Постанова № 41516984, 19.11.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/3842/14

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

19 листопада 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І.

за участю секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

позивача: Романюка В.М., Діденко Т.В., Шишки Т.М.,

відповідача: Зозулі В.П., Данчук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венус Україна" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Венус Україна" звернулося до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Городоцької ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001162200 та №0001172200 від 22.05.2014 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що за наслідками проведеної планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Венус Україна" Городоцькою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення №0001162200 та №0001172200 від 22.05.2014 року. Вважаючи висновки податкового органу безпідставними, а рішення - неправомірним, просили визнати податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представники відповідача (апелянта) апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у ній, просили постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.09.2014 року скасувати, дали пояснення, аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, проти її задоволення заперечили, вважаючи рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, дали пояснення по суті апеляційної скарги, аналогічні викладеним в письмових запереченнях, що приєднані до матеріалів справи. Просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 17.03.2014 року по 18.04.2014 року податковим органом проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Венус Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки було складено акт № 174/22/37484193 від 28.04.2014 року, в якому зафіксовані порушення позивачем, в тому числі, вимог п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на прибуток в сумі 1724178 грн.; п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 539230 грн.; п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2013 року в сумі 14393 грн., та інші порушення.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0001172200 від 22.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 808845 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001162200 від 22.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2593091 грн. За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Як вбачається з акту перевірки №174/22/37484193 від 28.04.2014 року, висновки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства ґрунтується на твердженні про відсутність фактичного здійснення операцій ТОВ "Венус Україна" із контрагентами: ТОВ "Побережне", ПП "Сіопт Агро", ТОВ "КСП Трейдінг", СФГ "Шарм", ТОВ "Агровуд", ТОВ "Укрресурс-плюс, ТОВ "Максфарм".

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та ПП "СІОПТ Агро" (постачальник) 01.10.2013 року було укладено договір поставки № 74/10/2013 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та СФГ "Шарм" (постачальник) 03.05.2013 року укладено договір поставки № 37/05/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

28.05.2013 року між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та ТОВ "Агровуд" (постачальник) укладено договір поставки № 47/05/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та ТОВ "Укрресурс-плюс" (постачальник) 07.06.2013 року укладено договір поставки № 48/06/2013-1, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

20.06.2013 року між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та ТОВ "Максфарм" (постачальник) укладено договір поставки № 53/06/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Між ТОВ "Венус Україна" (покупець) та ТОВ "Побережне" (постачальник) 22.05.2013 року укладено договір поставки № 43/05/2013, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця зерно сої (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

При вирішенні питання щодо реальності господарських операцій за вказаними договорами суд першої інстанції дійшов висновку про їх реальність. Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок передчасним, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Також, відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат такі, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Податковий орган в ході перевірки дійшов висновку, що операції з придбання продукції (сої) у ТОВ „Побережне", ПП "Сіопт Агро", ТОВ "КСП Трейдінг", СФГ "Шарм", ТОВ „Агровуд", ТОВ „Укрресурс-плюс", ТОВ „Максфарм" фактично не здійснювались в межах господарської діяльності вказаних суб'єктів господарювання з позивачем.

При цьому відповідач керувався в тому числі і тим, що за період 3 01.10.2012 року по 31.12.2013 рік, що охоплені плановою перевіркою, ТОВ «Венус Україна» було проведено 2 позапланові перевірки з питань формування від'ємного значення з ПДВ, а саме за період з жовтня 2012 року по травень 2013 року та окремо за червень 2013 року.

За результатами вказаних перевірок було складено акти від 04.11.2013 року № 678 та від 27.09.2013 року № 612/22/37484193. Зазначеними перевірками не підтверджено факт отримання сої від наступних постачальників: за жовтень-травень по ТОВ «КСП «Трейдінг», за червень 2013 року по ТОВ «Агровуд», ПП «Укрресурс-плюс» та ТОВ «Максфарм».

За результатами актів перевірок прийняті податкові повідомлення-рішення №0001972200 від 16.12.2013 року на суму 74 756 грн. та № 0001622200 від 06.11.2013 р. на суму 58 705 грн. Вказані рішення на час проведення планової перевірки не були оскаржені платником , відтак відповідні грошові зобов'язання на час прийняття оскаржуваних рішень були узгодженими, і підстав для їх неврахування при проведенні планової перевірки у податкового органу не було. Крім того, як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні, в уточнюючому розрахунку від 26.12.2013 року позивач самостійно провів коригування показників ПДВ за вказаними рішеннями, що також було відображено у картці особового рахунку платника. При цьому суд звертає увагу на приписи п. 56.11. ст. 56 ПК України, за яким не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Сіопт Агро" в ході перевірки було встановлено непідтвердження водієм, який зазначений у ТТН як перевізник, факту транспортування сої від зазначеного підприємства до ТОВ "Венус Україна".

Колегія суддів апеляційного суду також зауважує, що за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України. При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

На переконання апеляційного суду, наявність судового рішення, що набрало законної сили у справі №822/964/14-а, яким досліджено питання реальності господарських операцій ТОВ "Венус Україна" з ТОВ "Побережне" у 2013 році, не може вважатися безумовним доказом правомірності дій платника податків, що досліджуються в даній справі. Так, вказані обставини суду першої інстанції необхідно було дослідити у взаємозв'язку та сукупності з іншими доказами, як того вимагає ст. 86 КАС України.

Зокрема, Городоцькою ОДПІ з метою проведення перевірки було отримано протоколи допиту ОСОБА_7, який зазначений у поданих документах як директор ТОВ "Побережне", від 07.10.2013 року та від 05.09.2014р. в рамках провадження досудового розслідування №32013110030000134 від 03.09.2013р. З наданих пояснень вбачається, що громадянин ОСОБА_8 ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ „Побережне" не має. Будь-яких бухгалтерських та фінансово-господарських документів від імені ТОВ „Побережне" не складав та не підписував. Крім того, згідно наданих представником відповідача пояснень, гр. ОСОБА_7 з 01.08.2013 року відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Зважаючи на встановлені обставини, апеляційний суд дійшов висновку, що подані позивачем, як доказ здійснення господарських операцій документи не відповідають вимогами первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірність прийнятих на їх підставі рішень.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю .

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Венус Україна" до Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати .

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю "Венус Україна".

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 листопада 2014 р.

Головуючий Білоус О.В.

Судді Курко О. П.

Совгира Д. І.