Постанова № 41516674, 24.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа № 917/1431/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

при секретарі Полубояриній Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Єгоров В.С. дов. № 14-1137 від 13.05.2014 року

відповідача - не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, (вх. №3178 П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі №917/1431/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 7431592,82 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року по справі №917/1431/14 (суддя І.І.Пушко) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 254 416,54 грн. - пені; 214108,79 грн. штрафу; 586312,97 грн. - інфляційних витрат; 45251,95 грн. - 3 % річних від простроченої суми; 73080,00 грн. - судового збору. В частині стягнення 6117393,79 грн. основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору. В частині стягнення 214108,79 грн. штрафу у позові відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у стягнення з відповідача 214108,79 грн. штрафу не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті в цій частині оскаржуваного рішення не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права, просить рішення в даній частині скасувати, та прийняти нове, яким стягнути з відповідача штраф у розмірі 214108,78 грн., в іншій частині рішення залишити без змін.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання, яке відбулося 18.11.2014 року не направив, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду скарги належним чином повідомлявся, про що свідчить штамп на зворотному боці ухвали про призначення до розгляду апеляційної скарги, яка є належним доказом повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 2.6.1, 2.6.11, 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Крім того, матеріали справи містять поштове повідомлення від 13.10.2014 року про вручення представнику відповідача 20.10.2014 року рекомендованого поштового відправлення.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка відповідача не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11.02.2014 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач у справі, за договором - продавець) та Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (відповідач у справі, за договором - покупець) укладено договір №195/14-ПР на купівлю - продаж природного газу відповідно до п.1.1 продавець зобов'язувався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі-газ) на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб (п.1.2 Договору).

Сторонами погоджено у п.2.1 договору, що продавець передає покупцеві з 01.02.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом 23400 тис. куб. м. Обсяги газу, що плануються передати за цим договором (далі-плановий обсяг), можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу (п.2.1.1 договору).

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі (п.3.1 договору).

У п.3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом п.3.4 договору передбачено, що не пізніше 5-го числа, місяця наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець, не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка надається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця (п.4.1 договору).

З огляду на статтю 5 договору сторонами обумовлено щодо сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., всього з ПДВ 4154,71 грн. (п.5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ з врахуванням транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; - оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або не належне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (7.1 договору).

Сторонами погоджено що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку повинен сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Положення зазначеного договору відповідають правовим нормам, закріпленими у постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) "Про затвердження порядку доступу та приєднання до єдиної газотранспортної системи України" № 420 від 19.04.2012 року.

Матеріали справи містить копію додаткової угоди № 1 від 30.04.2014 року до договору на купівлю-продаж природного газу №195/14-ПР від 11.02.2014 року, якою у зазначений договір внесено зміни. Зокрема, п.5.2 статті 5 "Ціна газу" встановлено, що до сплати за 1000 куб. м. природного газу - 4387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн., всього з ПДВ 5264,88 грн.

На виконання умов договору позивач у лютому 2014 року передав відповідачу природний газ в обсязі 1472,399 тис. куб. м. на загальну суму 6117393,79 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2014 року, який підписаний сторонами та скріплені печатками їх підприємств.

Однак відповідач, в порушення умов договору фактично отримавши та прийнявши належним чином за договором природний газ (лютий 2014 року), не здійснив належної оплати, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 6117393,79 грн., що стало підставою для позивача звернутися до господарського суду з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 7431592,82 грн. з урахуванням нарахованої пені, 7% штрафу, інфляційні втрати та 3% річних.

Господарським судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 254416,54 грн. пені, 214108,79 грн. штрафу, 586312,97 грн. інфляційних втрат, 45251,95 грн. 3% річних.

В частині стягнення 6117393,79 грн. - провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідачем сплачено зазначена суму відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень.

Судове рішення в цій частині позовних вимог не оскаржуються, а тому не перевіряються судом апеляційної інстанції та підлягають залишенню без змін.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення в частині зменшення неустойки (штрафу), що підлягають стягненню з відповідача на 50%, у зв'язку з чим господарським судом було відмовлено позивачу у стягненні штрафу у розмірі 214108,79грн.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафу виходив з того, що сума штрафу нарахованої відповідачу є неспіврозмірною з сумою заборгованості. Крім того, зазначив, що відповідач погасив основну заборгованість перед позивачем, що утворилась внаслідок невиконання договірних зобов'язань.

Висновок суду першої інстанції за переконанням колегії суддів є таким, що суперечить чинному законодавству, з огляду на наступне.

З приписів ст. 193, 199 ГК України та ч. 1 ст. 216 ЦК України вбачається, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

Розмір неустойки може бути зменшений судом, зокрема, якщо він значно перевищує розмір збитків (ч.3 ст. 551 ЦК України).

У статті 233 ГК України закріплено право суду зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ??ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Однак, при застосуванні ч.3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (п. 42 Інформаційного листа ВГСУ «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» №01-8/211 від 07.04.2008 року).

Згідно з Роз'ясненням п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Колегія суддів зазначає, що всупереч вищевказаним обставинам відповідач, звернувшись до суду із проханням зменшити розмір штрафних санкцій не надав доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Проте, в порушення вимог ст.83 ГПК України, господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення в даній справі, не зазначив будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми штрафу до 50%. Зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків суду про погашення заборгованості відповідача перед позивачем, а також про те, що загальновідомі процеси в економіці державі впливають на функціонування сектору промисловості не можуть визнаватися колегією як законними і обґрунтованими.

Сукупність вищезазначеного дає підстави судовій колегії дійти висновку про те, що приймаючи оскаржуване рішення в частині зменшення розміру штрафних санкцій, господарським судом не було оцінено майновий стан сторін, оскільки розмір, до якого було зменшено штраф (на 50%) не є співрозмірним, в контексті інтересів позивача.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі № 917/1431/14 прийняте при не належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та не у відповідності до норм матеріального і процесуального права і у колегії суддів наявні підстави для його скасування, в зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Керуючись статтями 22, 85, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пункт 1 , 4 статті 104 статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.09.2014 року у справі №917/1431/14 скасувати в частині відмови в стягненні 214108,79 грн. штрафу та прийняти в даній частині нове рішення, яким стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р 26007057004679 у ПАТ КБ "Приватбанк",МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465) штраф у розмірі 214108,79 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (39621 Полтавська область, м. Кременчук, вул. І.Приходька, 141, код ЄДРПОУ 05756783, р/р 26007057004679 у ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001 м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720, р/р 26002301921 в ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 300465) витрати по сплаті судового збору: за подання позовної заяви у розмірі 4282,18 грн. та 2141,09 грн. - за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24 листопада 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.