Постанова № 41516644, 20.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2014 року Справа № 904/5383/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

Представники сторін:

від відповідача: Тараненко А.Ю., довіреність №б/н від 22.09.14, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014р. у справі №904/5383/14

за позовом державного підприємства "Херсонський морський торгівельний порт", м.Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", м.Дніпропетровськ

про стягнення 57 319,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014р. по справі №904/5383/14 (суддя Петренко І.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін" на користь державного підприємства "Херсонський торговельний морський порт" 57319,86грн. основної заборгованості та 1827 грн. судового збору.

Не погодившись з зазначеним рішенням господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Юмін" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та припинити провадження у справі, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення без змін (а.с.131-133).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутніх у судових засіданнях представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

11.02.2013р. між державним підприємством "Херсонський морський торгівельний порт" (далі - позивач, порт) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" (далі - відповідач, клієнт) укладено генеральний договір №9/40Д на перевантаження зовнішньоторговельних і транзитних вантажів.

Предметом договору, відповідно до пункту 1.1 договору, є організація та здійснення перевалки (перевантаження) зовнішньоторговельних та транзитних вантажів клієнта, що слідують через порт.

Згідно пункту 1.2 договору варіанти операцій, супутні послуги, їх вартість та інше стосовно вантажу окремої номенклатури наводяться у додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору визначено місце виконання навантажувально-розвантажувальних операцій - державне підприємство "Херсонський морський порт".

Вивезення експортних та транзитних вантажів і завезення імпортних та транзитних вантажів здійснюється суднами, що направляє клієнт в строки, узгоджені з портом. Обробка і обслуговування суден здійснюється відповідно до "Зведення звичаїв Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", "Обов'язкових постанов Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" та додатків до цього договору (п.1.4 договору).

Розділом 3 договору визначено обов'язки порту.

Розділом 4 договору визначено обов'язки клієнта, серед яких, зокрема, на клієнта покладено обов'язок самостійно укладати окремий договір з Одеською залізницею про направлення вагонів на промивні пункти після вивантаження забруднюючих речовин, про що повідомляти порт в письмовому порядку (підпункт 4.2.5 пункту 4.2 договору).

Пунктом 4.17 договору передбачено, що до прибуття вантажу в орендованих або власних вагонах на станцію "Херсон-Порт" клієнт зобов'язаний надавати порту на електронну пошту infodisp@seaportkherson.ua та факс (0552) 48-13-09 письмові інструкції (згідно Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00р. №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.11р. №138) на оформлення залізничних накладних на відправлення порожніх орендованих або власних вагонів. У випадку повернення вагонів на залізничні станції Російської Федерації інструкція повинна містити відмітку про згоду на електронне оформлення залізничної накладної. Клієнт несе відповідальність за надані реквізити та відповідає за своєчасне надання вищезазначених інструкцій або некоректних даних.

Пунктом 4.20 договору встановлено, що відповідальність за затримку вагонів через несвоєчасне надання клієнтом письмових інструкцій або у разі невірно вказаних реквізитів (пункт 4.17 даного договору) покладається на клієнта.

У відповідності з пунктом 4.23 договору відповідальність за затримку вагонів і пов'язані з цим штрафні санкції з боку Укрзалізниці через несвоєчасне надання клієнтом письмових інструкцій, або в разі невірно вказаних реквізитів покладається на клієнта. Клієнт оплачує по договору вартість послуг порту з інформаційно-технічного обслуговування розрахунків з Одеською залізницею по тарифах порту, вказаних в додатках до договору, та відшкодовує порту вартість послуг залізниці згідно п.5.2.1.4 договору.

Даний договір вступає в силу з 11.02.13р. та діє до 31.12.13р. (пункт 10.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивачем в період з 30.05.13р. по 31.05.2013р. здійснено перевалку вантажу - глини фарфорової (каолін), що прибув у 22 зерновозах за накладною №52407822 (а.с.23) для відповідача. Відправником вказано товариство з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси".

В період з 31.05.13р. до 05.06.13р. вказані вагони простояли на коліях позивача в очікуванні оформлення документів для відправки цих вагонів до пункту промивки. Вказані обставини підтверджуються актами форми ГУ-23 (а.с.24-25).

Обставини, засвідчені актами форми ГУ-23 (а.с.24-25), стали підставою для нарахування позивачу плати за користування 22 вагонами (з урахуванням часу затримки) у сумі 55599,36грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, яким позовні вимоги державного підприємства "Одеська залізниця" задоволені та з позивача стягнуто плату за користування вагонами, встановлено: "Між Одеською залізницею та Державним підприємством "Херсонський морський торговельний порт" укладений договір №4/177 про обробку вагонів з вантажами, який відповідно до пункту 9.5 набрав чинності з 02.05.2009 року і діє до 01.05.2014 року.

Згідно з зазначеним договором залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського і залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або для його контрагентів. При цьому Порт надає залізниці перелік контрагентів, коди вантажоодержувачів, експедиторів, з якими він має договори.

Пунктом 3.1 укладеного між позивачем та відповідачем договору №4/177 від 02.05.2009 року встановлено обов'язки порту, в тому числі: нести відповідальність за користування вагонами, які простоюють на станції та на підходах до неї; повністю очищати вагони від вантажу, у тому числі від іншого, знімати реквізити кріплення після розвантаження, згідно зі ст.35 Статуту залізниць України та забезпечувати цілісність вагонів.

Матеріалами справи підтверджується, що в червні 2013 року на станцію Херсон Порт Одеської залізниці Херсонським морським торговельним портом було повернуто без промивання вагони з-під глини, що підтверджується наданими до матеріалів справи актами загальної форми від 05.06.2013 року. В актах зазначено, що вагони простояли на коліях порту через несвоєчасне оформлення портом документів для відправки вагонів в пункт промивки з 31.05.2013 року по 05.06.2013 року.

У зв'язку з цим залізницею нараховано плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки відповідно до відомості плати за користування вагонами №31050311, яка складена на підставі пам'яток про користування вагонами форми ГУ-45 та актів загальної форми в сумі 55599грн.36коп. і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Не є підставою відмови в задоволенні позову і посилання порту на те, що відповідно до накладної №52407822 вантажоодержувачем поряд з портом, зазначено також ТОВ "ЮМІН", на який відповідно до договору, укладеного ним з портом 11.02.2013 року №9/40Д, покладено обов'язок самостійно укладати окремі договори на надання послуг обробки вантажів, що ввозяться залізницею, в тому числі і з позивачем по справі, оскільки залізниця не є учасником правовідносин, які склалися між портом і ТОВ "Юмін", він не є відправником згідно з накладною, а відповідно до п. 1.1 Правил саме порт, як відправник, зобов'язаний оформляти перевізні документи. До того ж предметом спору є стягнення плати за користування вагонами, а не за їх промивку.".

За результатами апеляційного та касаційного оскарження рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями постанови Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постановою Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13.

На виконання рішення господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13 позивач платіжним дорученням №7937 від 01.07.14р. сплатив заборгованість перед державним підприємством "Одеська залізниця" у сумі 57319,86грн. (а.с.44).

Враховуючи, що нарахування плати за користування вагонами стало результатом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором, позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою, яка обґрунтована наступним.

Від товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" на адресу позивача надійшло факсимільне повідомлення, в якому останній повідомив позивача, що не акредитований на Одеській залізниці, у зв'язку з чим просив відповідача оформити перевізні документи на промивання 22 зерновозів до станції Пантелеймонівка з оплатою тарифу на станції отримання з коду товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" через відповідача (а.с.35).

21.05.2013р. позивачу від відповідача надійшов лист (а.с.26) в якому відповідач просив позивача дати телефонограму на ст.Просяна ім.Приклонського В.В. про узгодження промивки вагонів.

Листом за вих.№18-05/93 від 21.05.13р. (а.с.27) позивач звернувся до начальника станції Херсон-Порт з проханням дати телеграму на станцію Просяна Донецької залізниці (станція відправлення вантажу) наступного змісту: "Херсонський морський порт" підтверджує оплату промивання зерновозів після вивантаження глини (каоліну), прибуваючих на адресу фірми "Юмін". Оплату телеграфного збору гарантуємо".

Станцією Херсон-Порт дана відповідна телеграма №3 від 21.05.13р. (а.с.28).

