Постанова № 41519295, 21.11.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року справа № 823/3188/14

14 год. 42 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Демченко Н.Ю.,

представника позивача – не прибув,

представника відповідача – не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Золтрансавто» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

24.10.2014 Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з приватного підприємства «Золтрансавто» (далі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2013 році в сумі 12400,00грн. та пеню в розмірі 952,32грн. на користь позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в 2013 році відповідно до його звіту не виконав вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу на працевлаштування інвалідів, не здійснив передбачених законодавством заходів щодо такого працевлаштування, у зв’язку з чим має сплатити адміністративно – господарські санкції з урахуванням пені.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень на позов не надав, хоча повідомлений про час та місце судового розгляду справи в установленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, у зв’язку з таким.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов’язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Згідно з підп.1 п.5 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі – Фонд), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Обов'язок підприємства, установи, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлений ч.3 ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ).

Ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч.11 ст.19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Отже, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для інвалідів передбачено ч.3 ст.18 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які працевлаштовують інваліда, зобов'язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Суд встановив, що приватне підприємство «Золтрансавто» зареєстроване як юридична особа з 27.03.2008 (код ЄДРПОУ 35569353).

Згідно з даними поданого відповідачем звіту до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2013 році становила 22 особи. Отже кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві, – 1 штатна одиниця. Водночас, працюючих інвалідів згідно з даними цього звіту у 2013 році на підприємстві не було.

З інформації Золотоніського міськрайонного центру зайнятості у листі від 06.09.2014 №05-15/2669 (а.с.12) суд встановив, що відповідач не подавав звітів форми №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", які би містили інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Доказів про наявність вільних посад протягом 2013 року та інших доказів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів відповідач суду не надав.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі – Порядок №70), роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Отже, невиконання відповідачем обов’язку щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві підтверджується даними звіту форми №10-ПІ “Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік”.

Відсутність вільних вакансій протягом 2013 року, неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог “Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів”, прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-ІV (далі – ГК України) адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Ч.ч.1-2 ст.218 ГК України передбачають, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.

Ч.ч.1-2 ст.20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції згідно з ч.3 ст.20 Закону №875-ХІІ розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається зі звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2013 рік становила 12400,00грн. Тому, сума адміністративно-господарських санкцій становить 12400,00грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2014 року, у зв'язку з чим відповідачу нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 952,32грн. (12,50%(облікова ставка НБУ) * 120/100/365 * 192 (кількість днів прострочення) * 12400,00грн.).

Суд встановив, що добровільно відповідач ці суми коштів не сплатив, а отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158– 165, 254– 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Золтрансавто» (19700, Черкаська обл., м.Золотоноша, вул.Щорса, буд.18; код ЄДРПОУ 35569353) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, проспект Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2013 році в сумі 12400грн. 00коп. (дванадцять тисяч чотириста гривень 00коп.) та пеню в розмірі 952грн. 32коп. (дев’ятсот п’ятдесят дві гривні 32коп.).

2.Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту проголошення постанови. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3.Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич