Ухвала суду № 41518903, 17.11.2014, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/9864/14-ц 17.11.2014 17.11.2014 17.11.2014

Провадження №22-ц/784/2917/14 Головуючий у суді 1 інстанції Подзігун Г.В.

Суддя-доповідач апеляційного суду Самчишина Н.В.

Ухвала

Іменем України

17 листопада 2014 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Галущенка О.І.,

суддів: Серебрякової Т.В., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання Харитонової І.В.,

за участю:

- прокурора Дзюбан О.В.,

- представника стягувача - ОСОБА_3,

- представника боржника ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

- третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_6

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_4 про визнання виконавчого документу по справі

за позовом

адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради, діючої в інтересах Миколаївської міської ради, до ОСОБА_4, ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, ОСОБА_6, про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки таким, що не підлягає виконанню,

встановила:

04 серпня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яку обґрунтовувала наступним.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2013 року її зобов'язано знести за власний рахунок самочинно збудовану капітальну споруду - прибудову до приміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 та привести земельну ділянку до попереднього стану.

У вересні 2013 року вона добровільно виконала рішення суду та знесла самочинну будівлю літнього павільйону, а після цього отримала дозвільні документи на будівлю тимчасової споруди, яку побудувала замість знесеної.

Проте, через правову необізнаність вона не залучила до цих дій орган державної виконавчої служби щодо фіксування факту виконання судового рішення.

Посилаючись на те, що на теперішній час тимчасова споруда є іншою ніж та, що вказана у виконавчому документі, та встановлена з дотриманням норм діючого законодавства, заявник просила задовольнити заяву.

-2-

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_4 задоволено.

Адміністрація Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_6 подали на це судове рішення апеляційну скаргу, в якій просили ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4

Скаргу обґрунтовували тим, що судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та з'ясувавши обставини справи і перевірку їх доказами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву, виходив з того, що необхідність проведення будь-яких виконавчих дій по виконавчому провадженню відпала, у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 доведено те, що вона в добровільному порядку виконала рішення суду та знесла самочинно збудовано капітальну споруду, після чого побудувала на її місці іншу споруду, яка розміром та капітальністю відрізняється від будівлі щодо якої був виданий виконавчий лист. Тому наявні підстави для визнання листа таким, що не підлягає виконанню.

Проте з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки він не відповідає обставинам даної справи.

Так, Розділ VI ЦПК України регулює процесуальні питання, що пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів.

Відповідно до положень ст. 369 ЦПК України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження». Також, суд може ухвалою внести виправлення до виконавчого документа, а у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Тобто, зазначені положення закону застосовуються на стадії виконання судових рішень, коли виконавчий документ знаходиться на виконанні органу державної виконавчої служби.

У відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» - строк для добровільного виконання рішення не може перевищувати сім днів, а після спливу цього строку у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення настає примусове виконання рішення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 березня 2013 року відмовлено в задоволенні позову адміністрації Центрального району Миколаївської області, пред'явленого в інтересах Миколаївської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки (том 1, а.с. 144-145) .

02 липня 2013 року апеляційним судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким вказане рішення в частині вимог до ОСОБА_4 скасоване і ухвалено нове про їх задоволення.

-3-

Постановлено зобов'язати ОСОБА_4 знести за власний рахунок самочинно збудовану капітальну споруду - прибудову до приміщення належного їй кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу цієї капітальної споруди, розміром 6,0 х 10,10 м разом із цементним фундаментом під нею, висотою 0,5 м та капітальною покрівлею на металевих опорах та привести земельну ділянку під вказаною прибудовою до попереднього стану (том 2 а.с.97-101).

Рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не переглядалось.

07 серпня 2013 року Центральним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист № 1423/15952/2012 (т. 3 а.с. 43-44).

04 вересня 2013 року державним виконавцем Центрального відділу ДВС Миколаївського МУЮ винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 39586121. 18 грудня 2013 року винесена постанова про накладання штрафу на боржника за невиконання вимоги державного виконавця (т.3 а.с.53).