05.06.2013р. відповідач звернувся до позивача з проханням оформити перевізні документи на промивку 22 зерновозів до станції Пантелеймонівка з оплатою тарифу на станції отримання з коду товариства з обмеженою відповідальністю "Проско Ресурси" (а.с.36).

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про задоволення позовних вимог і вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними з врахуванням наступного.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст.ст.32,34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст.174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 п. 1.3. Правил перевезення вантажів навалом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. №542, передбачено, що у разі відсутності в одержувача умов та можливостей для промивання вагонів, залізниця може виконувати ці роботи з оплатою за договором, виходячи із ставок зборів за промивання вагонів, затверджених відповідною залізницею.

Як вбачається з матеріалів справи, на території позивача відсутній пункт промивання вагонів і таких послуг підприємство не надає.

Абзацом 3 п.1.3. Правил №542 встановлено, що у разі необхідності перевезення порожніх вагонів для промивання на іншу станцію, таке перевезення здійснюється за перевізними документами згідно з договором.

Таким чином, вказана норма законодавства визначає, що обов'язки, в тому числі і щодо оформлення перевізних документів стосовно направлення вагонів для промивання на іншу станцію, регулюються відповідним договором.

Згідно з пунктом 4.2.5. договору №9/40Д на товариство з обмеженою відповідальністю «Юмін» було покладено обов'язок самостійно укладати договори з нижченаведеними контрагентами, про що повідомляти Порт в письмовому порядку, на надання послуг, пов'язаних з обробкою вантажів, що вивозяться залізницею:

- договір з Одеською залізницею про організацію перевезень і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги;

- договір з Одеською залізницею про надання послуг по обробці вагонів з вантажами за прямим варіантом;

- договори з власниками вагонів про надання послуг і проведення розрахунків за користування власними вагонами на під'їзних коліях;

- договір з Українським транспортно-логістичним центром або його регіональним представництвом про організацію перевезень у власних вагонах;

- договір з Одеською залізницею про направлення вагонів на промивні пункти, після вивантаження забруднюючих вантажів;

- інші договори, необхідні для організації перевезень залізничним транспортом.

Відповідно пункту 4.2.6. договору №9/40Д можливі додаткові затрати, що виникатимуть з умов договорів, зазначених в п.4.2.5., а також відповідальність за невиконання п.4.2.5. та невиконання договорів, зазначених в п.4.2.5. даного договору, покладається на Клієнта.

Відповідно до п.7.1 договору Порт і Клієнт несуть один перед одним матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків по цьому договору згідно з діючим законодавством України на день виконання зобов'язань за цим договором.

В порушення вказаних умов договору відповідачем не було укладено та повідомлено позивача щодо договору з Одеською залізницею про направлення вагонів на промивні пункти. Не було своєчасно надано інструкцій щодо оформлення перевізних документів для направлення вагонів на промивні пункти. Такі докази в матеріалах справи відсутні.

Лише листом від 05.06.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Юмін» звернулося з проханням оформити перевізні документи на промивку 22 зерновозів до ст.Пантелеймонівка.

Господарський суд обґрунтовано не визнав належним та допустимим доказом інструкцію, надану позивачу відповідачем 28.05.2013р. щодо оформлення провізних документів на 24 вагони-зерновози до станції Пантелеймонівка Донецької залізниці, з врахуванням того, що:

- за накладною №52407822 відправлялося 22 вагона;

- в рішенні господарського суду Херсонської області від 24.12.13р. по справі №923/1572/13, постанові Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.14р. по справі №923/1572/13 та постанові Вищого господарського суду України від 10.06.14р. по справі №923/1572/13 мова йде про плату за користування 22 вагонами;

- відповідач у відзиві на позов визнає, що зі станції відправлення Херсон-Порт Одеської залізниці від позивача до КМЦ було відправлено саме 22 вагони на пункт промивки.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що саме позивач повинен був провести промивання спірних вагонів, однак обов'язок надавати письмові інструкції, згідно пункту 4.17 договору, покладено на відповідача, тому стягнення з позивача залізницею 57319,86 грн. плати за користування вагонами стало наслідком бездіяльності не позивача, а відповідача.

Отже, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юмін", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2014р. у справі №904/5383/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 24.11.2014р.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Г.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських