Ухвала суду № 41515761, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 10436/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Яковишина З.В.,

представника відповідача Джоголика Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Лукор» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2011 року закрите акціонерне товариство «Лукор» звернулося до суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2011 року за №0002122302, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1451,00 грн.

Посилався на невідповідність оскаржуваного рішення податкового органу нормам чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області від 03.11.2011 року за №0002122302.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Калуська об'єднана державна податкова інспекція в Івано-Франківській області, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги, що позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ 1450 грн. за лютий 2011 року по господарській операції з ТзОВ «Вісан», місце знаходження якого не встановлено, фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля. Позивач не довів умови транспортування отриманого товару від даного контрагента та не ствердив транспортування документально. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає законодавству та безпідставно скасовано судом.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що з 11.10.2011 року по 17.10.2011 року Калуською ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ЗАТ «Лукор» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Вісан» за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року. За результатами перевірки складений акт від 21.10.2011 року за №2666/23-02/31256759.

Податковий орган прийшов до висновку про неможливість позивача реального здійснення фінансово-господарських операцій з ТзОВ «Вісан», прийняття до виконання від вказаного товариства податкових накладних за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах та суперечать законодавчим і нормативним актам. Відповідач вважав вчинення порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , внаслідок чого безпідставно ним було включено до складу податкового кредиту за лютий 2011 року податок на додану вартість в сумі 1450,00 грн. та занижено до сплати в бюджет на вказану суму розмір податку на додану вартість за цей звітний період .

На підставі акту перевірки Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.11.2011 року за №0002122302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1451,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що висновки Калуської ОДПІ, викладені в акті позапланової невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Лукор» від 21.10.2011 року №2666/23-02/31256759, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Як видно з матеріалів справи, 27.01.2011 року ЗАТ «Лукор» уклало з ТзОВ «Вісан» договір за №05-35 на придбання протигазів марки «ПШ-1» в кількості 5 штук на загальну суму 8700,00 грн.

Суд обґрунтовано вважав, що зазначений договір оформлений відповідно до вимог закону, не суперечать нормам законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Він не порушує публічний порядок, оскільки не спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угода позивача, укладена з його контрагентом у ході господарської діяльності направлена на настання реальних юридичних наслідків - придбання протигазів для використання їх у власному виробничому процесі, що стверджується наявною в справі видатковою накладною від 07.02.2011 року за №34, податковою накладною від 07.02.2011 року за №34, прибутковим касовим ордером від 11.02.2011 року за №14 .

Придбані протигази були оприбутковані на складі ЗАТ «Лукор» та 3 штуки з них використані в ході виробничого процесу. Це підтверджується дослідженою судом першої інстанції карткою складського обліку матеріалів за №022171 (а.с. 47).

Отже, підстав для сумніву в реальності господарської операції позивача з ТзОВ «Вісан» не має.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 201.1 цієї статі платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках зазначені в цій статті реквізити.

Пунктом 201.8 ст. 201 цього ж Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В справі встановлено, що податковий орган жодних претензій з приводу відповідності документів податкового та бухгалтерського обліку вимогам законодавства до позивача не має.

В матеріалах справи відсутні обставини на підтвердження того, що укладаючи вказаний господарський договір, позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладанні позивачем угоди в ході його підприємницької діяльності.

Посилання податкового органу на відсутність ТзОВ «Вісан» за місцем його реєстрації не є підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки можливі порушення цим контрагентом тягнуть негативні наслідки тільки для нього, а не позивача, який дотримав всіх вимог закону при здійсненні господарських правовідносин з вказаним товариством.

Відсутність документів транспортування товару також не є такою підставою, оскільки з врахуванням кількості поставленого товару - 5 протигазів ПШ-1, такі документи є необов'язкові, а оприбуткування товарів та використання їх у господарській діяльності позивача об'єктивно свідчить про їх отримання позивачем від свого контрагента.

За таких обставин позивач правильно відніс до податкового кредиту сплачену суму ПДВ 1450, 00 грн. в лютому 2011 року по господарській операції з ТзОВ «Вісан», в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 22.06.2011 року №0002122302 суперечить законодавству.

Суд першої інстанції оскаржувану постанову прийняв відповідно до норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не знаходить. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року у справі №2а-3943/11/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський