Постанова № 41516782, 12.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/7047/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Межевича М.В., Собківа Я.М.

при секретарі Пакіж О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області та ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідача) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.12.2013 року № 2655/000211705/102.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представника позивача, що прибула у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у період з 14.11 по 20.11.2013 року посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведено виїзну позапланову перевірку КП Білоцерківської міської ради ЖЕК № 6 щодо правильності обчислення та своєчасності внесення сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.09.2011 по 13.09.2013, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.09.2011 по 14.09.2013.

За наслідками перевірки складено Акт від 27.11.2013 № 2142/17-5/19420911/70 (далі по тексту - Акт перевірки), згідно висновків якого підприємством порушено п. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Вказані висновки ґрунтуються на тому, що при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу гр. ОСОБА_2 не сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 18 888,98 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки залишено без змін.

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове рішення-повідомлення від 12.12.2013 №2655/0000211705/102, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у сумі 23 611,23 грн., з яких 18 888,98 грн. - основного платежу та 4 722,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що у випадках примусового виконання рішень суду щодо стягнення заробітної плати на користь працівника за час вимушеного прогулу державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання судового рішення у спосіб та у порядку, визначені виконавчим документом, а отже, і рішенням суду. При цьому утримання податків, зборів та інших платежів із сум стягнутої заробітної плати працівника Законом України «Про виконавче провадження» до 11.08.2013 передбачено не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

04 лютого 2013 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 1003/19531/12 було постановлено: стягнути з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора №6 на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 46 789 грн. 63 коп. та завдану моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

На виконання зазначеного рішення та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38999931 від 25.07.2013 року, позивачем 06.08.2013 року перераховано на розрахунковий рахунок Міського відділу ДВС БЦ МРУЮ кошти у сумі 48 789,63 грн.

Досліджуючи доводи апеляційної скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області колегія суддів встановила наступне.

На підставі п.п. 20.1.4 ст. 20, п.п.78.1.13 ст. 78, п. 81.1 ст.81, п. 82.2 ст. 82, п. 85.2 п.85.4 ст.85 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), наказу Білоцерківської ОДПІ від 14.11.13 №687 та зверненням гр. ОСОБА_2 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.11 року по 14.11.13 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення вимог пп. 7, 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: при виплаті заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_2 не сплачено єдиного соціального внеску в сумі 18 888, 98 грн.

За наслідками перевірки складено Акт від 27.11.2013 № 2142/17-5/19420911/70 (далі по тексту - Акт перевірки), згідно висновків якого підприємством порушено п. 7 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове рішення-повідомлення від 12.12.2013 №2655/0000211705/102, яким позивачу визначено грошове зобов'язання у сумі 23 611,23 грн., з яких 18 888,98 грн. - основного платежу та 4 722,25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Так, сума єдиного соціального внеску на виплачену у серпні 2013 року заробітну плату (3,6%) становить - 1 684,43 грн. Сплачено 0,00 грн., різниця 1684, 43 грн. на дату складання акту перевірки несплачена.

Сума єдиного соціального внеску на виплачену у серпні 2013 року на заробітну плату (36,77%) становить - 17 204,55 грн. Сплачено 0,00 грн., різниця 17 204, 55 грн. на дату складання акту перевірки несплачена.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання зазначеного правового положення, податковим органом надано наступні обґрунтування оскаржуваного рішення.

Згідно із п. 10 ст. 1 ЗУ «Про збір ту облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08.07.2010р. (далі по тексту - Закон №2464) (із змінами та доповненнями) - страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до ст. 4 Закону №2464 платникам єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону №2464 для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів), та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Отже, як вже було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі № 1003/19531/12 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 38999931 від 25.07.2013 року, 06.08.2013 року КП Білоцерківської міської ради ЖЕК № 6 було перераховано на розрахунковий рахунок Міського відділу ДВС БЦ МРУЮ кошти у сумі 48 789,63 грн. з яких 46 789, 63 грн. заробітна плата за час вимушеного прогулу та 2 000, 00 грн. завдана моральна шкода.

Проте, під час виконання зазначеного рішення, позивачем не було виконано вищезазначені вимоги Закону №2464, який в свою чергу є спеціальним для спірних правовідносин, щодо нарахування та виплати єдиного соціального внеску в сумі 18 888, 98 грн. при виплаті заробітної плати за вимушений прогул ОСОБА_2

Досліджуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до пункту а) ст. 3 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року (із змінами та доповненнями) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, а саме: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Порушення Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, затверджене Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-2 від 08.10.2010 року (далі по тексту - Порядок).

Пунктом 4.9 Порядку визначено, що відомості по застрахованих особах, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць, відображаються у графах "Загальна сума нарахованої заробітної плати (доходу) (усього з початку звітного місяця)" та "Сума нарахованої заробітної плати (доходу) у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок" у звіті за місяць, у якому проведено таке нарахування заробітної плати (доходу), в окремих рядках у розрізі кожного місяця та року, за який проведено нарахування заробітної плати (доходу). Зазначений порядок формування відомостей поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул.

Таким чином, судом першої інстанції помилково не було взято до уваги зазначений пункт Порядку, відповідно до якого встановлено процедуру внесення до звітних документів інформації про розмір єдиного внеску для працівників, яким згідно з рішенням суду було нараховано заробітну плату за вимушений прогул.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону №2464 перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції досліджено постанову Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 року № 1170, в якій наведено перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, проте в зазначеному переліку не міститься виплата за рішенням суду заробітної плати за час вимушеного прогулу, що дає підстави дійти висновку про порушення норм чинного законодавства позивачем, а саме: не сплати єдиного соціального внеску при виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_2

Судом першої інстанції помилково зроблено висновок, що до бази виплат, на які відбувається нарахування єдиного внеску не відносяться суми заробітної плати виплачені підприємством на виконання рішення суду за час вимушеного прогулу, наведено спростовується наступним.

Відповідно до п. 4.3.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування для осіб, які виконують роботу, строк виконання якої перевищує календарний місяць єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована.

Зазначений порядок нарахування внеску поширюється також на осіб, яким нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час після звільнення з роботи або згідно з рішенням суду, - середню заробітну плату за вимушений прогул.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Судом першої інстанції взято до уваги письмові роз'яснення Міністерства юстиції України, надані у листі від 18.04.2006 № 20-35-60, в яких зазначено, що утримання податків та соціальних внесків із стягнутої середньої заробітної плати працівника, яку останній отримує при примусовому виконанні рішення суду, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено.

Проте, несплата позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 01.09.2011 по 04.02.2013 позбавляє ОСОБА_2 права на включення трудового стажу за вказаний період до загального трудового стажу, який дає право на отримання пенсійного забезпечення.

Натомість, ч. 1 ст. 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що редакція Закону України «Про збір ту облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» діє з 01.01.2011 року, а отже його правові положення мали бути виконані позивачем на момент сплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто 06.08.2013 року, оскільки невиконання правових положень цього Закону порушує права та законні інтереси ОСОБА_2 на включення трудового стажу за вказаний період до загального трудового стажу, який дає право на отримання пенсійного забезпечення, що, в свою чергу, суперечить нормам Конституції та законам України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області та ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Білоцерківської міської ради Житлово-експлуатаційна контора № 6 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Міндоходів у Київській області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: М.В. Межевич

Я.М. Собків

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Межевич М.В.

Собків Я.М.