Рішення № 41518835, 06.05.2014, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/7119/13-ц

н\п 2/490/324/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

резолютивна частина

07 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г.В.

при секретарі Голубашенко Т.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_7, про визнання договорів недійсними, розірвання договору, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 19.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що діяв від імені ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№744.

Витребувати з володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_9.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Подзігун Г.В.

РІШЕННЯ Справа №490/7119/13-ц

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Подзігун Г.В.

при секретарі Голубашенко Т.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідачів ОСОБА_2

третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи приватні нотаріуси Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_7, про визнання договорів недійсними, розірвання договору, витребування майна із чужого незаконного володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до відповідачів, в якому просила:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 19.06.2010 року між діючим від її імені ОСОБА_8 та ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №744;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, що був укладений 25.06.2010 року між діючим від імені ОСОБА_5 ОСОБА_10 та ОСОБА_6 та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за №1030;

- розірвати договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, що був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 19.06.2010 року та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за №744;

- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_6 та передати їй квартиру АДРЕСА_1.

В огрунтування вимог позову позивачка посилалася на те, що 27.08.2009 року нею була винадана довіреність на ім'я ОСОБА_8 на розпорядження належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 в м.Миколаєві. При цьому 19.06.2010 року між ОСОБА_8, який діяв на підставі вказаної довіреності, та ОСОБА_5 було укладено договір-купівлі продажу, згідно умов якого ОСОБА_5 придбав вищевказану квартиру. Однак при укладанні даного договору ОСОБА_5 ввів її представника ОСОБА_8 в оману щодо обставин, які мають істотне значення та не розрахувався з ним. Через п'ять днів після укладення цього договору квартира була переоформлена на ім'я ОСОБА_6, яка на сьогоднішній день є формальним власником квартири, оскільки до теперішнього часу в квартирі знаходяться речі ОСОБА_4, яка також продовжує бути в квартирі зареєстрованою.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини. що викладені в позовній заяві.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував, посилаючись на п.2.2 договору купівлі-продажу від 19.06.2010 року, згідно якого на момент підписання договору купівлі-продажу сторони підтвердили факт повного розрахунку та відсутності претензій один до одного.

ОСОБА_6 до суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила.

Третя особа приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на відповідність посвідченого нею 19.06.2010 року договору купівлі-продажу вимогам чинного законодавства.

Третя особа ОСОБА_7 до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила, заперечень проти позову не надала.

Вислухавши пояснення учасників процесу, вившивши доводи позову, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_8

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.04.2010 року виконавчим комітетом Миколаївської міської ради на підставі його рішення від 21.04.2010 року за №519, зареєстрованого в ММБТІ 30.04.2010 року, номер витягу 26020336, реєстраційний номер 16849470, номер запису 17539 в книзі 101, ОСОБА_4 належала двохкімнатна квартира АДРЕСА_1. (а.с.53,54)

29.08.2009 року ОСОБА_4 видала ОСОБА_8 довіреність на розпорядження належною їй квартирою АДРЕСА_1 в м.Миколаєві. Дана довіренісь була посвідчена приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрована в реєстрі під №2241. (а.с.22)

Як вбачається із розписки від 06.02.2010 року, ОСОБА_8 взяв в борг у ОСОБА_10 5800 доларів США зі строком повернення до 02.03.2010 року (а.с.8).

Як пояснила в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, після спливу строку повернення грошових коштів за вишевказаною розпискою ОСОБА_10 звернувся до ОСОБА_8 з вимогою повернути гроші, але у зв'язку з їх відсутністю між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 була досягнута домовленість щодо продажу вищевказаної квартири другу ОСОБА_10 ОСОБА_5 за 31000 доларів США, частина яких буде відрахована в погашення боргу ОСОБА_8 ОСОБА_10

19.06.2010 року ОСОБА_8 та ОСОБА_5 прийшли до приватного нотаріуса ОСОБА_3 та уклали договір, згідно умов якого діючий від імені ОСОБА_4 ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_5 придбав квартиру АДРЕСА_1. При цьому на момент підписання сторонами договору покупець не передав ОСОБА_8 визначені сторонами грошові кошти за спірну квартиру, а пообіцяв привести їх до нотаріальної контори через годину. Після нотаріального посвідчення договору ОСОБА_5 поїхав за грошами, ОСОБА_8 залишився чекати в нотаріальній конторі. Оскільки розрахунок проведений не був, оригінал договору покупцю не видавався, а залишився у нотаріуса.

Але до нотаріальної контори ОСОБА_5 не повернувся, свої зобов'язання перед ОСОБА_8 не виконав, грошові кошти не привіз, у зв'язку з чим перед закриттям нотаріальної контори нотаріус видав оригінал договору ОСОБА_8 та порадив їхати до покупця для проведення розрахунку. Оскільки від проведення розрахунку покупець ухилявся, в понеділок 22.06.2010 року ОСОБА_8 звернувся до нотаріуса із заявою, в якій просив не видавати ОСОБА_5 дублікат договору купівлі-продажу, пояснивши що ОСОБА_5 не розрахувався за придбану ним квартиру. (а.с.18) 29.06.2010 року ОСОБА_8 знов звернувся до нотаріуса із заявою про розірвання вищевказаного договору купівлі продажу квартири. (а.с.18)

29.06.2010 року ОСОБА_8 звернувся до органів внутрішніх справ із заявою про порушення кримінальної справи за фактом шахрайських дій ОСОБА_11 щодо заволодіння спірною квартирою (а.с.95) Про звернення до міліції він повідомив ОСОБА_5, який посилаючись на відсутність грошових коштів для розрахунку, 29.06.2010 року видав дві нотаріально посвідчені довіреності на ім'я ОСОБА_12 Першою він уповноважив цю особу підготувати документи та продати належну йому квартиру АДРЕСА_1, другою надав йому право представництва своїх інтересів в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування та ін.

