Ухвала суду № 41516800, 18.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10074/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Ісаєнко Ю.А., Чаку Є.В.,

при секретарі - Пономаренко О.В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» до Державної виконавчої служби України, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнст» про визнання неправомірними дій та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Лотуре-Агро», Товариство з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнст» про визнання неправомірними дій щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 13.06.2014 року по виконавчому провадженню ВП № 42969503 за рішенням Господарського суду м. Києва № 910/25248/13 від 25.03.2014 року та скасування зазначеної постанови.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів спав та встановлено судом першої інстанції, 15 квітня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Артемчуком Т.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №42969503 на виконання наказу №910/25248 від 25.03.2014 року Господарського суду м. Києва, яким вирішено стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнст» 23 476 806 (двадцять три мільйони чотириста сімдесят шість тисяч вісімсот шість) грн. 09 коп. основного боргу (безпідставно набутих коштів); 1 555 258 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят п'ять тисяч двісті п'ятдесят вісім) грн. 02 коп. пені; 9 062 986 (дев'ять мільйонів шістдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 18 коп. штрафу; 204 537 (двісті чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн. 65 коп. 3% річних; 211 855 (двісті одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 17 коп. втрат від інфляції; 68 329 (шістдесят вісім тисяч триста двадцять дев'ять) грн. 55 коп. судового збору.

Постановою державного виконавця від 15.04.2014 року вирішено накласти арешт на все майно, що належить ТОВ "Лотуре-Агро".

20 травня 2014 року державним виконавцем було направлено запит № 14-0-34-2041/5-481/14 до ДП "Держреєстри України" з вимогою про надання інформації про зареєстровані складські документи, кількості зерна (вагу), склад, на якому зберігається зерно, що належить ТОВ "Лотуре-Агро".

12.05.2014 року відповідач отримав відповідь ДП "Держреєстри України" вих. №104 від 26.05.2014 року, з якої вбачалась наявність 304,42 тон соняшнику на складі ТОВ "Сватівська олія" за адресою: Луганська обл., м. Сватове, вул. Челюскінців 15.

Постановою державного виконавця від 13.06.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження постановлено накласти арешт на зерно - соняшник 3 класу вагою 304,42 тон, що зберігається в зерносховищі ТОВ "Сватівська олія" за адресою: Луганська область, м. Сватове, вул. Челюскінців, 15, на підставі складської квитанції серії АХ № 163703, що належить ТОВ "Лотуре-Агро".

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом щодо її скасування.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідач діяв у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Конституцією України встановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У статті 1 вказаного Закону зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язки і права державних виконавців. Згідно з частиною 1 вказаної правової норми, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Абзацом 1 частини 2 та пунктами 5, 6 частини 3 статті 11 вказаного Закону передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, серед іншого, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Стаття 52 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення.

Відповідно до частин першої-третьої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Таким чином, з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець має право накладати арешт на майно божника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, державним виконавцем на виконання наказу №910/25248 від 25.03.2014 року Господарського суду м. Києва, яким вирішено стягнути грошові кошти з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотуре-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іст Грейнст», в рамках порушеного виконавчого провадження були вжиті заходи щодо розшуку майна боржника та накладено арешт на виявлене майно ТОВ "Лотуре-Агро" з метою забезпечення реального виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що, у 2013 році ТОВ "Лотуре-Агро" переоформило належний йому соняшник на інших юридичних осіб та перестало бути власником соняшнику, яке на підставі договору складського зберігання зерна №44 від 21 червня 2013 року зберігалось ТОВ "Сватівська олія".

Крім того, відповідно до умов Договору складського зберігання зерна № 44 від 21 червня 2013 року ТОВ "Сватівська олія" здійснювала крім зберігання доробку соняшника до базисних кондицій (сушіння, очищення, і т. інше), що сформувало убуток зерна по масі від зниження вологості та смітної домішки в кількості 304,42 тон соняшнику.

Також, 05.06.2014 року по закінченню сезону зберігання зерна була проведена зачистка зернового складу ТОВ"Сватівська олія", складений Акт зачистки № 3 від 05.06.2014 року, та направлений до Держсільгоспінспекції в Луганській області листом № 429 від 06.06.2014 року.

Проте, позивачем як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, не було надано доказів відчуження належного ТОВ "Лотуре-Агро" соняшника на користь інших юридичних осіб у 2013 році та докази направлення акту зачистки №3 від 05.06.2014 року згідно листа ТОВ "Сватівська олія" начальнику Держсільгоспінспекції у Луганській області, а також відсутні докази затвердження такого акту з боку Держсільгоспінспекції.

Крім того, позивач посилається на те, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 21 травня 2014 року по справі № 910/7266/14 за заявою ТОВ «Агро місто» до ТОВ «Лотуре-Агро» порушено провадження у справі про банкрутство цього товариства, а тому відповідно до ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, а тому вжиття заходів щодо накладення арешту на майно боржника державним виконавцем після порушення справи про банкрутство останнього є необґрунтованим та не відповідає вимогам Законів України «Про виконавче провадження» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Разом щ тим, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних доказів порушення провадження у справі про банкрутство. Так, з копії ухвали Господарського суду м. Києва від 21.05.2014 р. у справі № 910/7266/14, на яку посилається позивач, не вбачається, що вона набрала законної сили.

ТОВ "Сватівська олія", також, не було надано жодних доказів в підтвердження того, що оскаржуваною постановою про накладення арешту та діями державного виконавця щодо її винесення було завдано порушень законних прав та інтересів позивача.

Так, відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії.

Статтею 316 ЦК України право власності є правом особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівська олія» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М. Оксененко

Ю.А. Ісаєнко

Судді:

Є.В. Чаку

.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Чаку Є.В.