити у гр.31 заявленої МД основні властивості товару, призначення. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п 33 - 36 ПКМУ № 450 від 21.05.2012. про що зазначено у картці відмові у митному оформленні товару від 05.04.13 №112050000/2013/00301.

27.03.2013р. позивачем до митного оформлення була подана тимчасова митна декларація № 112050000/2013/006652.

У графі 43 цієї декларації позивач зазначив основний (перший) метод визначення митної вартості товару за ціною угоди, який передбачено ст.57 МК України, а згідно графи 47 платежі повинні становити 8092,91 грн. ввізного мита та 55571,33 грн. податку на додану вартість.

Відповідно до графи 44 ВМД та відомостей, зазначених на другому аркуші, в якості додаткових документів декларантом до митного органу була надана: картка обліку особи яка здійснює операції з товарами №112/2012/0000152 від 23.10.12р., міжнародна автомобільна накладна №832 від 25.03.2013р., коносамент ODS 0150 від 05.02.13р., сертифікат якості та ваги від 05.03.13р., висновок про якісні характеристики товарів підготовлений спеціальними експертними організаціями /4140 від 08.02.13р., розрахунок ціни (калькуляція) від 05.03.13р., рахунок фактура DLM 05/03/2013 від 05.03.13р., пакувальний лист від 05.03.13р., зовнішньоекономічний договір DLM/030611 від 03.06.11р., додаткові угоди до договору №5 від 27.08.12р., №4 від 28.05.12р., №49 від 05.03.13р., довідка про проведення декларування валютних цінностей 38934 Орджонікідзевська ДПІ від 15.01.13р., інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару 9000 Екол. декл. 22342 від 20.03.13р., декларація про походження товару DLM 05/03-2013 від 05.03.13р., екологічна декларація 22342 від 20.03.13р., прайс-лист від 05.03.13р.

Відповідачем була проаналізована наявна в митному органі цінова інформація та виявлено, що попередні поставки подібного товару здійснювались за вищими інвойсовими цінами, а саме: декларантом була заявлена митна вартість товару 1,35 $/кг, натомість на момент здійснення митних формальностей за цим товаром в ЄАІС ДМСУ містилась інформація про ціну для подібного товару, що становила 1,77 $/кг. (МД №700130000/2013/000223 від 09.01.13р., МД №700130000/2013/0008000 від 21.01.13р., МД №700130000/2013/004273 від 19.03.13р., МД №700130000/2013/002523 від 19.02.13р.). У документах, що були надані до митного оформлення були відсутні будь які відомості щодо причин зниження ціни на товар. Тому, відповідно до ст.53 МКУ, декларанту була пред'явлена письмова вимога (на зворотньому боці ДМВ) щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів, в тому числі: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товарів. 27.03.2013 декларант був ознайомлений з даною вимогою.

27.03.2012р. позивачем були додатково надані такі документи:

- договір між виробником та продавцем товару №DLM24/01-13 від 24.01.13р. та додаткові угоди №1 від 26.01.13р., №1 від 24.01.13р.; комерційний інвойс №М1/ЕХР/800/12-13 від 30.01.13р.; проформа-інвойс №М1/SOT/2401/2013 від 24.01.13р.; SWIFT на передплату №552144 від 28.01.13р.; експортна декларація від 02.02.13р.; цінова інформація з Інтернету щодо вартості феросилікомарганця на 15.03.13р.

На вимогу митного органу зроблено запис - інші документи надати неможливо.

05.04.2013р. Запорізькою митницею прийнято рішення №112050000/2013/000232/2 про кори-гування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації, щодо раніше визначених митних вартостей за методом 1-6 (з розрахунку 1,77 доларів США за кг.) товару. За основу прийнятого рішення митним органом було взято МД №7-00130000/2013/000223 від 09.01.13р., МД №700130000/2013/0008000 від 21.01.13р., МД №700130000/2013/004273 від 19.03.13р., МД №700130000/2013/002523 від 19.02.13р., тобто інформацію наявну в ЄАІС ДМСУ про ціну подобного товару, який поставлявся іншій особі та іншим виробником товару. На підставі зазначеного рішення 05.04.13р. видано картку відмови у митному оформленні товару №112050000/2013/00304 за поданою ВМД.

У Картці відмови зазначено, що товари не підлягають митному оформленню з таких причин: «Відповідно до рішення про визначення митної вартості товарів від 05.04.13р. №№112050000/2013/000232/2 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Підстава - Закон від 13.03.12р. «Митний Кодекс України» на підставі положень ст.54, ст.55. Від декларанта не надійшло відповідної заяви про проведення дій передбачених п.п. 33-36 ПКМУ №450 від.21.05.12р. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл.4 МКУ». Також зазначено, що прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товару може бути здійснено за умови коригування митної вартості товару, згідно з прийнятим рішенням.

05.04.13р. позивач подав Запорізькій митниці нову митну декларацію №112050000/2013/007612. Платежі за ВМД №112050000/2013/007612 склали 72 860,19 грн. ПДВ та 10 610,71 грн. ввізного мита. За декларацією №112050000/2013/007612 в результаті застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості товару переплата ПДВ склала 17 288,86 грн., ввізного мита 2 517,80 грн.

21.05.13р., протягом дії гарантійних зобов'язань, позивач звернувся до відповідача листом №7432 з вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000232/2 від 05.04.13р. та додатково надав відповідачу документи за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом на рівні заявленої декларантом, в тому числі: копію висновку від 15.05.13р., про незалежну оцінку ринкової вартості товару згідно комерційному інвойсу №DLM05/03-2013 від 05.03.2013р. к контракту №DLM/030611 від 03.06.2011р., виконаний ООО «Крестон Джи Си Джи Эдвайзори»; копія листа MORTEX (ІNDIA) від 29.03.13р. з перекладом; копія сертифікату відповідності та ваги №WB/4140 від 08.02.2013р.; каталог продукції MORTEX (ІNDIA) (інформація з Інтернету); акт про рух товару та про сплату податків за відвантажений товар виробника; свідоцтво видане акцизним управлінням виробника.

Листом від 27.05.13р. №07-04-23-24/3851 відповідач відмовив позивачу у скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2013/000232/2 від 05.04.13р., оскільки «…надані документи для підтвердження рівня заявленої митної вартості товарів не дають можливості митному органу остаточно упевнитись в достовірності визначеної декларантом митної вартості товару та містять розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару».

Правомірність та обґрунтованість вказаних дій та рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач приймаючи спірне рішення діяв не на підставі, та не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені митним законодавством України.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару були наявність в поданих документах розбіжностей, а саме в контракті зазначено CIF, а в заявленій ВМД CFR, що впливає на вартість товару.

Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, пунктом 2 договору №DLM 030611від 03.06.11р. визначено, що товар поставляється на умовах CIF Одеса (інкотермс, 2010), якщо інше не обумовлено у додатках до контракту. Пунктом 4 додатку №49 від 05.03.13р. (на поставку спірної партії товару) до контракту №DLM 030611від 03.06.11р., визначені умови поставки CFR Одеса (інкотермс, 2010).

Крім того суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача, стосовно відсутності у документі SWIFT на передплату №552144 від 28.01.13р. посилань ані на контракт, ані на дану партію вантажу, оскільки як вбачається з цього документу в ньому міститься посилання на Prоforma invoice №MI/SOT/2401/2013 від 24.01.13р., тобто на рахунок який виставлено виробником продукції (MORTEX India) постачальнику продукції (Delmar trade group inc.), також в рахунку є посилання на контракт, що беззаперечно дає змогу ідентифікувати поставку цієї партії товару.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що аналіз наданих позивачем документів свідчить про те, що відомості про заявлену ним митну вартість є об'єктивними, та такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Також суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що надані відповідачем до матеріалів справи копії документів, в якості доказів щодо правомірності застосування ним резервного методу визначення митної вартості товару, згідно інформації з ЄАІС ДМСУ, в тому числі МД №700130000/2013/000223 від 09.01.13р., МД №700130000/2013/0008000 від 21.01.13р., МД №700130000/2013/004273 від 19.03.13р., МД №700130000/2013/002523 від 19.02.13р., додаток № 28 від 27.10.2010 та додаткова угода № 5 від 24.12.2012 до контракту № С-10/10 від 27.10.2010, не є належними доказами по цій справі, оскільки з наданих документів вбачається, що виробником товару є інша особа ніж «MORTEX» (India). Собівартість продукції у кожного виробника не є тотожною, а отже і ціна реалізації продукції може бути різною. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначення митної вартості поставок ідентичних товарів (феросилікомарганець марки SiMn 60/14), за будь-якими поставками, за ціною конкретно обраного виробника такої продукції не є правомірною.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД позивача, та неправомірно прийнято рішення про визначення митної вартості товарів за другорядним (резервним) методом та надана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі №808/5762/13-а - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 31 жовтня 2014 року.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко