Ухвала суду № 41517146, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/12361/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., представника позивача Новицької С.В., представника відповідача Фролькіс О.А., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В.К.» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В.К.» до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі міста Києва про скасування рішення № 203 від 16.06.2014 року, а також визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року у позові відмовлено.

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову, оскільки вважає, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2014 р. УПФ України прийнято оскаржуване рішення № 203 «Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду».

Згідно із зазначеним рішенням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до позивача застосовано штраф у розмірі 300,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 3497,71 грн. за період з 20.01.2011 р. до 28.03.2014 р. за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Позивачем з приводу вказаного рішення було подано скарги: 26.06.2014 р. до ГУ Міндоходів у м. Києві та від 10.07.2014 р. до ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві.

У відповідь ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві листом від 18.07.2014 р. повідомило позивача, що адміністрування страхових внесків не входить до функціональних обов'язків ДПІ.

У свою чергу ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві прийняло рішення від 23.07.2014 р. № 16857/08 про залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку на оскарження вказаного рішення у структурі органів ПФУ.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, зазначив, що наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують обов'язку сплати задекларованих внесків станом на 20.01.2011 р., у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного рішення не має.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із вимогою № Ю 170 У, прийнятою відповідачем 01.02.2013 р., позивач був зобов'язаний сплатити недоїмку із страхових внесків станом на 01.02.2013 р. у розмірі 3007,49 грн. (170,88 грн.+2836,61 грн. за звітний період - грудень 2013 р.).

Наявність вказаної недоїмки підтверджується Розрахунком сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що підлягають сплаті за 12 місяць 2010 року, який був складений позивачем 19.01.2011 р. та поданий до УПФУ (далі - Розрахунок), а також карткою особового рахунку позивача.

Тобто, позивачем було самостійно визначено суму страхових внесків за грудень 2010 року у розмірі 3007,49 грн.

Вказана сума у розмірі 3007,40 грн. була сплачена позивачем через банк 28.03.2014 р. (квитанції на суму 170,88 грн. та 2836,61 грн.). Сплата цієї суми підтверджується позивачем та звітністю УПФУ (даними особового рахунку).

Водночас згідно із вищезгаданим Розрахунком вказана сума є сумою страхових внесків, яка була задекларована позивачем, але не сплачена у встановлені строки, а не сумою штрафних санкцій, про що зазначає позивач у позовній заяві.

Стягнення вказаної суми недоїмки проводилось в рамках виконавчого провадження ВП № 39556194, яке закінчено 25.06.2014 р. згідно із повідомлення стягувача (відповідача) про сплату боргу боржником (позивачем).

Надалі на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач прийняв вимогу від 16.06.2014 р. № 203, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 300,75 грн. та нараховано пеню у розмірі 3497,71 грн. за період з 20.01.2011 р. до 28.03.2014 р. за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Щодо правомірності прийняття такого рішення відповідачем, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 20 зазначеного Закону, який діяв на час подання позивачем звітності за 12 місяць 2010 року та є чинним на даний час, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим періодом в даному випадку є місяць (грудень 2010 р.), що випливає із наданої звітності.

Таким чином, відповідно до Закону позивач був зобов'язаний сплатити нараховані відповідності до Розрахунку внески до 20.01.2011 р.

Згідно з матеріалами справи, вказані у Розрахунку суми страхових внесків позивачем не були сплачені у період до 28.03.2014 р.

Частиною 2 статті 106 зазначеного Закону, яка була чинною до 01.01.2011 р., встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до пункту 2 частини 9 ст. 106 зазначеного Закону передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно із п. 9.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 р. № 21-1 (із змінами; далі - Інструкція № 21-1) до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно з п.п. 9.3.2. вказаної Інструкції розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Чинною на даний час частиною 13 ст. 106 цього ж Закону встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Чинною на даний час частиною 15 статті 106 зазначеного Закону встановлено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Згідно із положеннями цього Закону частини першу - дев'яту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключені із Закону № 1058-IV.

Разом з тим, відповідно до абзацу п'ятого п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Відповідно до абзацу шостого п.7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином, з огляду на наведені норми, суд першої інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки, в даному випадку позивачем не було своєчасно сплачено страхові внески за звітний період - грудень 2010 року (зобов'язання грудня 2010 року), які надалі були сплачені лише 28.03.2014 р., а тому, виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, управління ПФУ, при прийнятті після 1 січня 2011 року оспорюваного рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, діяло правомірно, оскільки порушення щодо сплати страхових внесків виникли у період дії пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV.

Аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом України у постановах № 21-430а13, від 24 грудня 2013 року, № 21-432а12 від 19 лютого, № 21-71а13 від 26 березня, № 21-332а13 від 15 жовтня, №21-327а13 від 19 листопада 2013 року.

Водночас щодо посилань апелянта в апеляційній скарзі на те, що відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції не надав доказів того, що першому направлялася вимога про сплату недоїмки на суму 3007,49 грн за грудень 2010 року та була належним чином вручена, то зазначені доводи спростовуються долученими в судовому засіданні копіями документів, з яких вбачається, що оскаржувана вимога направлялася на адресу позивача, але була повернута «за закінченням терміну зберігання». Відповідно до закону, факт повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання» є підставою вважати, що особа є належним чином повідомлена про зміст такого відправлення. З огляду на це, наведене посилання апелянта є безпідставним.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Р.В.К.» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.10.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 20.11.2014.

.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.