18 грудня 2013 року ОСОБА_4 звернулась із заявою до Центрального відділу ДВС із заявою про закриття виконавчого провадження, у зв'язку з виконанням рішення суду в повному обсязі (т. 3 а.с.69).

15 квітня 2014 року державним виконавцем винесена постанова про закриття виконавчого провадження та до Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області направлено подання про вирішення питання про порушення кримінального провадження у відношенні ОСОБА_4 за невиконання судового рішення (т.3, а.с. 55-59).

22 травня 2014 року начальником відділу Центрального ДВС винесена постанова про скасування вказаної постанови державного виконавця та того ж дня було відновлено виконавче провадження (т. 3 а.с.58,62-63)

На стадії виконавчого провадження державним виконавцем неодноразово фіксувались факти невиконання судового рішення боржником (том 3 а.с. 22 - 26, 64). Так, актами від 26 листопада, 05 та 16 грудня 2013 року, 29 травня, 10 червня, 15 липня 2014 року виходом на місце було встановлено невиконання рішення суду боржником.

На підтвердження знесення та демонтажу самочинно збудованої капітальної споруди, ОСОБА_4 послалася на договір № 1 - с-13 від 17 грудня 2013 року укладений з ПП ОСОБА_9 та покази останнього як свідка.

Цим договором та показами ОСОБА_9 визначено, що замовник передав підрядчику об'єм БМР по демонтажу капітальної споруди збірно-розбірної конструкції кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Проте, зазначений договір та покази ОСОБА_9 не є беззаперечними доказами, що підтверджують добровільне виконання судового рішення боржником.

Так, посилання самого заявника про начебто виконання рішення суду в грудні 2013 року, свідчить про те, що виконання рішення з боку боржника відбулося на стадії примусового виконання рішення суду за правилами, встановленими Законом України «Про виконавче провадження».

Тому доводи ОСОБА_4 про те, що вона не знала про необхідність фіксування факту виконання судового рішення, є необґрунтованими.

З пояснень ОСОБА_6, як в суді першої, так і апеляційної інстанції вбачається, що він постійно проживає в квартирі, яка розташована над самочинно

-4-побудованою спорудою. З грудня 2013 року по день постановлення оскаржуваної ухвали на місці її розташування не проводилися будь - які будівельні роботи.

Експертним будівельно-технічним дослідженням № 125- 111 від 09 вересня 2014 року встановлено, що споруда павільйону кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає існуючій не капітальній споруді, яке підлягала знесенню на підставі рішення апеляційного суду Миколаївської області від 02 липня 2013 року та актам державного виконавця від 26 листопада, 05 та 16 грудня 2013 року (т.3 а.с.16-21).

Обставини щодо капітальності та розміру спірної прибудови досліджувались судом при ухваленні рішення і наданим з цього приводу доказам давалась правова оцінка.

Докази про приведення земельної ділянки під прибудовою до попереднього стану та спорудження боржником іншої забудови, матеріали справи не містять.

Само по собі рішення Миколаївської міської ради від 25 квітня 2014 року № 39/40 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення проектів землеустрою з метою передачі в оренду для будівництва і подальшого обслуговування тимчасової споруди павільйону та архітектурний проект, погоджений з головним інженером міста, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не є підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

За такого, заявник не надала належні та допустимі докази того, що самочинно збудована капітальна споруда була знесена, замість неї побудована інша тимчасова споруда, а земельна ділянка під нею приводилася до попереднього стану, хоча це згідно з приписами ст. 60 ЦПК України є її обов'язком.

Наведене, свідчить про те, що на час розгляду та постановлення оскаржуваного судового рішення по справі, рішення суду не було фактично виконано згідно з виконавчим документом, а тому підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

Оскільки суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, то ухвала суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням судом апеляційної інстанції нової ухвали про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційні скарги адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради та ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 жовтня 2014 року скасувати та постановити нову.

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про визнання виконавчого листа № 1423/15952/2012, виданого Центральним районним судом м. Миколаєва від 07 серпня 2013 року таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий Судді: