Ухвала суду № 41516773, 20.11.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12724/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

20 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві про визнання протиправними та скасування постанов і рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2014 року, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві про визнання протиправними та скасування постанов і рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що висновки Інспекції, викладені в актах перевірок є безпідставними, оскільки належна інформація про товар завжди доводиться позивачем до споживачів. В наявності у позивача є відповідні товаросупровідні документи.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2014 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано постанови про накладення штрафних санкцій №000035 від 11.03.2014 року та №000091 від 15.07.2014 року.

Визнано протиправними та скасовано рішення про вжиття обмежувальних корегувальних заходів №000037 від 20.05.2014 року та №000086 від 15.07.2014 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у м.Києві проведено поєднані перевірки характеристик продукції, що введена в обіг ПП «Будпостач», за результатами яких складено ідентичні за формою та змістом акти від 19.02.2014 року №000049 та від 17.06.2014 року №000142.

Як вбачається із вказаних актів, Інспекцією було перевірено продукцію «Дриль - шурупокрут «Ростех» ДШ 400Р», «Лобзик «Forte» JS 900», «Бетонозмішувач «FORTE EW 6140P», «Двигун бензиновий «FORTE F200G», «Компресор WERK ZBM60-50», Компресор «FORTE FL-50», «Мотопомпа «FORTE FP20C».

Крім того, як вбачається з актів перевірок та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача обмежувальних заходів та штрафних (фінансових) санкцій ґрунтується на наступних обставинах.

Відповідно до направлень на перевірку позивач мав надати до відділу державного ринкового нагляду Інспекції документи, зазначені у направленні, а саме документи, згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»: супровідну документацію, що додається до продукції (включаючи інструкції щодо користування продукцією); висновки експертиз та протоколи випробувань; документи, що дають змогу відстежити ланцюг постачання відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація); повний склад технічної документації на відповідну продукцію, згідно пп. 3 ч. 1 ст.15 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» в термін з 06.02.2014 року по 19.02.2014 року.

Позиція контролюючого органу зводиться до того, що оскільки в ході перевірки ПП «Будпостач» щодо продукції, яка була об'єктом перевірки та зазначена в Актах, не надано жодних документів, які підтверджують, що продукція пройшла оцінку відповідності згідно з вимогами технічних регламентів, то застосування до позивача відповідальності, визначеної п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є цілком обґрунтованим.

Проте, не можливо погодитись із правомірністю таких доводів контролюючого органу, враховуючи наступне.

Відповідно до п.8 Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2009 №1149 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2012 №810), виробник або імпортер може надавати органу державного ринкового нагляду оформлений призначеним органом з оцінки відповідності протокол випробувань, що підтверджує відповідність електрообладнання вимогам пункту 3 цього Технічного регламенту.

Згідно з п.13 Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 №785 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2012 №631), відповідність апаратури основним вимогам повинна підтверджуватися декларацією про відповідність, складеною виробником або уповноваженим представником.

Також, пунктом 14 цього Регламенту передбачено, що за позитивними результатами проведеного оцінювання технічної документації призначений орган видає виробнику або уповноваженому представнику сертифікат відповідності апаратури.

Отже, наявність сертифікату відповідності підтверджує відповідність товару вимогам Технічного регламенту №1149.

Відповідно до п.15 вказаного Регламенту технічна документація повинна надавати можливість оцінювання відповідності апаратури основним вимогам та охоплювати проектування та виробництво апаратури.

Технічна документація повинна, зокрема, містити: - загальний опис апаратури; - доказ відповідності апаратури національним стандартам з переліку національних стандартів, якщо такі стандарти застосовувалися повністю або частково; - якщо виробник не застосовував національних стандартів з переліку національних стандартів або застосовував їх частково, описи та пояснення щодо рішень, прийнятих виробником для забезпечення відповідності основним вимогам цього Технічного регламенту, включаючи: - опис оцінювання електромагнітної сумісності, передбачений в абзаці другому пункту 13 цього Технічного регламенту; - результати проектних розрахунків і проведених експертиз; - протоколи випробувань тощо; - сертифікат відповідності апаратури, виданий призначеним органом, якщо застосовувалася процедура оцінки відповідності апаратури згідно з пунктом 14 цього Технічного регламенту.

Згідно з п.9 Технічного регламенту безпеки машин та устаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2010 №933, введення в обіг та/або в експлуатацію машин, на які поширюється дія цього Технічного регламенту, дозволяється тільки тоді, коли вони не створюють небезпеку для життя і здоров'я людей, для свійських тварин, майна та довкілля за умови їх належного встановлення, обслуговування та застосування за призначенням. Відповідність машини вимогам цього Технічного регламенту є необхідною та достатньою умовою для введення її в обіг на території України.

У відповідності до п. 10 цього Регламенту, машини, що промарковані національним знаком відповідності і супроводжуються декларацією відповідності, повинні розглядатися органами виконавчої влади як такі, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, тому органи виконавчої влади не повинні забороняти, обмежувати або перешкоджати введенню в обіг та/або в експлуатацію таких машин, а також незавершених машин, якщо виробник або його уповноважений представник склав декларацію про вбудовування для застосування у складі інших машин або для складання з іншими незавершеними машинами.

Таким чином, із наведених норм вбачається, що декларація про відповідність на товар, загальний опис продукції, протоколи випробування, сертифікати відповідності є тими документами, які підтверджують відповідність продукції вищевказаним Технічним регламентам, відтак документально підтверджують безпеку такої продукції для споживачів.

Необхідно звернути увагу на те, що загальні конструкторські та виробничі креслення, електричні схеми та схеми вузлів та інша вказана відповідачем технічна документація хоч і передбачена вимогами Технічних регламентів, проте така документація не є виключною для підтвердження відповідності товару вимогам цих Регламентів, так як самими регламентами передбачено також інші документи (що були надані позивачем), які посвідчують відповідність продукції національним стандартам.

Згідно з ст.23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

Обставини справи свідчать про те, що у відповідача були підстави вважати продукцію позивача небезпечною. Разом з тим, як встановлено судом, обстеження зразків продукції не відбувалося, жодних експертиз не проводилось.

Крім того, на підтвердження власної правової позиції в частині безпечності продукції, яка вводиться в обіг, позивачем до матеріалів справи надано належним чином завірені копії декларації про відповідність та сертифікатів відповідності, зміст та обсяг інформації в яких цілком спростовує посилання контролюючого органу на розповсюдження позивачем небезпечної продукції.

Стосовно доводів контролюючого органу про ненадання позивачем до перевірки вищевказаних декларацій та сертифікатів, має місце вказати таке.

Оскільки контрольні заходи, за наслідками яких і прийнято оскаржувані в рамках даної справи постанови та рішення, проведені за свідомого нехтування посадовими особами контролюючого органу доводами, викладеними в постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2013 року по справі №826/14110/13-а (набрала законної сили 15.07.2014 року), то ненадання позивачем до перевірки документів, в даному випадку, сприймається судом як неналежний доказ правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та обмежувальних заходів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», до особи, яка ввела продукцію в обіг або відповідно до цього Закону вважається такою, що ввела продукцію в обіг, застосовуються штрафні санкції у разі: введення в обіг продукції, яка не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), у тому числі нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів, - у розмірі від п'ятисот до тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Обґрунтованих та беззаперечних підстав вважати, що перевірена відповідачем продукція не відповідає згаданим Технічним регламентам, у суду немає. Відтак, застосування відповідальності, передбаченої п.2 ч.2 ст.44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» є неправомірним.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у м.Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 06 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 25 листопада 2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 20 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Твердохліб В.А.

Троян Н.М.