Ухвала суду № 41519354, 30.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2014 рокусправа № 811/3816/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.

суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду (далі ,- відповідач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0002378701.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення №0002371701 від 20 листопада 2013 року, винесене Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 442,84 грн. основного платежу та 8 721,42 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи, просив постанову суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Посадовими особами відповідача проведено з 30.10.2013 року по 01.11.2013 року документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ «Будівельна Фірма «Укрбудсервіс» за квітень 2013 року та з ТОВ «Ланкорн» за червень 2013 року, про що складено акт №246/11-23-17-01/НОМЕР_2 від 08.11.2013 року (а.с.12-33).

Перевіркою встановлені порушення: п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не встановлені на реальнее настання наслідків; п.198.1 п.198.2 п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) - завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 17 442,84 грн., в т.ч.: за квітень 2013 року в сумі 9 634,84 грн., за червень 2013 року в сумі 7 808,00 грн.

20 листопада 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення: № 0002371701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податоку на додану вартість в сумі 26 164,26 грн. в тому числі за основним платежем 17 442,84 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) 8 721,42 грн. (а.с.10).

З матеріалів справи встановлено ФОП ОСОБА_1 зареєстрував підприємницьку діяльність в виконавчому комітеті Кіровоградської міської ради 21.06.2004 року та отримав свідоцтво НОМЕР_3.

Основним видом господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 є - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Актом перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено податковий кредит за перевіряємий період, на загальну суму 17 442,84 грн.

Позивачем було подано до ДПІ податкові декларації з ПДВ за відповідний період, податковою встановлено відхилення в сумах ПДВ зазначених в деклараціях та сумах зазначених в розшифровках податкового кредиту, а саме за квітень 2013 року в сумі 9634,84 грн., та червень 2013 року в сумі 7808 грн.

В податковій декларації з ПДВ за квітень 2013 року задекларовано 46 041 грн., податкового кредиту та в декларації з ПДВ за червень 2013 року задекларовано 62 647 грн.

Відповідачем зафіксовано відхилення в сумах ПДВ за червень 2013 року в сумі 9634,84 грн. та червень 2013 року в сумі 7808 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс» та ТОВ «Ланкорн».

Також, представники податкової дійшли висновку, що усі операції з придбання товарів у ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс» та ТОВ «Ланкорн» не спричинили реального настання правових наслідків.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що при визначені грошового зобов'язання з ПДВ за квітень 2013 року посадовими особами податкового органу не взято до уваги документи первинного бухгалтерського обліку, а саме рахунку-фактури №25053 від 25.04.2013 року та виписаної податкової накладної №25053 від 25.04.2013 року на суму ПДВ 9634,84 грн. Всього за квітень 2013 року 9634,84 грн.

При визначені грошового зобов'язання з ПДВ за червень 2013 року посадовими особами податкового органу не взято до уваги документи первинного бухгалтерського обліку, а саме рахунки, видаткові накладні та виписані податкові накладні №290 від 12.06.2013 року на суму ПДВ 7808,84 грн. Всього за червень 2013 року 7 808,00 грн.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних при поставці товарів, це зумовлено фактом здійснення позивачем особистого перевезення товару на власних автомобілях на замовлення його контрагентів. Позивач має у власності автомобілі, які він використовує у своїй підприємницькій діяльності (РЕНО Магнум у кількості 6 штук) (а.с.44-50).

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Що стосується недійсності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину укладеного з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова

Суддя: Т.С. Прокопчук