Однак на момент підписання вказаних довіреностей ОСОБА_5 вже не був власником спірної квартири, оскільки 24.06.2010 року нотраіус ОСОБА_3 видала йому дублікат вищевказаного договору купівлі-продажу та в той же день посвідчила доручення, яким ОСОБА_11 уповноважив ОСОБА_10 продати спірну квартиру. Наступного дня, 25.06.2010 року ОСОБА_10, діючі на підставі вказаної довіреності, уклав договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_6, згідно умов якого продав їй цю квартиру за 12672 грн. Між вказаними особами через місяць (23.07.2010 року) був зареєстрував шлюб. (а.с. 9-10, а.с.266). 29.06.2010 року право власності на придбану квартиру зареєстроване в КП ММБТІ за ОСОБА_6

15.07.2010 року ОСОБА_8 звернувся до КП ММБТІ із заявою про заборону у видачі правовстановлюючих документів на відчуження спріної квартири (а.с. 21).

У зв'язку з вищевикладеними подіями ОСОБА_8 покінчив життя самогубством.

Пояснення представника позивача частково підтвердила приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3, яка суду пояснила, що дійсно після посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу його оригінал залишився у представника продавця ОСОБА_8, який неоднаразово звертався до неї із заявами про розірвання договору купівлі-продажу та просив не видавати дублікат цього договору ОСОБА_5, оскільки покупець не розрахувався з ним за куплену квартиру.

При цьому нотаріус суду пояснила, що в розірванні договору нею було відмовлено, оскільки власник квартири ОСОБА_4 не уповноважила ОСОБА_8 на вчинення такої дії. Також нотаріус підтвердила, що дійсно на прохання ОСОБА_5 видала йому дублікат оспорюваного договору купівлі-продажу у відповідності до ст.53 ЗУ "Про нотаріат".

Крім того вищевикладені обставини підтверджуються оригіналом договору купівлі-продажу від 19.06.2010 року який був наданий суду представником позивача ОСОБА_1 для огляду, а такаж заявами ОСОБА_8 від 22.06.2010 року та 29.06.2010 року, відмовою нотаріуса від 30.06.2010 року (а.с. 17,18,19).

Також пояснення представника позивача підтвердили допитані в якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які пояснили, що після підпису сторонами договору купівлі-продажу оригінал договору залишився у нотаріуса, оскільки ОСОБА_5 за придбану квартиру не розрахувався, пообіцяв привезти гроші, однак свої зобов'язання не виконав.

Факт обману з боку ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими в судовому засіданні відмовними матеріалами Прокуратури міста Миколаєва, з яких вбачається, що ОСОБА_8, неоднаразово звертався до УМВС України в Миколаївській області з заявами щодо порущення кримінальної справи у зв'язку з шахрайськими діями ОСОБА_5

Також судом встановлено, що 29.06.2010 року ОСОБА_5 були видані дві довіреності на ім'я ОСОБА_12: першою він уповноважив цю особу підготувати документи та продати належну йому квартиру АДРЕСА_1, другою надав йому право представництва своїх інтересів в усіх органах державної влади, органах місцевого самоврядування та інше. Довіреності посвідчені приватним нотаріасом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_15 (а.с.78,79 том 2)

На момент винесення судом даного рішення позивачка залишається зареєстрованою в спірній квартирі. 04.02.2011 року ОСОБА_6 зверталась до суду із позовом про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування її жилим приміщенням, в задоволенні якого рішенням колегії суддів цивільної палати Апеляційного суду Миколаївської області від 30.07.2014 року їй було відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до абзацу 1, 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. №3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р. № 13 та від 25 травня 1998р. № 15) при вирішенні позовів про визнання угоди недійсною на підставі ст. 57 ЦК України суди повинні мати на увазі, що такі вимоги можуть бути задоволенні при доведеності фактів обману.

Під обманом в таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

У відповідності до ч.2 ст. 651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

На підставі ст. 387 ЦК України - у разі порушення права власності власник має право, витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Статтею 388 ЦК України предбачено, що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і неміг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, а у разі, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24 листопада 2008 року, нормами гл. 29 ЦК України закріплені основні способи захисту права власності, що можуть застосовуватися власником майна, зокрема з метою повернення майна в натурі, переданого за недійсним правочином. Відповідно до п.10 Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ввів в оману ОСОБА_8 щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки не мав наміру сплачувати обумовлені стоонами грошові кошти за придбану ним квартиру, за такого цей договір слід визнати недійсним та витребувати вказану квартиру з володіння ОСОБА_6 та передати її ОСОБА_9.

В задоволенні інших вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

За такого позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, що був укладений 19.06.2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що діяв від імені ОСОБА_4, та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за р.№744.

Витребувати з володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та передати її ОСОБА_9.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя Подзігун Г.В.