Ухвала суду № 41518955, 24.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/9719/14-ц 24.11.2014 24.11.2014 24.11.2014

Провадження №22-ц/784/3158/14

Провадження № 22ц/784/3158/14 Головуючий у 1-ї інстанції Боброва І.В. Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

24 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах ппеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишитної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

без участі осіб, які беруть участь у справі, належно повідомлених про час і місце судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2014 року постановлену за її заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення того ж суду від 20 березня 2014 року у справі

за позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою, виселення та вселення, визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщеннями та

за зустрічним позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - виконкому Миколаївської міської ради, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Наш дом» про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом,

встановила:

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 15 травня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено. Ухвалено вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1. Розподілені судові витрати.

03 жовтня 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про перегляд рішення районного суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, якими вона вважає те, що з 1994 року позивач ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 є співвласниками іншої трьохкімнатної квартири АДРЕСА_2.

Вважаючи зазначене істотними для справи обставинами, які існували на час винесення рішення та стали відомі лише 02 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 просила про задоволення заяви.

-2-

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами за безпідставністю.

ОСОБА_2 подала на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та передати справу для продовження розгляду.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_3, посилаючись на її безпідставність, просив у задоволенні скарги відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 361 ЦПК України та роз'яснень у п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», нововиявлені обставини - це юридичні факт, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч.2ст. 361 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, суд першої інстанції виходив з того, що наведена заявником обставина не є істотною та не може бути підставою для перегляду рішення суду, оскільки наявність у власності позивача іншого житла не є предметом доказування у даній справі та не спростовує висновку суду про право позивача на користування квартирою № 34 по вул. Чигирина, 3 в м. Миколаєві.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з поважності причин не проживання позивача ОСОБА_3 з 2001 року в спірній квартирі, у зв'язку з чим поновив його право користування зазначеним житлом шляхом його вселення.

Отже, обставини, на які посилається заявник, не є нововиявленими, та не спростовують фактів покладених в основу судового рішення і безпосередньо не стосуються предмета спору.

Крім того, вказані обставини, на час розгляду справи в суді першої інстанції, були відомі, як позивачу ОСОБА_3, так і відповідачу ОСОБА_4, але до суду відповідних доказів надано не було.

За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_2

У апеляційній скарзі наведено доводи, що ґрунтуються на неправильному розумінні нововиявлених обставин, у зв'язку з чим вони є безпідставними та не спростовують висновки суду.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 312 ЦПК України, для скасування ухвали суду першої інстанції.

-3-

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 366 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 16 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді: