Ухвала суду № 41518938, 17.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/1913/13-к 17.11.2014 17.11.2014 17.11.2014

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:

головуючої-судді: Губи О.О.

суддів: Гребенюк В.І., Рудяка А.В.

за участю секретаря: Георгици Г.В., Білика С.І.

розглянув у судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12013160050000011, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2014 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Миколаєва, громадянина України, проживаючого АДРЕСА_1 раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, однак в ході судового розгляду засуджений вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.09.2013 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України.

Учасники судового провадження:

прокурори: Митрофанов М.О., Осипенко О.М., Денисова В.В.

потерпілий: ОСОБА_4

обвинувачений: ОСОБА_2

захисник: ОСОБА_5

Провадження № 11-кп/784/499/14 Головуючий суддя суду 1 інстанції: Коротков Т.В.

Категорія ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122, Доповідач апеляційного суду: Губа О.О.

ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 296 КК України

Короткий зміст вимог апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_5: просять вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України виправдати у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, за ч. 2 ст. 296 КК України призначити покарання в межах санкції цієї статті.

В задоволенні цивільних позовів потерпілих та сторони обвинувачення відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання:

- за ч. 2 ст. 296 КК України - до позбавлення волі на строк 2 роки,

- за ч. 4 ст. 296 КК України - до позбавлення волі на строк 4 роки,

-за ч. 2 ст. 121 КК України - до позбавлення волі на строк 8 років,

-за ч. 1 ст. 122 КК України - до позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком на 9 років 6 місяців.

Вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.09.2013 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 122 КК України до обмеження волі строком на 2 роки та звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, виконувати самостійно.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- держави в особі фінансового управління Жовтневої районної адміністрації Миколаївської області - 2109 грн. 88 коп.;

- держави судові витрати, пов'язані з проведенням експертиз, - 538 грн. 40 коп.;

- потерпілого ОСОБА_7 майнову шкоду у розмірі 3532 грн. 63 коп. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

- потерпілого ОСОБА_8 майнову шкоду у розмірі 4755 грн. 20 коп. та моральну шкоду у розмірі 1000 грн.

Вирішено питання в частині речових доказів.

Узагальнені доводи обвинуваченого ОСОБА_2:

Посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильну оцінку судом доказів, перевірених в судовому засіданні, а також вважає, що вирок винесений на припущеннях. При цьому наводить підстави для скасування вироку або його зміни відповідно до положень ст.ст. 409, 410, 411 КПК України.

Вважає, що його дії за епізодом відносно потерпілого ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ст. 125 КК України, а не за ч. 4 ст. 296 КК України. При цьому посилається на те, що між ним і потерпілим ОСОБА_4 склалися неприязні відносини, оскільки між ними і раніше виникали сварки та бійки. Його дії щодо потерпілого були направлені на спричинення тому тілесних ушкоджень. Він не перешкоджав роботі бару і це підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 Тому вважає, що саме ОСОБА_4 повинен підтримувати обвинувачення в суді.

Зазначає, що потерпілому ОСОБА_8 він не спричиняв тілесних ушкоджень у виді перелому пальця. Відповідно до показань потерпілого палець зламав не він. Експерт не вказав за яких обставин утворився перелом пальця.

Заперечує нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 Зазначає, що висновок суду про нанесення саме ним тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ґрунтується тільки на висновках експертизи, показаннях потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, свідка ОСОБА_10, однак між показаннями вказаних осіб є протиріччя щодо його участі в цій бійці.

Не заперечує своєї вини за ч. 2 ст. 296 КК України.

Узагальнені доводи захисника ОСОБА_3:

Вважає, що суд першої інстанції справу відносно обвинуваченого розглянув поверхово, дав неправильну оцінку добутим доказам, деяким доказам не дав оцінки взагалі, а деякі - проігнорував, в основу вироку поклав припущення, внаслідок чого ухвалив вирок, який суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до положень ст.ст. 94, 409, 410, 411 КПК України вказує підстави скасування вироку.

На думку апелянта, дії обвинуваченого відносно потерпілого ОСОБА_4 необхідно було кваліфікувати за ч. 1 ст. 125 КК України, а не за ч. 4 ст. 296 КК України. При цьому посилається на постанову Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» від 22.12.2006 року № 10 та на відносини, які існували між обвинуваченим та ОСОБА_4 до спричинення останньому тілесних ушкоджень обвинуваченим. Тому апелянт вважає, що дії обвинуваченого за цим епізодом відносяться до відносин приватно-публічного характеру, а тому саме потерпілий повинен підтримувати обвинувачення в суді.

Щодо спричинення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_11, то апелянт вказує, що свідків події, окрім вказаних потерпілих стороною обвинувачення представлено не було.

Особи, які були допитані за даним епізодом вказали лише на факт бійки, або взагалі те, що вони чули про бійку.

Потерпілий ОСОБА_8 не міг вказати, хто йому в ході бійки, в якій приймали участь більш ніж три особи, спричинив тілесне ушкодження - перелом фаланги пальця. А із висновків експертизи № 73 від 18.03.2013 року визначити ймовірну причину виникнення цього ушкодження не можливо.

Зазначає, що із показань потерпілого ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_2 спочатку наніс удар кулаком правої руки в область лівого ока, від чого ОСОБА_7 втратив свідомість. В подальшому ОСОБА_2 наніс два удари потерпілому ОСОБА_7 в область лівого ока, від чого потерпілий став падати і інші особи почали бити потерпілого руками та ногами.

Оспорює висновки експерта № 74 від 27.02.2013 року, № 73 від 18.03.2013 року та 20.03.2013 року. Тому вважає, що встановити факт того, що саме ОСОБА_2 спричинив тяжкі тілесні ушкодження неможливо, оскільки експертом порушені вимоги Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень. Визначених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Вказує на неправдивість показань свідка ОСОБА_10

На думку апелянта, суд першої інстанції всупереч ч. 2 ст. 360 КПК України в судовому засіданні допитав в якості спеціаліста ОСОБА_12 стосовно експертиз, проведених експертом ОСОБА_13 Водночас в апеляційній скарзі вказує, що експерт ОСОБА_13 помер.

Також апелянт вважає, що суд безпідставно відмовив в його клопотанні про призначення повторної (комісійної) судово-медичної експертизи, яке він заявив у зв'язку з тим, що спеціаліст не зміг відповісти на його запитання.

Встановлені судом першої інстанції обставини:

01 січня 2013 року, приблизно о 19 годині 45 хвилин, біля входу до бару «На коня», розташованого по проспекту Корабелів, 20/1 в м. Миколаєві, між ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, та потерпілим ОСОБА_4 виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_2 підняв з землі фрагменти дорожнього покриття і, грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи громадськими нормами поведінки у суспільстві, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, почав кидати у бік потерпілого вказані предмети, внаслідок чого спричинив потерпілому тілесні ушкодження.

Після чого, ОСОБА_2 з метою продовження хуліганських дій направився за місцем свого проживання, де взяв кухонний ніж та кухонну сокиру для розділки м'яса і повернувся до бару «На коня».

Потерпілий ОСОБА_4, усвідомлюючи небезпеку ситуації, з метою недопущення спричинення йому тілесних ушкоджень, утримуючи двері до приміщення бару, не дав можливості ОСОБА_2 потрапити всередину.

В свою чергу обвинувачений грубо порушуючи громадський порядок, нехтуючи громадськими нормами поведінки у суспільстві, із хуліганських спонукань, діючи з особливою зухвалістю, усвідомлюючи неможливість спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, знаходячись біля зазначеного бару, намагався потрапити всередину, провокуючи потерпілого на конфлікт, виражаючись на його адресу нецензурною лайкою.

Потерпілий ОСОБА_4, усвідомлюючи небезпеку ситуації, що склалася, попросив викликати співробітників міліції і про це повідомив ОСОБА_2 з метою припинення протиправних дій останнього. Однак ОСОБА_2, не звернувши на це увагу, продовжив свої хуліганські дії.

Після прибуття працівників міліції - співробітників державної охорони, ОСОБА_2, усвідомлюючи обстановку, що склалася, не бажаючи припиняти свої протиправні дії, став висловлюватись на адресу співробітників міліції нецензурною лайкою та погрожувати застосуванням фізичного насильства відносно них, тримаючи при цьому ніж і сокиру в руках. Викликавши на допомогу екіпаж патрульної служби та дочекавшись їх приїзду, працівники міліції з метою припинення хуліганських дій ОСОБА_2, застосували до нього заходи фізичного впливу, але й після цього той продовжив висловлюватись на їх адресу нецензурною лайкою.

Хуліганські дії ОСОБА_2 продовжувались не менше 30 хвилин, відрізнялися за своїм змістом особливою зухвалістю, внаслідок чого було зупинено діяльність бару «На коня», потерпілому ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді саден, крововиливів в області голови, тулуба, лівого стегна, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Крім того, 03 лютого 2013 року приблизно о 20 годині ОСОБА_2 з іншими особами, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, вийшли з бару «Деус» по проспекту Жовтневому, 336/1 в м. Миколаєві. ОСОБА_2, побачивши потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_11, з іншими особами, діючи узгоджено, безпричинно з хуліганських спонукань, використовуючи надуманий привід, ігноруючи сформовані у суспільстві загальноприйняті норми громадської моралі, діючи з особою зухвалістю, стали наносити численні удари потерпілим. ОСОБА_2 першим наніс не менше трьох ударів кулаком в обличчя ОСОБА_7, від чого останній впав на землю. Інші особи, які були разом з ОСОБА_2, в цей час стали наносити удари ОСОБА_8 та ОСОБА_11, однак останній з метою припинення нанесення йому ударів, вирвався і перебіг вулицю. За ним побігло двоє інших осіб. ОСОБА_8 з метою припинення протиправних дій ОСОБА_2 та інших осіб, дістав належний йому незаряджений тренувальний пістолет для відстрілу патронів Флобера та оголосив вимогу про припинення нападниками їх протиправних дій.

Після цього ОСОБА_2 та інші особи зупинили свої дії. ОСОБА_8, підійшовши до ОСОБА_7, підняв останнього і потягнув через проспект Жовтневий. Під час руху ОСОБА_8 сховав пістолет. Побачивши це, ОСОБА_2 та інші особи, діючи узгоджено, наздогнали ОСОБА_8, збили його з ніг, забрали пістолет і почали бити ногами по тулубу та голові, яку потерпілий прикривав руками. В цей час ОСОБА_7, прийшовши до тями та побачивши дії нападників, направився до ОСОБА_8 на допомогу. Побачивши це, ОСОБА_2 з іншими особами підійшли до ОСОБА_8 і нанесли тому численні удари ногами по обличчю, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив свідомість.

В результаті дій ОСОБА_2 та інших осіб потерпілим спричинені наступні тілесні ушкодження:

ОСОБА_11 - у вигляді синців в області обличчя, саден в області кистей рук, поверхневої рани слизової нижньої губи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

ОСОБА_8 - у вигляді перелому основної фаланги 4 пальця правої кисті, який відноситься до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я;

ОСОБА_7 - у вигляді перелому основи черепа, забиття головного мозку, перелом кісток носа, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 на підтримку доводів апеляційних скарг, думку прокурора Денисової В.В., яка вважав вирок суду законним та обґрунтованим і просила залишити його без зміни, вивчивши матеріали кримінального провадження, допитавши в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України потерпілого ОСОБА_4 та ст. 360 КПК України судово-медичного експерта Миколаївського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_14 в якості спеціаліста, дослідивши висновки експерта № 74 від 27.02.2013 року та № 103 від 20.03.2013 року, обговоривши доводи апеляційних скарг в їх межах, апеляційний суд прийшов до таких висновків.

Посилання в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника ОСОБА_3 на те, що судове слідство по кримінальному провадженню проведено неповно, необ'єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджені зібраними у ній доказами, є необґрунтованими.

Вивченням матеріалів провадження не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом першої інстанції обставин кримінального провадження.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні ним правопорушень, за які його засуджено, підтверджені дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дана належна оцінка.

Епізод від 01 січня 2013 року.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував, що 01.01.2013 року ввечері в барі «На коня» потерпілий ОСОБА_4, який почав до нього чіплятися, провокувати та бити, вигнав з бару. Після чого він пішов додому, де взяв кухонні сокиру, ніж і повернувся до бару, щоб налякати ОСОБА_4 Побачивши його, потерпілий забіг в бар, зачинившись там та тримаючи двері. Тому в бар він зайти не міг. Нецензурною лайкою не виражався, лише розмовляв голосно. Окрім, сокирою та ножем потерпілому не погрожував, нічого в нього не кидав. В подальшому був затриманий працівниками міліції. Його дії щодо ОСОБА_4 відбувалися приблизно протягом 5 хвилин.

Однак, потерпілий ОСОБА_4, допитаний апеляційним судом в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, показав наступне. Увечері 01 січня 2013 року він на автомобілі під'їхав до бару «На коня». Там між ним і ОСОБА_2 виник конфлікт, в ході якого обвинувачений кидав в нього каміння, наносив удари. Через таку поведінку ОСОБА_2, він отримав тілесні ушкодження. Раптово конфлікт закінчився і ОСОБА_2 кудись пішов. Повернувся через 5 - 7 хвилин, в руках тримав ніж і сокиру. Усвідомлюючи небезпеку для свого здоров'я, з метою недопущення спричинення йому тілесних ушкоджень, зайшов до бару і почав тримати двері, щоб не дати ОСОБА_2 зайти всередину. Працівниками бару були викликані працівники міліції.

Отримання потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень підтверджується також висновком експерта № 2 від 25 січня 2013 року, з якого вбачається, що потерпілому були спричинені тілесні ушкодження у вигляді садна, крововиливів в області голови, тулуба, лівого стегна. Зазначені тілесні ушкодження могли бути отримані внаслідок кидання каменів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 1 а. п. 150).

З показань свідка ОСОБА_15 (бармен бара «На коня») вбачається, що 01 січня 2013 року ввечері вона знаходилися на своєму робочому місті в барі, в якому було багато відвідувачів. Бачила, що потерпілий ОСОБА_4 різко заскочив в середину бара і став тримати двері. При цьому ОСОБА_4 повідомив, що біля бару знаходиться хлопець з ножем і сокирою. Вона відійшла від барної стійки та побачила ОСОБА_2, який в руках тримав вказані предмети. Потерпілий в цей час тримав двері, щоб обвинувачений не зайшов в приміщення бару. Викликала державну службу охорони, з якою у закладу «На коня» був укладений договір. По прибуттю служби охорони, обвинувачений свої дії не припинив і продовжував ломитися в двері бару. Пізніше на допомогу приїхала патрульна машина. Під час розмови працівників міліції з ОСОБА_2, останній поклав сокиру на землю.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що очевидцем подій 01 січня 2013 року біля бару «На коня» не була. Ввечері зі слів ОСОБА_15 їй стало відомо про бійку між обвинуваченим і потерпілим. Через цю подію бар тимчасово був зачинений, була викликана міліція. Бар зі слів ОСОБА_15 відновив роботу після затримання обвинуваченого і через його дії розійшлися відвідувачі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (працівник державної служби охорони) показав, що 01.01.2013 року ввечері він разом з ОСОБА_17 за викликом виїхали до бару «На коня». По приїзду на місце, на вулиці, біля бару побачили ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння із ножем та сокирою в руках. Поводив він себе агресивно, виражався нецензурною лайкою, кричав, що когось заріже та вб'є, адресувавши це комусь в барі. ОСОБА_2 було запропоновано покласти ніж та сокиру на землю, однак він відмовився виконати цю вимогу і продовжував свої протиправні дії. Оскільки навколо почали збиратися люди, щоб запобігти спричинення їм ушкоджень, був викликаний на допомогу екіпаж патрульної служби. По прибуттю екіпажа до ОСОБА_2 був застосований сльозогінний газ та надіті на нього наручники. Сокира та ніж після затримання обвинуваченого залишилися біля бару, їх вилучали члени слідчо-оперативної групи. Між приїздом їх на місце події та затриманням обвинуваченого пройшло близько півгодини. Про причини своєї поведінки обвинувачений на місті пригоди нічого не повідомляв. Пізніше розповів, що бажав проникнути в приміщення бару, щоб з'ясувати із кимось відносини.

Свідок ОСОБА_17 дав практично аналогічні показання, що і свідок ОСОБА_16 та додав, що ОСОБА_2 голосно висловлювався, у тому числі й на адресу його та ОСОБА_16 Окрім того, на місті події бармен бару «На коня» повідомила йому, що виклик на пульт охорони надійшов від неї, оскільки її налякала поведінка ОСОБА_2, причини якої свідкові невідомі.

Таким чином, показання ОСОБА_2, що він ОСОБА_4 не бив та ніякі предмети в нього не кидав спростовуються наведеними показами потерпілого ОСОБА_4, в тому числі і заявою останнього, в якій зазначено, що ОСОБА_2 спричинив йому тілесні ушкодження, висловлювався на його адресу нецензурною лайкою (т. 1 а. п. 148) та наведеними даними висновку експерта № 2 від 25.01.2013 року.

Водночас показання обвинуваченого, що конфлікт 01.01.2013 року із ОСОБА_4 почався в приміщенні бару спростовуються показаннями свідка ОСОБА_15, яка показала, що безпосередньо в приміщенні бару конфлікту між обвинуваченим і потерпілим не було. Їй відомо, що потерпілий сховався в барі, оскільки обвинувачений намагався напасти на потерпілого із ножем і сокирою.

Це підтвердив і потерпілий ОСОБА_4 в апеляційній інстанції.

Твердження ОСОБА_2, що 01.01.2013 року він не знаходився в стані алкогольного сп'яніння, оскільки вжив невелику кількість пива, спростовується показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також даними, які містяться в довідці лікаря приймального відділення Жовтневої ЦРЛ від 01.01.2013 року та в показниках аналізатору наявності алкоголю, згідно яких ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння (т. 1 а.п. 146, 147). Також вказана довідка свідчить і про відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_2, який стверджував, що ОСОБА_4 побив його.

Аналізуючи показання ОСОБА_2, вказаних свідків та дослідженні письмові докази, суд першої інстанції вірно оцінив протиправні дії обвинуваченого біля бару «На коня» відносно потерпілого, які є хуліганськими, не дивлячись на те, що між обвинуваченим і потерпілим раніше мали місце конфлікти.

Про вчинення хуліганських дій ОСОБА_2 свідчить, обране обвинуваченим публічне місце (бар, який був заповнений відвідувачами), спосіб (використання фрагментів дорожнього покриття, нецензурної лайки, погроз, ножа та сокири, не звернення уваги на вимоги працівників охорони по припиненню його дій), а також тривалість (не менше 30 хвилин) вчинення кримінального правопорушення вказують на те, що обвинувачений намагався шляхом психічного та фізичного впливу на потерпілого продемонструвати свою перевагу, пов'язану з явною неповагою до суспільства, людської гідності, байдужим ставленням до правил поведінки і законів. Внаслідок таких дій обвинуваченого, окрім того, потерпілому були завдані тілесні ушкодження.

До того ж, очевидці частини дій ОСОБА_2, а саме після його повернення до бару «На коня» із ножем та сокирою були свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 вказують, що ОСОБА_2 дійсно порушував громадський порядок, висловлювався нецензурною лайкою, погрожував життю та здоров'ю потерпілого. Це показав і потерпілий ОСОБА_4 Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2 також висловлювався нецензурною лайкою і на адресу співробітників державної служби охорони, не реагував на їх прохання та вимоги про припинення своїх дій, що призвело, у тому числі, і до порушення нормального режиму роботи бару «На коня». Намір використання обвинуваченим, принесених ним з місця проживання предметів - ножа та сокири та їх демонстрація, підтверджується не лише показами обвинуваченого, вказаних свідків, але й даними протоколу огляду місця події, з яких вбачається, що біля вхідних дверей бару були виявлені та вилучені кухонні ніж та сокира (т. 1 а.п. 142 - 144), а також показами потерпілого ОСОБА_4 в апеляційній інстанції.

Тобто наслідки хуліганських дій обвинуваченого усвідомлені як прояв явної неповаги до суспільства і мали особливо зухвалий характер, що грубо порушували громадський порядок, внаслідок яких були заподіяні потерпілому тілесні ушкодження, а тому доводи апелянтів про перекваліфікацію дій обвинуваченого з ч. 4 ст. 296 КК України на ч.1 ст. 125 КК України є необґрунтованими, надуманими і спростовуються дослідженими доказами.

Тому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 в процесі хуліганських дій спричинив потерпілому ОСОБА_4 легкі тілесні ушкодження в результаті нанесення ударів камінням, а також намагався використати спеціально пристосовані ніж та сокиру з метою спричинити більш тяжкі тілесні ушкодження і належним чином кваліфікував його дії за ст. 296 ч. 4 КК України.

Епізод від 03 лютого 2013 року.

В суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_2 не заперечував, що 03.02.2013 року увечері біля бару «Деус» підійшов до потерпілих з метою з ними розібратися щодо їх дій відносно свого товариша ОСОБА_18 Перший наніс кулаком правої руки удар ОСОБА_7 в ліву частину обличчя, внаслідок чого потерпілий почав на нього валитися і він його відштовхнув від себе. Намагався нанести удар ОСОБА_8 Протягом всього конфлікту не переходив на іншу сторону проспекту. Йому невідомо, за яких обставин потерпілі отримали тілесні ушкодження. При цьому не бачив, чи виходили з бару його друзі і чи наносили вони чи інші особи удари потерпілим. До цих подій наглядно знав тільки ОСОБА_7, але ніяких конфліктів з ним не мав, інші потерпілі йому незнайомі.

Проте, в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_7 показав, що 03.02.2013 року приблизно о 19 год. - 20 год. він із потерпілими ОСОБА_19 та ОСОБА_11 відпочивали у барі «Деус». Ніяких конфліктів із відвідувачами бару не було. Через деякий вони вийшли з бару. Вслід за ними також вийшла компанія із 5 чоловік, серед яких був ОСОБА_2, якого він знав наглядно, як особу на прізвисько «ОСОБА_2». Підійшовши до нього, ОСОБА_2 почав цікавитися, хто він такий і що тут робить. Він, повернувшись до ОСОБА_2, не вспів нічого сказати, як обвинувачений вдарив його два рази в ліву частину обличчя. Від ударів у нього потемніло в очах, після чого він деякий час нічого не пам'ятає. Прийшовши до тями, на протилежній стороні проспекту Жовтневого, побачив, що четверо осіб ногами били ОСОБА_8, який стояв на колінах, закриваючи обличчя руками.

Почав кричати, щоб вони припинили бити ОСОБА_8 Підбігши, відштовхнув одного з нападників. Потім побачив, що до нього направляється обвинувачений, бажаючи нанести ще удари кулаками. Тому він почав відходити спиною назад, намагаючись руками захистити обличчя. Але в цей час ззаду його хтось вдарив по ногах, внаслідок чого він впав на коліна і в цей момент обвинувачений наніс йому удар ногою в обличчя, від чого він втратив свідомість. Не бачив, чи били ОСОБА_11 Додому його провів ОСОБА_8 Потім його мати ОСОБА_20 викликала швидку і його відвезли до лікарні, де він перебував до 28.02.2013 року. Повідомив 03.02.2013 року співробітникам міліції, що його побили декілька осіб, в тому числі і особа на прізвисько «ОСОБА_2».

Що стало причиною такої поведінки обвинуваченого та інших осіб, які разом з ОСОБА_2 били потерпілих, йому (ОСОБА_7.) невідомо, конфліктів з обвинуваченим, або іншими особами він ніколи не мав.

З довідки Жовтневої ЦРЛ (т. 1, а.п. 162) вбачається, що ОСОБА_7 знаходився на лікуванні у нейротравмотологічному відділенні Жовтневої ЦРЛ з діагнозом: черепно-мозкова травма, струс головного мозку, перелом кісток носу, крововиливи обох зіниць. Це підтверджується і іншими медичними документами, які містяться в матеріалах кримінального провадження (т. 1 а.п. 67-72, 74).

Відповідно висновків експерта № 74 від 27.02.2013 року та № 103 від 20.03.2013 року (експертизи проведені на підставі медичної карти № 1286/171 стаціонарного хворого ЖЦРЛ та даних рентгенограми черепу та КТ головного мозку) вбачається, що у ОСОБА_7 було виявлено перелом основи черепу, забій головного мозку та перелом кісток носу.

Дані ушкодження утворилися внаслідок дії тупих предметів за механізмом удару, можливо, в строки, зазначені в постанові.

За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з ознаками небезпеки для життя.

Кількість ударних впливів за даними медичних документів встановити не має можливості.

Також у висновку експерта № 103 зазначена можливість утворення вказаних ушкоджень в результаті падіння з висоти власного зросту, малоймовірна.

Не виключається можливість утворення зазначених вище ушкоджень за умов, на які вказують ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час їх допиту 19.03.2013 року (т. 1 а.п. 168, а.п. 169 - 170).

З показань потерпілого ОСОБА_8 дані ним в суді першої інстанції вбачається, що 03.02.2013 року, він разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_11 відпочивали в барі «Деус». Коли вони вийшли на вулицю, з бару вийшла група людей, серед яких знаходився обвинувачений, і вони всі разом підійшли до потерпілих. Обвинувачений відразу почав цікавитися у ОСОБА_7, хто він такий і що тут робить. Не дочекавшись його відповіді, особа з вказаної компанії нанесла йому удар, потім ОСОБА_7 почав бити і обвинувачений, який наніс тому два-три удари, від чого у ОСОБА_7 підкосилися ноги і він почав осідати на землю. В цей час на нього самого напала інша особа, яка була разом з обвинуваченим. Відчуваючи небезпеку за життя та здоров'я своє та ОСОБА_7, він дістав належний йому пістолет для відстрілу патронів Флобера та попросив нападників зупинитися. Вони зупинили свої дії, але не розходилися, стоячи поряд. Він підбіг до ОСОБА_7, який не міг самостійно пересуватися внаслідок отриманих ударів та почав його тягнути на іншій від бару «Деус» бік проспекту Жовтневого, але той був важким для нього. Під час цього він сховав пістолет в кобуру. Одразу після цього на нього напали, інша особа його вдарила. Від удару він впав на карачки, не зміг встати і став прикривати голову руками. Під час його побиття, у нього забрали пістолет, Його почали бити не менше трьох осіб, серед яких був і обвинувачений. Саме в цей час відчув біль у пальці. Потім з'ясувалося, що палець зламаний в ході вказаних подій. Хто конкретно завдав удар, який призвів до перелому пальця, він не знає. Кликав ОСОБА_7 на допомогу. Що відбувалося не бачив, оскільки закривав голову руками. Раптом відчув, що його припинили бити. Піднявши голову, побачив, що обвинувачений та інші особи наносять ОСОБА_7 удари ногами по обличчю та тулубу. Він підвівся, щоб допомогти ОСОБА_7, але на нього знову напав хтось з цієї компанії і вони вдвох викотилися на проїжджу частину проспекту Жовтневого по якій рухався вантажний автомобіль. Щоб не попасти під колеса, він повернувся на той бік проспекту Жовтневого, де розташований бар і побачив, що нападники залишають місце події по вулиці Артема, а ОСОБА_7 лежить непритомний. Підійшовши до ОСОБА_7, він підняв його та повів додому. В лікарню звернувся наступного дня через пошкоджений палець. У нього були і інші ушкодження, але лікар їх не описав. До цих подій обвинуваченого та інших нападників не знав, конфліктів з ними не мав. Не знає, що могло стати причиною такої їх поведінки.

Показання потерпілого узгоджуються із інформацією, що міститься у протоколі прийняття від нього заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.02.2013 року (т. 1 а.п. 160).

Із висновку експерта № 73 від 18.03.2013 року (т. 1 а.п. 171) вбачається, що у потерпілого ОСОБА_8 встановлені тілесні ушкодження у вигляді перелому основної фаланги 4 пальця правої кисті, які відносяться до тілесних ушкоджень середні тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Вказане ушкодження виникло від дії тупих предметів, в строк та при обставинах зазначених в постанові

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_11 показав, що 03.02.2013 року він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_7 знаходилися в барі «Деус». Через деякий час вийшли на вулицю. Відразу до ОСОБА_7 підійшло дві особи, щось сказали і почали бити ОСОБА_7 руками в обличчя. Перший удар ОСОБА_7 наніс саме обвинувачений. Після цього вказаних осіб, в тому числі і його, почали бити. Зокрема, двоє осіб, серед яких не було обвинуваченого, почали бити безпосередньо його самого по обличчю. Бачив у ОСОБА_8 пістолет, але чи останній застосовував його проти нападників, не бачив. Тікаючи від нападників, він перебіг вулицю Артема, але його наздогнали і знову побили, в результаті чого спричинили йому тілесні ушкодження.

З усіх осіб, які були серед нападників, він наглядно знав лише обвинуваченого, як особу на прізвисько «ОСОБА_2». Конфліктів ані з обвинуваченим ані з іншими особами у нього раніше не було.

Відповідно до висновку експерта № 43 від 22.02.2013 року у потерпілого ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в області обличчя, саден в області кистей рук, поверхневої рани слизової нижньої губи, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (т. 1 а.п. 172).

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_10 (прізвище, і ім'я та по-батькові свідка змінені у зв'язку із застосуванням до нього заходів безпеки - т. 1 а.п. 213) показав, що 03.02.2013 року в вечірній час, приблизно о 19 год. 30 хв. він, знаходячись на перехресті вулиці Артема та проспекту Жовтневого в м. Миколаєві, на протилежному від бару «Деус» боці проспекту, побачив трьох раніше незнайомих йому осіб. В цей час з бару вийшло близько п'яти інших осіб, серед яких був обвинувачений, і почалася бійка. Першим удар потерпілому ОСОБА_7 наніс обвинувачений кулаком в обличчя. Потім потерпілих почали бити й інші особи, що були в компанії з обвинуваченим. Сам обвинувачений вдарив ОСОБА_7 3-4 рази. Чому потерпілих почали бити йому невідомо. Перед цим ніякої сварки не було. Один з потерпілих, перейшовши проспект Жовтневий, опинився біля нього. Його наздогнало 3-4 особи, в тому числі й обвинувачений, і почали бити, наносячи удари ногами. Двоє потерпілих розбіглися в різні сторони, а один залишився лежати на землі. Після чого нападники повернулися до бару. Той потерпілий, що залишився лежати землі, на його думку, постраждав більше за всіх, адже не міг самостійно встати. Всі події тривали близько 15 хвилин. Зброї під час конфлікту не бачив, пострілів не чув.

Свідок ОСОБА_21 (бармен бара «Деус») в судовому засіданні показала, що взимку 2013 року, у вечірній час, обвинувачений відпочивав в барі з товаришами, вони розпивали спиртні напої. За сусіднім столиком сиділи потерпіли, які пили пиво. Компанія обвинуваченого і він сам в тому числі, неодноразово виходила на вулицю. Коли вони вийшли в черговий раз, вона почула галас (крики) і вийшла в тамбур подивитися, що там відбувається. Побачила там обвинуваченого, який вмивався, оскільки на його руках та обличчі була кров. Після цього обвинувачений повернувся за столик і продовжив спілкування із товаришами. Через деякий час компанії по черзі почали виходити на подвір'я, де між ними знову зав'язалася бійка. Через декілька хвилин бійка перемістилася на протилежну сторону вулиці по проспекту Жовтневому. Там, поблизу світлофору, декілька осіб били ногами чоловіка, який лежав на землі. Учасників бійки не розгледіла, оскільки було темно. Згодом після цих подій до неї підходила мати потерпілого ОСОБА_7 - ОСОБА_20 і питала про події, які сталися напередодні.

В суді першої інстанції свідок ОСОБА_20 (мати потерпілого ОСОБА_7.) показала, що 03.02.2013 року, близько 20 год., додому прийшли потерпілі, син був сильно побитий. Вона викликала швидку допомогу і поїхала з ним до лікарні. Інші потерпілі пішли додому. Зі слів сина їй відомо, що його і 2 інших хлопців побили біля бару «Деус». Повертаючись з лікарні, вона звернула увагу на компанію з п'яти осіб, що стояли біля бару «Деус». Вони збуджені, серед них були обвинувачений та інша особа, яка сказала, що «треба було добивати усіх». Також вона бачила, що обвинувачений ходив до бару «Деус» вмиватися. Тому вона відразу зрозуміла, що її сина, ОСОБА_8 та ОСОБА_11 побили саме ці люди з огляду на їх поведінку, оскільки інших людей поблизу бару не було.

У сина в результаті цих подій було розбито обличчя, йшла кров, в тому числі з рота, він був як в тумані, постійно втрачав свідомість. Як з'ясувалося, у нього були тілесні ушкодження у виді тріщини черепа, гематома, перелом основи черепу, він довго лікувався і потребує подальшого лікування (необхідна пластична операція на обличчі).

Наведені вище показання потерпілих та свідків підтверджують в повному обсязі вину ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122 КК України, та спростовують доводи апелянтів в тому, що ОСОБА_2 не спричиняв тілесних ушкоджень у виді перелому основи черепу, забій головного мозку та перелом кісток носу ОСОБА_7, перелому пальця ОСОБА_8, у вигляді синців в області обличчя, саден в області кистей рук, поверхневої рани слизової нижньої губи ОСОБА_11 та про відсутність очевидців подій, що відбулися 03.02.2013 року.

Доказів, які б спростували наведені показання потерпілих і свідків ані обвинуваченим, ані його захисником суду не було надано.

Врахувавши всі обставини кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення за вказаним епізодом. Підстави для скасування рішення, передбачені ст. ст. 94, 409, 410, 411 КПК, апеляційним судом не встановлені.

Слід визнати необґрунтованим твердження захисника ОСОБА_3 про безпідставну відмову в задоволенні його клопотання про призначення повторної (комісійної) судово-медичної експертизи, яке він заявив у зв'язку з тим, що спеціаліст не зміг відповісти на його запитання.

Так, із матеріалів кримінального провадження вбачається, що 13.03.2014 року та 14.03.2014 року захисником ОСОБА_3 в суді першої інстанції заявлялось клопотання про проведення комісійної експертизи та слідчого експерименту із залученням експертів через неможливий допит судово-медичного експерта ОСОБА_13 Того ж дня ухвалою суду йому було відмовлено в задоволенні клопотання (т. 2 а. п. 47). Відмовляючи в задоволенні клопотання суд зазначив, що питання, які пропонує поставити експертам захисник ставилися перед експертом при проведенні досудового розслідування і відповіді на них містяться у висновках експерта № 74 та № 103. Також було відмовлено в задоволенні клопотання і 14.03.2014 року (т. 2 а.п. 51).

В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 вказує, що тілесні ушкодження виявленні у потерпілого ОСОБА_7, а саме перелом кісток носа та забій головного мозку не є тяжкими тілесними ушкодженнями, а такими, що відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості та разом з тим посилається на порушення експертом вимог Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень визначених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року.

Дані твердження захисника, апеляційний суд не може взяти до уваги і вважає їх надуманими, виходячи з наступного.

Як вбачається з висновку експерта № 74 від 27.02.2013 року та висновку експерта № 103 від 20.03.2013 року у ОСОБА_7 було виявлено перелом основи черепу, забій головного мозку та перелом кісток носу. За ступенем тяжкості дані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень з ознаками небезпеки для життя.

Із пояснень спеціаліста ОСОБА_14 (судового-медичного експерта), допитаного апеляційним судом в порядку ст. 360 КПК України, вбачається, що судово-медичні експертизи проводились експертом ОСОБА_13 на підставі наданих йому медичних документів (медичної карти та знімків). Жодних додаткових даних для більш докладнішого описання наявних у потерпілого зовнішніх тілесних ушкоджень у експерта не було і була відсутня можливість отримати такі дані з огляду на те, що тілесні ушкодження були отримані потерпілим 03.02.2013 року, а експертиза призначена слідчим лише 19.02.2013 року і розпочата вона 22.02.2013 року. Дані експертизи проведені експертом ОСОБА_13 щодо визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, спричинених потерпілому ОСОБА_7, відповідно Правилам судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, визначених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року і порушень зазначених Правил експертом ОСОБА_13 при проведенні експертиз не допущено. Єдиним недоліком висновків експертиз є те, що експертом не вказана кількість ударів, нанесених потерпілому. Зазначення в обох експертизах, що вказані тілесні ушкодження утворилися по механізму удару, як раз і свідчить, що один удар в область перенісся таки був. І тому є вірним висновок експерта про неможливість встановлення точної кількості ударних дій.

Той факт, що потерпілому ОСОБА_7 в результаті нанесення удару були спричинені тілесні ушкодження у виді перелому основи черепу свідчать дані контактної томографії (КТ) головного мозку від 05.02.2013 року, а саме перелом малого крила зліва; в ретробульбарній клітковині міхури газу (наявність чого свідчить про перелом); гематома періорбітальної клітковини зліва; в комірках решітчастої кості зліва - кров.

Також спеціаліст ОСОБА_14 пояснив, що перелом малого крила зліва є саме переломом основи черепу. При цьому виключається можливість, що це є особливістю зросту кісток черепу.

Згідно Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, визначених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 року відкриті й закриті переломи кісток склепіння та основи черепа відносяться до ушкоджень, що небезпечні для життя.

Крім того, ОСОБА_14 пояснив, що всі виявлені у потерпілого тілесні ушкодження виникли одноразово від одного удару. В медичних документах відсутні дані про наявність нанесення декількох ударів.

Тому є безпідставними твердження захисника ОСОБА_5 про неповноту висновків судово-медичної експертизи з приводу спричинених потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень.

Не заслуговує на увагу і твердження захисника про порушення судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 360 КПК України в частині допиту в судовому засіданні в якості спеціаліста ОСОБА_12, виходячи з наступного.

Так, зміст довідки від 11.03.2014 року, виданої завідуючим Жовтневим відділом СМЕ ОСОБА_12, свідчить, що судово-медичний експерт ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер (т. 2 а.п. 43). Тому, в судове засідання було запрошено завідуючого Жовтневим відділом СМЕ ОСОБА_12 для роз'яснень висновків, зроблених експертом ОСОБА_13 Однак, захисник ОСОБА_5 під час допиту спеціаліста ОСОБА_12, останньому ніяких питань не задавав (т. 2 а.п. 86 - журнал судового засідання).

Щодо посилань захисника на неправдивість показань свідка ОСОБА_10, апеляційний суд вважає їх надуманими, оскільки в судовому засіданні даний свідок дав послідовні показання, які не суперечать обставинам кримінального провадження, в тому числі і щодо кількості ударів, які наніс обвинувачений ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_7

Також є безпідставними доводи апелянта про неповноту судового слідства та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на доведеність вини обвинуваченого, оскільки після вивчення матеріалів кримінального провадження, не встановлено даних, які б свідчили про неповноту чи необ'єктивність дослідження судом першої інстанції обставин справи, на що вказують апелянти, а тому висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 є вірними, обґрунтованими і підтверджуються дослідженими в суді вище зазначеними доказами.

Інші доводи, які наведені апелянтами в апеляційних скаргах, не заслуговують уваги тому, що вони не можуть вплинути на доведеність вини засудженого у вчиненому правопорушенні, а також не можуть вважатися істотними порушеннями норм процесуального закону, що перешкоджають чи можуть перешкоджати суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

За такого, суд першої інстанції, ретельно проаналізувавши докази і дав їм критичну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що узгоджені дії обвинуваченого та інших осіб були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, мотивовані явною неповагою до суспільства та супроводжувалися особливою зухвалістю. Обрані ними публічне місце (перехрестя двох вулиць із жвавим рухом в такий час доби - близько 20:00 години), коли на перехресті є сторонні особи та біля бару, який був заповнений відвідувачами; спосіб (постійне продовження хуліганських дій, незважаючи на дії потерпілих, спрямовані на їх припинення), тривалість (близько 15 хвилин) вчинення кримінального правопорушення свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_2, маючи спільний з іншими особами умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, намагався продемонструвати свою перевагу винятково пов'язану з явною неповагою до суспільства, людської гідності, байдужим ставленням до правил поведінки і законів. При цьому вказані узгоджені спільні хуліганські дії обвинуваченого та інших осіб охоплювалися єдиним спільним умислом та призвели до порушення громадського порядку, а також й до спричинення потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеню.

За встановлених судом першої інстанції фактичних обставин дії ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.

При визначенні покарання ОСОБА_2 суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень (злочинів), які відносяться до категорії середньої тяжкості та тяжких, дані про обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується негативно, має на утриманні доньку, 2010 року народження, а також те, що він раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, однак перебуває на обліку у лікаря-нарколога з приводу зловживання алкоголем з 12.11.2012 року, вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку, після вчинення кримінальних правопорушень, був засуджений вироком Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.09.2013 року за ч. 1 ст. 122 КК до обмеження волі строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Вимоги, встановлені ст. 70 КК України судом першої інстанції при призначенні покарання, не порушені.

На думку апеляційного суду, покарання у виді позбавлення волі є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи викладене, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника ОСОБА_5, як про це просять апелянти.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 червня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення їй копії судового рішення.

СУДДІ:

Губа О.О. Гребенюк В.І. Рудяк А.В.