Ухвала суду № 41515755, 20.11.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 12779/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

з участю секретаря судового засідання Ратушної М.І.,

представника позивача Муріна О.С.,

представника відповідача Сойми І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції, головного управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області про стягнення з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1954019,98 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2013 року товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" (далі - ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат») звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції в Закарпатській області та Головного управління державної казначейської служби України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2 016 249,98 (два мільйони шістнадцять тисяч двісті сорок дев'ять гривень 98 копійок) грн.

Зменшивши позовні вимоги, позивач просив стягнути з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 954 019,98 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року позов задоволено та стягнуто з Державного бюджету на користь товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1954019,98 грн.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Ужгородська ОДПІ, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що підприємству проведено бюджетне відшкодування ПДВ повністю шляхом зарахування переплати в рахунок майбутніх платежів - за листопад 2010 року в сумі 2115904 грн., за травень 2011 року - в сумі 7647823 грн. Оскаржуваним судовим рішенням фактично вирішено питання подвійного повернення позивачу податку на додану вартість в сумі 1954019,98 грн., що суперечить законодавству.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, який апеляційну скаргу підтримав, представника відповідача, який просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

В справі встановлено, що товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа та є платником податку на додану вартість.

За результатами фінансово - господарської діяльності за жовтень - листопад 2010 року та за травень - червень 2011 року у позивача виникло від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зокрема, позивачем була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 307 315,00 грн. - за жовтень (декларація №9005343384 від 22.11.2010 року) та 2 111 329,00 грн. - за листопад (декларація №9005820349 від 20.12.2010 року,уточнюючий розрахунок №9012012833 від 16.03.2012 року).

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за вказані вище періоди (жовтень - листопад 2010 року), викладеними в акті №5/23-2/00274105 від 10.01.2011 року, Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією підтверджено (з урахуванням знятих з відшкодування сум після перевірки) 1 304 686,00 грн. - за жовтень 2010 року та 2 104 691,00 грн. за листопад 2010 року.

У 2011 році позивачем була задекларована на розрахунковий рахунок сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 7 647 823,00 грн. - за травень (декларація №9004414899 від 30.06.2011 року, уточнюючий розрахунок №9004497729 від 05.07.2011 року) та 4 190 487,00 - за червень (декларація №9005069999 від 20.07.2011 року, уточнюючий розрахунок №9006813941 від 17.08.2011 року).

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яка виникла за вказані вище періоди (травень - червень 2011 року), викладеними в акті №975/23-2/20466663 від 19.08.2011 року, податковим органом підтверджено 7 646 567,00 грн. - за травень 2011 року та 4 168 610,00 грн. - за червень 2011 року.

Таким чином, суд встановив, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ, яка підтверджена Ужгородською ОДПІ позивачу за чотири спірні періоди в загальному становить 15 224 554,00 грн.

Підтверджені суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача у банку були перераховані наступним чином :

- 30.03.2011 року позивачем було отримано суму відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року у розмірі 1 304 686,00 грн. (платіжне доручення: №410 від 30.03.2011 року); за листопад 2010 року у розмірі 1 215 921,00 грн. (платіжні доручення: №411 від 30.03.2011 року; №412 від 30.03.2011);

- 31.05.2012 року ним було отримано суму відшкодування ПДВ за листопад 2010 року у розмірі 80 810,02 грн. (платіжне доручення №80 від 31.05.2012), за травень 2011 року у розмірі 498 744,00 грн. (платіжне доручення №82 від 31.05.2012); за червень 2011 року у розмірі 2 894 316,00 грн. (платіжне доручення №83 від 31.05.2012);

- 30.10.2012 року ним же було отримано суму відшкодування ПДВ за травень 2011 року у розмірі 5 944 108,00 грн. (платіжне доручення №146 від 30.10.2012); за червень 2011 року у розмірі 1 274 294,00 грн. (платіжне доручення №147 від 30.10.2012).

Отже, сума бюджетного відшкодування з ПДВ, отримана позивачем безпосередньо на розрахунковий рахунок за чотири спірні періоди, склала 13 212 879,02 грн.

Решта суми бюджетного відшкодування 1 954 019,98 грн. як різниця між загальною сумою ПДВ, підтвердженою податковим органом до відшкодування на розрахунковий рахунок позивача, та фактично відшкодованою сумою ПДВ (з урахуванням заявлених позивачем до відшкодування сум 52490,00 грн. в декларації від 20.12.2010 року та 5165,00 грн. в декларації за від 30.06.2011 року) залишилася невідшкодованою.

ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», отримавши суму бюджетного відшкодування ПДВ не в повному обсязі, 20.05.2013 року звернулося із запитом до податкового органу, в якому просило письмово повідомити про причини неодержання заявником на свій банківський рахунок бюджетного відшкодування податку на додану вартість; а також, чи подавав відповідач органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновки щодо вказаних вище сум бюджетного відшкодування, зазначених заявником у деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010 року та травень 2011 року, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, а якщо ні - вказати причини невиконання податковим органом відповідного обов'язку.

У відповіді на запит позивача відповідач пояснив про відсутність невідшкодованих сум ПДВ, оскільки податок на додану вартість, задекларований до бюджетного відшкодування за відповідний період на розрахунковий рахунок платника у банку, зменшено позитивними нарахуваннями по іншим деклараціям (зокрема по тим, де був обраний напрям відшкодування - в рахунок майбутніх платежів).

На момент формування позивачем податкового кредиту був чинний Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно з п.1.8. ст.1 цього Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 цього ж Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету, або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 п. 7.7 ст.7 Закону відшкодуванню платнику податку з бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були перевірені та підтверджені податковим органом в актах №5/23-2/00274105 від 10.01.2011 року та №975/23-2/20466663 від 19.08.2011 року.

Підставою для відшкодування є дані виключно податкової декларації.

Відповідно до приписів підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ платник податків, що має право на бюджетне відшкодування і прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію і заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, що відображається в податковій декларації. При цьому платник податків у п'ятиденний термін після подачі податкової декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації з відміткою податкового органа про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Ці вимоги закону були дотримані позивачем, який подав декларації з ПДВ за відповідні періоди та заяву про бюджетне відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в банку.

Аналогічні норми передбачені і Податковим кодексом України. Зокрема, відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7 цієї ж статті встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В силу пп. 200.10 - 200.13 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування або шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку, або шляхом оформлення (випуску) казначейського фінансового векселя (за згодою платника податків) протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Як видно з поданих декларацій та заяв про бюджетне відшкодування ПДВ, позивач чітко визначив обраний ним напрям бюджетного відшкодування податку на додану вартість - на його поточний банківський рахунок. Тобто, у такий спосіб платник податків виявив власне волевиявлення, маючи намір скористатися саме таким (а не іншим) правом, вибір якого для нього передбачений законом.

Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з позицією позивача в частині того, що дане право є непорушним, не може бути змінено податковим органом в односторонньому порядку та позбавити таким чином підприємство від повернення грошових коштів на його банківський рахунок.

Згідно листа податкового органу від 22.07.2013 року за вихідним №1/10/15-00, станом на 01 березня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 2 685 100,00 грн., а бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за лютий 2012 року в сумі 807 959,98 грн.

Станом на 01 червня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за травень 2012 року в сумі 228 377,00 грн.

Станом на 01 серпня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., в той час, як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за липень 2012 року в сумі 745 908 грн.

Станом на 01 вересня 2012 року в особовому рахунку платника податку на додану вартість позивача переплата в рахунок майбутніх платежів складала 4 584 300,00 грн., тоді як бюджетне відшкодування на рахунок платника у банку податковим органом зменшено позитивним нарахуванням по декларації за серпень 2012 року в сумі 229 342,00 грн.

Факт зменшення відповідних сум ПДВ не заперечується відповідачем та підтверджуються листом відповідача - №1 №2503/10/15-0 від 29.05.2013 року.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що право на зміну напрямку бюджетного відшкодування з ПДВ належить саме платнику податків, а не податковому органу, а також про те, що в позивача було достатньо залишків переплат в особовому рахунку для погашення податкових зобов'язань (позитивного значення за відповідними деклараціями), що виникали за спірні періоди.

Заперечення податкового органу щодо достовірності підписів на податкових деклараціях, а відтак і обґрунтованості відшкодування переплати по ПДВ є безпідставними, оскільки такі декларації позивачем були подані як в електронному вигляді, так і в письмовому вигляді , дані декларації були предметом перевірки податковим органом, розрахунки підтверджені податковим органом та відображені в обліковій картці платника податків.

Не заслуговують на увагу заперечення відповідача щодо обґрунтованості стягнення оспорюваної суми з ПДВ з посиланням на те, що зазначені кошти податковим органом були скеровані в рахунок погашення майбутніх платежів, оскільки наявний обов'язок податкового органу за заявою платника податків перерахувати кошти на розрахунковий рахунок, а постанова суду першої інстанції буде підставою для податкового органу для коригування даних облікової картки та, у випадку наявності підстав, донарахування податкових зобов'язань позивачу за спірний період та нарахування відповідних санкцій.

Визначений Законом порядок взаємодії органів державної податкової служби та державного казначейства при розгляді заяви платника податку про бюджетне відшкодування надмірно сплаченого податку стосується компетенції лише цих органів і не може вплинути на право платника щодо стягнення сум бюджетної заборгованості з Державного бюджету України.

Тому суд дійшов правильного висновку про те, що позивачем вірно обраний спосіб захисту порушеного права, оскільки відсутність на час звернення до суду за захистом порушеного права прямої матеріальної норми щодо способу його відновлення, не може обмежувати можливості захисту такого права в судовому порядку з застосуванням судом відповідних положень КАС України (п.4 ч.2 ст.162 КАС України).

За таких обставин суд першої інстанції оскаржувану постанову прийняв відповідно до вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для її скасування не знаходить.

Зазначені вище доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.09.2013 року у справі №807/2177/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

Д.М. Старунський