Рішення № 41516629, 19.11.2014, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

.Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"19" листопада 2014 року Справа № 927/1594/14

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО"

36007, вул.Бірюзова,32-А, м.Полтава;

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес"

17640,вул.Незалежності,40,с.Гнідивці,Варвинський р-н,Чернігівська обл.;

про стягнення 34914,84грн.;

за участю представників сторін:

від позивача:Дзюбан Н.В.( дов.№04/11 від 04.11.204р.)- представник;

від відповідача: Пилипченко О.Ю. (дов. №б/н від 31.10.2014р.)- представник;

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІБ-АГРО" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" про стягнення 34914,84грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 13.10.2014р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 22.10.2014р., після чого розгляд справи відкладався до 05.11.2014р. та оголошувалась перерва до 19.11.2014р.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 05.11.2014р.

Відповідач надав відзив на позов, яким проти позову заперечує повністю. Відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про усунення недоліків проданого товару, оскільки відповідно до ст.680, ст.681 ЦК України, строк встановлений в один рік, який вже скінчився.

Крім того, відповідачем подано заяву від 31.10.2014р. про застосування строку позовної давності. В поданій заяві відповідач зазначає наступне:

- відповідно до п.2.5 та п.2.6. Договору поставки товару №54КАк від 10.11.2011р., претензії покупця щодо якості товару приймаються Постачальником протягом 30календарних днів з моменту поставки товару, витрати з доведення товару до показників передбачених ДСТУ для даного виду товару покладаються на Постачальника;

- однак, претензій до відповідача (Постачальника), що поставлений товар не відповідав обумовленим якісним показникам, позивач не надав;

- строк позовної давності, по зверненню з вимогою у зв'язку з недоліками товару, встановлений відповідно до ст.680, ст.681 ЦК України, та відповідно до останньої поставки товару 22.12.2011р., скінчився 20.12.2012р..

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Як зазначає позивач, відповідно до договору поставки №054КАк від 10.11.2011р. позивач оплатив та отримав від відповідача кукурудзу.

У зв'язку з тим, що товар не відповідав показникам ДСТУ для даного виду товару, позивач змушений був виконати роботи по доведенню кукурудзи до необхідних показників.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, за якими позивач надав послуги по сушці кукурудзи на суму 55667,88грн., а отже у позивача виникло право вимагати від відповідача оплатити вартість наданих послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000072 від 11.11.2011р. на суму 4579,28грн., №ОУ-0000081 від 21.11.2011р. на суму 5534,96грн., №ОУ-0000082 від 22.11.2011р. на суму 6059,52грн., №ОУ-0000084 від 28.11.2011р. на суму 10081,40грн., №ОУ-0000086 від 12.12.2011р. на суму 2069,40грн., №ОУ-0000085 від 13.12.2011р. на суму 6626,44грн., №ОУ-0000087 від 14.12.2011р. на суму 6373,36грн., №ОУ-0000088 від 15.12.2011р. на суму 4568,98грн., №ОУ-0000089 від 16.12.2011р. на суму 6782,40грн., №ОУ-0000090 від 19.12.2011р. на суму 1182,30грн., №ОУ-0000091 від 22.12.2011р. на суму 1809,84грн., що підписані повноважними представниками позивача та відповідача та скріплені їх печатками.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач в усній формі дійшли угоди щодо надання позивачем послуг по сушці кукурудзи, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже, за юридичною природою така угода є угода про надання послуг.

Відповідно до ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто.

Позивач виконав роботи по сушці кукурудзи на суму 55667,88грн., що не заперечується відповідачем та підтверджується наданими суду актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Позивачем надані відповідачу послуги, вартість яких складає 55667,88грн..

Відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг виконав не повністю та сплатив вартість виконаних робіт частково, що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками: від 21.11.2011р. на суму 4579,28грн. від 12.12.2011р. на суму 16173,76грн..

Позивачем направлено відповідачу вимогу №643 від 19.11.2013р. про сплату заборгованості в сумі 34914,84грн., про що свідчить копія фіскального чеку №8921 від 26.11.2013р..

Відповідачем не виконано зобов'язання перед позивачем по оплаті вартості наданих послуг, станом на час порушення провадження у справі заборгованість відповідача складає 34914,84грн..

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 34914,84грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 34914,84грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача та заяви від 31.10.2014р. про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне:

Оскільки позивачем заявлено позов на підставі актів здачі-приймання робіт (надання послуг), які були підписані повноваженим представниками відповідача та скріплені його печаткою, отже характер правовідносин що виникли між позивачем та відповідачем має природу надання послуг.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки (штрафу, пені); 2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості; 3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу); 4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу); 7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

З аналізу даних норм не вбачається, що до правовідносин, що мають природу надання послуг має застосовуватись спеціальна позовна давність, тобто до даних правовідносин має застосовуватись загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Щодо заявлених позивачем вимог, за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), строк позовної давності станом на момент звернення з позовною заявою до суду не був позивачем пропущений.

Враховуючи вище вказане, суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача щодо застосування строку позовної давності за ст.680, 681 ЦК України.

Крім того, суд зазначає, що з наданих позивачем банківських виписок від 21.11.2011р. та від 12.12.2011р. про сплату відповідачем коштів позивачу (арк. справи 37-38), судом встановлено, що у призначенні платежу зазначене: «оплата за послуги по сушці кукурудзи зг. рахунку-фактури №7179 від 21.11.2011р., №2184 від 22.11.2011р., №2166 від 11.11.2011р….», тобто відповідач своїми діями підтвердив факт надання позивачем послуг та сплачував їх вартість.

А тому, суд не приймає заперечення відповідача на позовну заяву.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1827,00грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.-ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (17640, вул. Незалежності,40, с.Гнідивці, Варвинський р-н, Чернігівська обл., р/р 26001000001998 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, код ЄДРПОУ 32535913) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ-АГРО» (36007, вул. М.Бірюзова,32-А, м.Полтава, р/р 26009962491805 в ПАТ «Пумб» м.Запоріжжя, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32257135) 34914,84грн. основного боргу, а також 1827,00грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 24 листопада 2014 року

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна