Постанова № 41516678, 19.11.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

19 листопада 2014 року Справа № 902/1210/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Мамченко Ю.А.

при секретарі судового засідання Баклан Н.С.,

за участю представників:

Прокурор - Шпинта Сергій Михайлович (посвідчення №014352 від 08.01.2013 р.)

Позивача - Гресько Вадим Сергійович ( довіреність № 543 від 10.11.2014 р. )

Відповідача - не з'явився

Третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 01.10.14 р. у справі № 902/1210/14

за позовом Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради (Вінницька область, м.Шаргород)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Вінницька область, м.Шаргород)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області (Вінницька область, м.Шаргород)

про стягнення упущеної вигоди в сумі 68 905,45 грн. та звільнення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Вінницької області звернувся Жмеринський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Шаргородскої міської ради (далі-позивач) з позовом до ФОП ОСОБА_2 (далі-відповідач) про звільнення земельної ділянки та стягнення 68 905,45 грн. збитків, завданих внаслідок не укладення договору оренди земельної ділянки.

30.09.2014 року прокурор подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, а саме про відмову від зобов'язання СПД ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 1,74 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення користування.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 01.10.14 р. у справі № 902/1210/14 у (суддя Маслій І.В.) позов Жмеринського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Шаргородської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області про стягнення упущеної вигоди в сумі 68 905,45 грн. та звільнення земельної ділянки задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь Шаргородської міської ради 68905,45 грн. збитків завданих внаслідок не укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,74 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та несплати орендної плати за вказану земельну ділянку до бюджету. Стягнуто з відповідача в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.

Прийнято відмову прокурора від позову в частині зобов'язання СПД ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку площею 1,74 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 шляхом припинення користування та припинено провадження в цій частині.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в задоволеній частині відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 98-105).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (арк.справи 110-113).

Скаржник вважає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права: не залучив до участі у справі Шаргородську міську раду; проведено розгляд справи за відсутності представника відповідача, відмовлено у відкладені розгляді справи, чим позбавлено відповідача можливості надати докази, а саме: укладення договору на виготовлення технічної документації з ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №8117 від 11.12.2008р. Крім цього стверджує, що позивачем заявлено позов про стягнення упущеної вигоди, а суд постановив рішення про стягнення збитків.

Також вважає, що позивачем не було доведено факту користування відповідачем спірною земельною ділянкою для ведення господарської діяльності. Сплата за використання земельної ділянки на умовах оренди можлива лише за умови укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки акту про визначення збитків власнику землі, у якому чітко зазначено, що комісією було нараховано орієнтовану суму збитків. Отже, точний розмір збитків не встановлювався, а тому зазначений вище акт не є належним та допустимим доказом.

На підставі викладеного просить рішення господарського суду Вінницької області скасувати від 01.10.14 р. у справі № 902/1210/14 та прийняти нове рішення, яким прокурору в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.10.2014р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 109).

Прокурор, позивач не скористалися правом подачі відзиву, що, відповідно до ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014р. представник позивача заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги. Вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції є законним та обгрунтованим, тому просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Прокурор заперечив апеляційну скаргу, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Рішення, прийняте судом першої інстанції, вважає законним та обгрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа не забезпечила явку свого представника в призначене судове засідання. Причини не явки не повідомила, хоч про час та місце проведення судового засідання була повідомлена у встановленому законом порядку (арк.справи 117).

Відповідач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, надіслав електронне повідомлення з заявою про повідомлення суду про причини неявки у судове засідання (вх№24176/14 від 19.11.2014р.) в якому повідомляє про неможливість прибути в судове засідання по причині хвороби, просить відкласти розгляд справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18, від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.справи 119), ухвалу суду від 22.10.2014р. про прийняття апеляційної скарги отримав 28.10.2014, судове засідання призначене на 19.11.2014р., тому відповідач мав достатньо часу для подачі суду доказів, якими обґрунтовуються його заперечення проти позову.

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача та представника третьої особи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Відповідач на підставі Біржового контракту № 86 договору купівлі-продажу (відчуження) нерухомості від 11.03.2008р. (арк.справи 32) придбав у власність нежитлову адміністративну будівлю літ "А" та котельню літ. "а" загальною площею 294,2 м2, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому відповідач звернувся до Шаргородської міської ради із клопотанням щодо надання дозволу на розробку технічної документації, що посвідчує право користування вказаною земельною ділянкою.

18.04.2008р. рішенням 9 сесії 5 скликання Шаргородської міської ради № 224 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельними ділянками в межах міста та погодження виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки" на підставі ст.ст. 12, 92, 93, 124, 125 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", гр.ОСОБА_2, жителю АДРЕСА_2 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди площею 1,74 га яка знаходиться по АДРЕСА_1, а також на гр.ОСОБА_2 вказаним рішенням було покладено обов'язок в місячний термін замовити виготовлення технічної документації із землеустрою і подати на затвердження в установленому законом порядку (арк.справи 59).

07.05.2013р. Шаргородською міською радою було надіслано на адресу відповідача претензію №239 із вимогою про відшкодування коштів за користування земельною ділянкою (арк.справи 50).

Як вбачається з довідок відділу Держземагенства у Шаргородському районі Вінницької області від 24.04.2014 року №01-02-10/1157 та від 30.10.2013 року №01-01-10/3486, земельна ділянка площею 1,74 га, що розташована АДРЕСА_1 є землями запасу Шаргородської міської ради. Матеріали щодо вилучення вказаної земельної ділянки до іншої категорії земель, а також правовстановлюючі документи на її використання до відділу Держземагенства у Шаргородському районі не надходили, відомості щодо використання земельної ділянки в відділі відсутні (арк.справи 22, 49).

Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області 25.11.2013р. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства СПД ОСОБА_2 при використанні земель на території Шаргородської міської ради Вінницької області, в ході перевірки державним інспектором сільського господарства у Вінницькій області було встановлено, що СПД ОСОБА_2, використовує земельну ділянку площею 1,74 га по АДРЕСА_1, із земель транспорту Шаргородської міської ради, на якій розташовані нежитлові будівлі, що належать СПД ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.2008 року № 86 (біржовий контракт). На момент перевірки правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою, були відсутні (арк.справи 27-29).

За фактом порушення СПД ОСОБА_2 було видано припис від 25.11.2013р. №001431 на усунення порушення вимог земельного законодавства (арк.справи 30).

В ході проведення перевірки 20.01.2014 року, відповідно до наказу Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 10.01.2014р. № 19, було проведено позапланову перевірку виконання вимог припису в результаті якої встановлено, що СПД ОСОБА_2 вимоги припису не було виконано, заходів по усуненню виявлених порушень вимог земельного законодавства не було вжито (арк.справи 36-38).

За фактом невиконання вимог припису на СПД ОСОБА_2 було складено протокол від 20.01.2014 року № 000816 про адміністративне правопорушення за статтею 188-5 КУпАП (арк.справи 40) та винесено постанову від 20.01.2014 року №08/14 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. (арк.справ 41), який було сплачено ним в добровільному порядку, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 31.01.2014 року (арк.справи 42).

На усунення порушень СПД ОСОБА_2 було видано повторний припис від 20.01.2014р. за №001773, яким було повторно зобов'язано усунути порушення вимог земельного законодавства (арк.справи 39).

На виконання наказу Державної інспекції сільського господарства у Вінницькій області від 28.02.2014р. № 281 (арк.справи 43), 18.03.2014р. було проведено позапланову перевірку виконання повторного припису, в результаті якої було встановлено, що СПД ОСОБА_2 вимоги припису не виконав, правовстановлюючі документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою відсутні, порушення вимог земельного законодавства не усунуто (арк справи 45-47).

Згідно акта про визначення збитків власнику землі СПД ОСОБА_2, комісією з визначення збитків, завданих внаслідок порушення порядку землекористування, власнику землі, що діє на підставі рішення виконавчого комітету Шаргородської міської ради № 82 від 07.07.2014 року визначено розмір збитків нанесених внаслідок недоотриманого Шаргородською міською радою земельного податку, який не сплачувався ОСОБА_2 до бюджету міської ради за час фактичного використання земельної ділянки, що, згідно з розрахунку, становить 68905,45 грн. (арк.справи 54, 55)

Надалі, рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 16.07.2014 р. № 88 затверджено Акт визначення орієнтовної суми збитків, що становить - 68905,45 грн., заподіяних СПД ОСОБА_2 внаслідок використання земельної ділянки площею - 1,74 га в період з травня 2008 р. по перше півріччя 2014 року без належного оформлення правовстановлюючих документів (арк.справи 53).

На підставі викладеного прокурор звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом в інтересах Шаргородської міської ради у зв'язку з невиконанням ФОП ОСОБА_2 рішення виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 16.07.2014 р. № 88 про затвердження Акту визначення розміру збитків, заподіяних використанням земельної ділянки без належного оформлення правовстановлюючих документів у сумі 68905,45 грн.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності або право тимчасового користування земельною ділянкою виникає після одержання власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди та його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа що посвідчує право на неї, та його державної реєстрації - забороняється.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, вказані у статті 126 Земельного кодексу України, зокрема, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право користування земельною ділянкою державним актом на право постійного користування, а право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам земель та землекористувачам.

Пунктом 1 зазначеної Постанови встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно п.2 Постанови, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Відшкодуванню підлягають: інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані (неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян) (п.3 Постанови).

Відповідно п.5 Постанови, збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а при вилученні (викупі) земельних ділянок - після прийняття відповідною радою рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок у період до видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку підприємства, установи, організації або громадянина.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, згідно ст.12 Земельного кодексу України, зокрема, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Пунктом "ґ" ч.1 ст.90 Земельного кодексу України встановлено, що власники земельних ділянок мають право на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

Власник земельної ділянки або землекористувач, згідно ч.2 ст.152 Земельного кодексу України, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п."д" ч.1 ст.156 ЗК України).

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, як передбачено ст.157 Земельного кодексу України, здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України (ст.187 ЗК України).

Статтею 189 Земельного кодексу України встановлено, самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Згідно ст. 142 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", землі є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Так судом встановлено, що Державною інспекцією сільського господарства у Вінницькій області у присутності ФОП ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства при використанні земель, за результатами якої 25.11.2013 р. складено Акт № 147 яким засвідчено, що ФОП ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 1,74 га із земель транспорту, що розташована по АДРЕСА_1, без документів, що посвідчують право власності або користування, що є порушенням вимог ст.ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що факт користування ФОП ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 1,74 м2 підтверджується: актами перевірки від 25.11.2013 р. № 147 та 20.01.2014 р. № 33/14, які підписані відповідачем без будь яких зауважень (арк.справи 27-29, 36-38); приписами від 25.11.2013 р. № 001431 та 20.01.2014 р. № 001773 (арк.справи 30, 39); протоколом про адміністративне правопорушення від 20.01.2014 року № 000816 (арк.справи 40); постановою про накладення адміністративного стягнення від 20.01.2014 р. № 08/14 (арк.справи 41); платіжним дорученням № 18 від 31.01.2014 року про сплату штрафу за невиконання вимог припису від 25.11.2013 р. № 001431 (арк.справи 42); рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 16.07.2014 р. № 88 про затвердження Акта визначення збитків (арк.справи 53); відсутністю будь-яких заперечень з боку відповідача щодо використання вказаної у позовній заяві земельної ділянки.

Отже, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, позивачем та прокурором доведено факт використання відповідачем земельної ділянки розміром 1,74 га по АДРЕСА_1 без правовстановлюючих документів упродовж травня 2008 р. по перше півріччя 2014 року, у зв'язку з чим власнику земельної ділянки заподіяно збитки.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Рішеннями виконавчого комітету Шаргородської міської ради від 07.07.2014р. №82 затверджено склад комісії щодо визначення відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення порядку землекористування.

Комісією щодо визначення відшкодування збитків, завданих внаслідок порушення порядку землекористування визначено розмір збитків власнику землі в період травня 2008 р. по перше півріччя 2014 року, внаслідок використання земельної ділянки площею 1,74 га без належного оформлення правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1 в сумі 68905,45 грн.

Рішенням виконавчого комітету Шаргородської міської ради №88 від 16.07.2014р., яке відповідачем не оскаржувалося, затверджено Акт визначення розміру збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки площею 1,74 га без належного оформлення правовстановлюючих документів по АДРЕСА_1.

Власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії (бездіяльність) щодо відповідних земельних ділянок за процедурою, визначеною Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою КМ України від 19.04.1993 №284.

Аналогічного висновку дійшов Вищий господарський суд у Постанові від 28.02.12 р. справа №32/5005/11995/2011. та у Постанові від 21.09.10 р. по справі № 47/124-10.

Колегія суддів, на підставі вищевикладеного, погоджується з висновком господарського суду про задоволення позову в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 68905,45 грн. збитків.

Скаржник в апеляційній скарзі зазначав, що суд першої інстанції всупереч нормам процесуального права не залучив до участі у справі Шаргородську міську раду.

Однак, в абз.8 п.1 Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23 березня 2012 року N 7 зазначено: «Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві».

Також скаржник вважає, що місцевим господарським судом порушено норми процесуального права, оскільки проведено розгляд справи за відсутності представника відповідача, відмовлено у відкладені розгляді справи, чим позбавлено відповідача можливості надати докази, а саме: укладення договору на виготовлення технічної документації з ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» №8117 від 11.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву подано до суду 15.08.2014 р., а ухвалою від 09.09.2014 р. розгляд справи було відкладено на 01.10.2014р., відповідач про час розгляду справи повідомлений належним чином. А тому, колегія суддів вважає, що відповідач мав достатньо часу для забезпечення участі свого представника у судовому засіданні та наданні доказі до матеріалів справи, що останнім не було зроблено.

Крім цього скаржник зазначає, що позивачем заявлено позов про стягнення упущеної вигоди, а суд постановив рішення про стягнення збитків.

Як вбачається з позовної заяви, заяви про уточнення позовних вимог та заяви про відмову від позовних вимог, наявних в матеріалах справи, прокурор заявляв до стягнення з відповідача 68 905,45 грн. збитків завданих внаслідок не укладення договору оренди земельної ділянки площею 1,74 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та несплати орендної плати за вказану земельну ділянку до бюджету.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Вінницької області від 01.10.14 р. у справі № 902/1210/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.