Постанова № 41516587, 17.11.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2014 року Справа № 904/4551/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г. (доповідач)

суддів: Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі № 904/4551/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до: Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" смт. Широке, Широківський район, Дніпропетровської обл.

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу в сумі 42 299 грн. 06 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 р. (суддя Красота О.І.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Фрунзенське ЖКП" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 001 грн. 01 коп. пені, 820 грн. 47 коп. 7% штрафу, 5 578 грн. 73 коп. 3% річних, 14 478 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване порушенням відповідачем умов договору щодо строку оплати за поставлений позивачем товар.

Частково відмовляючи в задоволенні позову та зменшуючи суму пені і штрафу суд виходив з того, що відповідач постійно виконував свої зобов'язання та поступово сплачував суму боргу, що підтверджується наданими по справі доказами та не заперечується самими сторонами, а також відсутністю основної заборгованості Відповідача перед Позивачем на час вирішення справи, незначності прострочення виконання та відсутністю будь-яких наслідків пов'язаних з порушенням зобов'язання.

Не погодившись з рішенням суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що правомірно та на підставі Договору № 202110-БО-3 від 28.08.12р. нарахував штраф та пеню відповідачу. Позивач наголошує, що відповідно до ст.. 233 ГК України, зменшення розміру неустойки можливе у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути враховано ступінь виконання зобов'язання, майновий стан сторін, майнові та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Натомість судом було враховано лише ступінь виконання зобов'язання боржником та те, що порушення зобов'язання не завдало значних збитків позивачу. Судом не прийнято до уваги та не наведено підстав не прийняття до уваги тяжкого матеріального стану позивача. З рішення суду не зрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки. Також зазначає, що Вищим господарським судом України було прийнято ряд постанов в яких колегії суддів приходять до висновку, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки. Вважає рішення суду від 21.08.2014р. таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення пені та штрафу.

Позивач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції правомірно зменшив розмір штрафу та пені до 90 %, врахувавши ступінь виконання зобов'язання, незначний строк прострочення, відсутність негативних наслідків для позивача та відсутністю у нього збитків

Відповідач подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, встановила наступне.

28.08.12р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" ( продавець) та Комунальним підприємством "Фрунзенське ЖКП" (покупець) укладено договір №202110-БО-3 купівлі-продажу природного газу.

Згідно з п.п.1.1, 1.2 Договору, продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 ЗУ "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Газ, який продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Згідно п. 2.1. договору, продавець передає покупцеві у період з 01.08.12р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 157,6 тис.куб.м, у тому числі по місяцях кварталів.

Як вбачається з п.5.2. Договору ціна за 1000 куб.м. природного газу без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим становить 3509, 00 грн.

Відповідно до п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк позовної давності в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між Сторонами з 01.08.12 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст.ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

На виконання умов договору позивачем протягом періоду з жовтень - грудень 2012 поставлено Відповідачу природний газ в обсязі 120,807 тис.м3 на загальну 563 170,36 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу. Всі акти підписані представниками сторін та посвідчені печатками.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконував неналежним чином.

Розрахувався частково, сплативши за період з 31.10.2012 року по 31.12.2013 року суму в розмірі 544 361 грн. 46 коп., внаслідок чого загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становила 18 808 грн. 90 коп.

З підстав погашення Відповідачем залишку суми основного боргу, збільшивши при цьому періоди нарахування, позивач просить суд стягнути з Відповідача 10 010 грн. 16 коп. пені, 8 204 грн. 75 коп. 7% штрафу, 5 578 грн. 73 коп. 3% річних, 14 539 грн. 23 коп. інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України,учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. Договору сторони передбачили нарахування пені за несвоєчасну оплату у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Згідно ст..625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За газ поставлений в листопаді 2012р. позивачем нараховані пеня та 3% річних на суму заборгованості 9 672,05 грн. за період з 14.12.2012р. по 17.12.2012р.

За газ поставлений у грудні 2012р. позивачем нараховувалась пеня, 3% річних, з урахуванням залишку заборгованості, за період з 14.01.2013р. по 17.07.2014р., інфляційні за період з січня 2013р. по червень 2014р. Також нараховано 7% штрафу (т.1 а.с.75).

Розрахунок позивачем пені у сумі 10 010,16 грн., штрафу у сумі 8 204,75 грн., 3% річних в сумі 5 578,73 грн. здійснено правильно.

Що стосується інфляційних, то суд правильно зауважив, що позивачем помилково здійснено розрахунок з суми заборгованості 117 725,17 грн. тоді як заборгованість складала 117 210,75 грн., а відповідно інфляційні складають 14 478,03 грн., а не 14 539,23 грн., як нарахував позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Згідно п.3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу на 90% господарський суд прийняв до уваги те, що відповідач виконав зобов'язання за договором - борг на час прийняття рішення відсутній. Відповідачем допущено незначне прострочення заборгованості. Відсутні будь-яки наслідки порушення зобов'язання.

Колегія суддів приймає до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, яке використовувало поставлений газ відповідно до умов договору - виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

За газ отриманий у жовтні 2012р. відповідач розрахувався своєчасно. За газ поставлений у листопаді на суму 189 672,06 грн. відповідач прострочив оплату в сумі 9 672,05 грн. на 4 дні. За газ отриманий у грудні 2012р. на суму 347 210,76 грн. відповідач своєчасно сплатив 90 000 грн., з порушенням на 21 день 90 000 грн., з порушенням на 24 дня 50 000 грн., 98 401,85 грн. було сплачено 27.12.2013р.

Заборгованість перед відповідачем таких бюджетних споживачів теплової енергії як Управління соціального захисту населення Широківської РДА станом на 01.01.2013р. складала 145 418, 22 грн., на 25.10.2013р. складала 153 735,95 грн., на 09.04.2014р. - 195 928,01 грн., Управління агропромислового розвитку станом на 01.01.2103р. та 23.10.2013р. - 84 448,54 грн., а на 01.05.2014р. - 94 938,24 грн.

Заборгованість Державного бюджету по різниці в тарифів по комунальним послугам, що надавалися населенню станом на 01.07.2014р. складає 1 291 850 грн.

Відповідачем приймалися заходи для стягнення заборгованості з споживачів теплової енергії, шляхом звернення з позовом до суду.

Враховуючи також те, що на час звернення до суду заборгованість складала 18 808,90 грн. і була погашення відповідачем до прийняття рішення, сума інфляційних складає 14 478,03 грн., а 3% річних 5 578,73 грн., що компенсує позивачу несвоєчасне отримання коштів за поставлений товар, знаходження позивача у скрутному фінансовому стані не є наслідком несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання колегія погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру пені та штрафу на 90%, з 10 010,16 грн. пені та 8 204,75 грн. штрафу до 1 001,01 грн. пені та 820,47 грн. штрафу.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду слід залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2014 року у справі № 904/4551/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.11.2014р.

Головуючий: ___ С.Г. Антонік

Судді: ___ Л.В. Чоха

___ Л.О.Чимбар