Постанова № 41516669, 18.11.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р.Справа № 915/49/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Гладишевої Т.Я., Колоколова С.І.,

(склад суду змінено згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 782 від 13.11.14р.)

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника від позивача - Лушникова В.П., довіреність б/н, дата видачі : 06.05.14р.;

/відповідач не використав законного права на участь у судовому засіданні, хоча про час та місце його проведення повідомлений 8.11.14р. належним чином (див. - рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.11.2014 р.)/

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Оазис", с. Іванівка Первомайського району Миколаївської області

на ухвалу господарського суду Миколаївької області від 16.10.2014 року

про забезпечення позову

по справі № 915/49/14

за позовом Приватного підприємства «Виробничо-комерційне підприємство "Каро», смт. Врадіївка Миколаївської області

до скаржника

про стягнення 309311 кг. насіння соняшника вартістю 913856,35 грн. та 70388кг. зерна кукурудзи вартістю 82 790, 37 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2014р. Приватне підприємство «Виробничо-комерційне підприємство / далі по тексту - ПП «ВКП / "Каро» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом про стягнення з Фермерського господарства / далі по тексту - ФГ / "Оазис" 309311 кг. насіння соняшника вартістю 913856,35 грн. та 70388 кг. зерна кукурудзи вартістю 82 790, 37 грн..

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з ФГ "Оазис" на користь ПП В-КП "Каро" зерно кукурудзи в кількості 1209 кг вартістю 1269,45 грн. та 23,93 грн. - судового збору. В частині стягнення 309311 кг насіння соняшника вартістю 913856,35грн. та 69179 кг зерна кукурудзи вартістю 81520,92грн. в позові відмовлено.

Поставою Вищого господарського суду України від 29.07.2014р., рішення господарського суду Миколаївської області від 01.04.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.05.2014р. у справі скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.

В мотивувальній частині постанови Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статті 594-597, 591 ЦК України, безпідставно при розгляді справи керувалися умовами договору щодо зарахування зерна в рахунок боргу, встановивши що відповідач правомірно притримав соняшник та кукурудзу.

Під час нового розгляду спору ПП «ВКП "Каро" звернулося до господарського суду Миколаївської області із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на 309311 кг. насіння соняшника та 70388 кг. зерна кукурудзи.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014р. було заборонено ФГ "Оазис" вчиняти дії по відчуженню у будь-який спосіб сільськогосподарської продукції, яка йому належить а саме 309311 кг. насіння соняшника та 70388 кг. зерна кукурудзи.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, ФГ "Оазис" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій стверджує, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального права при невідповідності висновків суду обставинам справи, та суттєво обмежує законні права відповідача і підлягає скасуванню з наведених нижче підстав:

- станом ще на 04.09.2013р. в ФГ "Оазис" була відсутня на зберіганні продукція, що належить ПП «ВКП "Каро", частина зазначеної продукції була зарахована в рахунок оплати послуг у відповідності до п. 3.2. договору, а решта повернута позивачу та вивезена ним, отже повернення цієї речі зі зберігання є фізично неможливим, в зв`язку з її відсутністю у відповідача;

- вирощене відповідачем зерно врожаю 2014р. не є власністю позивача, а належить відповідачу, оскільки в ухвалі від 16.10.2014р. йдеться про заборону відчуження сільськогосподарської продукції належної саме відповідачу, а це суттєво та протиправно обмежує його права, передбачені ст.41 Конституції України, ст.ст. 317-321, 325, 391 ЦК України.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи скаржника та просить оскаржену ухвалу залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходи до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК передбачено, що позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При цьому, заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в рамках предмета пред'явленого позову та без порушення прав інших осіб, а між конкретним способом забезпечення позову і предметом позовних вимог має бути безпосередній зв'язок.

Забезпечення позову застосовується судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, на захист яких подано позов. Майнові права - суб'єктивні права учасників правовідносин, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також із матеріальними (майновими) вимогами, що виникають між учасниками цивільного обігу з приводу розподілу цього майна та обміну (товарами, послугами, виконаними роботами, грошима, цінними паперами тощо).

Як встановлено матеріалами справи, 02.09.2008р. між ПП «ВКП "Каро" та ФГ "Оазис" було укладено договір на послуги по зберіганню зерна, за умовами якого позивач (за договором замовник) зобов'язувався передати (поставити на склад відповідача) сільськогосподарську продукцію, а відповідач (виконавець) надати послуги по цій продукції, а саме прийняти її для визначення якості, підробки, сушки, відповідального зберігання, знешкодження шкідників у разі необхідності і відвантаження.

Згідно р. 2 договору позивач зобов'язався забезпечити поставку продукції на склад відповідача (с. Іванівна, Первомайський район), своєчасно розрахуватися за надані йому послуги з приймання, сушіння, очищення, зберігання, відвантаження та надання додаткових послуг, пов'язаних із зберіганням продукції, а відповідач в свою чергу, не мав права розпорядження продукцією, що передавалась на зберігання.

У відповідності до п.п. 3.1, 3.2, договору сторони встановили, що оплата послуг здійснюється замовником після підписання акту приймання-передачі виконаних послуг протягом 2-х днів з часу отримання розрахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача. У разі несплати позивачем наданих послуг, він має право утримати належну йому в оплату послуг частину продукції, що знаходиться на зберіганні, про що складається односторонній акт розрахунок, який посвідчує належну оплату наданих відповідачем послуг.

Вартість продукції, яка утримується в оплату послуг, визначається на основі ринкових цін, які склалися на момент зарахування продукції в рахунок оплати.

Згідно п. 5.3 договору, він вступив в дію з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

У відповідності до умов договору замовник (позивач) передав, а виконавець (відповідач) прийняв на зберігання в період вересень - листопад 2008 року: 654314 кг. (залікова вага) насіння соняшника; 149654 кг. (залікова вага) зерна кукурудзи та 25923 кг. відходів соняшника.

14.04.2009 р. відповідач виставив позивачу рахунок №1404-1 на оплату послуг за договором на суму 38927,21 грн. (в т.ч. ПДВ -6487,87 грн.) по очищенню та сушці соняшника та кукурудзи.

Листом №36 від 07.09.2009 р. позивач просив відповідача в семиденний термін повернути належну йому продукцію, а саме: 654,314т насіння соняшника та 140654кг зерна кукурудзи.

Відповідач, не дивлячись на вказане звернення позивача, не повернув належну позивачу сільськогосподарську продукцію і, починаючи з 18.09.2009 року, на думку позивача, незаконно утримує її, відмовляючи повернути, та незаконно за період з 18.09.2009 року по 28.08.2013 року нараховував оплату та виставив рахунки за послуги зберігання зазначеної сільськогосподарської продукції.

У відповідності до умов договору, а саме п. 3.2., відповідач мав право притримати лише частину продукції, в розрахунок за надані послуги, що знаходилась на зберіганні. Всупереч вимогам даного договору ФГ "Оазис" у вересні 2013 р. повернуло лише 79246 кг зерна кукурудзи, а решту залишило в себе, чим порушено вимоги договору та чинного законодавства.

Враховуючи, що під час дії договору, відповідач розпоряджався майном на зберіганні на свій розсуд, про що зазначено в постанові Вищого господарського суду України, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що існують підстави вважати, що відповідач може здійснити реалізацію майна, через що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Твердження скаржника, що станом ще на 04.09.2013 р. в ФГ "Оазис" була відсутня на зберіганні продукція, що належить ПП «ВКП "Каро", оскільки частина зазначеної продукції повернута, а решта зарахована в рахунок оплати послуг у відповідності до п. 3.2. договору, не узгоджуються з приписами ст. ст. 594- 597 ЦК України, оскільки притримана продукція має інший правовий статус і нею не можна покривати заборгованість в порядку, відмінному від встановленого ст.591 ЦК України.

За таких обставин, застосовуючи заходи до забезпечення позову у вигляді заборони ФГ "Оазис" вчиняти дії по відчуженню у будь-який спосіб сільськогосподарської продукції, яка йому належить, а саме 309311 кг. насіння соняшника та 70388 кг. зерна кукурудзи, місцевий господарський суд діяв у відповідності до приписів ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Колегія суддів цілком погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову та вважає оскаржену ухвалу такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 66,99, 101-106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 16.10.2014р. про застосування заходів забезпечення позову по справі № 915/49/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фермерського господарства "Оазис"- без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 110 ГПК України постанова може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 21.11.2014 р..

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя Т.Я. Гладишева

Суддя С.І. Колоколов