Постанова № 41515669, 24.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р. Справа № 917/1209/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.

за участю представників:

позивача - Пухальська І.С. за дорученням від 17.06.2014 року

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3171П/1-32) на рішення господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська бурова компанія», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буртехнологія», м.Полтава

про стягнення 554335,55 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Українська бурова компанія» звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ «Буртехнологія» пені у розмірі 164092,57 грн., 3% річних у розмірі 33834,44 грн., інфляційні у розмірі 200267,51 грн. за неналежне виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу бурового обладнання №31/13 від 09.09.2013 року за період з 12.11.2013 року по 19.05.2014 року та просив стягнути понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7963,89 грн.(а.с.3-7).

10.07.2014 року позивач надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 25185,70 грн., пеню у розмірі 171519,23 грн., 3% річних у розмірі - 34769,95 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 322860,67 грн. за період з 12.11.2013 року по 07.07.2014 року та понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 11086,71 грн. (а.с.40-43).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року (суддя Кльопов І.Г.) у задоволенні позову відмовлено (а.с.78-80).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що ні норми Господарського кодексу України, ні норми Цивільного кодексу України не встановлюють обмежень застосування господарських санкцій після розірвання (припинення) дії Договору. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному з'ясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що в п.3 Угоди від 19 травня 2014 року про розірвання Договору купівлі-продажу № 31/13 від 09.09.2013 року передбачено, що зобов'язання сторін за Договором № 31/13 від 09.09.2013 року припиняється з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Майна в неоплаченій частині та не передбачено обов'язок відповідача сплатити пеню та штрафні санкції за неналежне виконання зобов'язань (а.с.98-100). Просить рішення господарського суду господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином про що в матеріалах справи є зворотнє повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд зазначив, що 19.05.2013 року сторони підписали Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу №31/13 від 09.09.2013 року. Згідно п.1 Угоди у зв"язку з частковим невиконанням Продавцем Договору №31/13 купівлі-продажу бурового обладнання від 09.09.2013 року Сторони прийшли до згоди розірвати Договір в частині невиконаного зобов"язання на загальну суму 3037620,02грн. Згідно підписаного сторонами 28.05.2014 року Акту приймання-передачі майна відповідач повернув позивачу неоплачену частину майна на загальну суму 3 012 434,32 грн. У відповідності зі ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Статтею 654 Цивільного кодексу визначено форму зміни або розірвання договору, зокрема: зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Враховуючи матеріали справи та вищевикладене, можна дійти висновку, що правовідносини за Договором купівлі-продажу бурового обладнання №31/13 від 09.09.2013р. між сторонами припинились, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості за даним Договором (а.с.78-80).

На думку колегії суддів, зазначені висновки господарського суду не відповідають матеріалам справи та нормам чинного законодавства з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 09 вересня 2013 року між ТОВ "Українська бурова компанія" (Продавець) та ТОВ "Буртехнологія" (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу бурового обладнання № 31/13 (а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.1 Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця бурове обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити майно, відповідно до умов даного Договору.

Згідно з п. 2.2 Договору оплата вартості Майна здійснюється Покупцем у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача (Продавця) у наступному порядку: передоплата 50% від вартості майна, визначеної у п. 2.1 Договору, що становить З 785 966,66 грн. (три мільйони сімсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 66 копійок) з ПДВ, протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання Договору; решта 50% від вартості майна, визначеної у п. 2.1 Договору, що становить З 785 966,66 грн. (три мільйони сімсот вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят шість гривень 66 копійок) з ПДВ, щомісячно протягом чотирьох місяців з дня приймання-передачі Покупцем майна за Актом ириймання-передачі рівними платежами у розмірі 946 491,66 грн. (дев'ятсот сорок шість тисяч чотириста дев'яносто одна гривня 66 копійки) з ПДВ."

У п.8.2 Договору сторони визначили, що Продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від цього Договору та вимагати від Покупця повернення майна, якщо останній прострочив строки оплати, визначені у п. 2.2. договору, більш ніж на 5 банківських днів.

Згідно п.8.4. Договір може біти розірваний за домовленістю Сторін, про що складається відповідна угода.

З матеріалів справи також вбачається, що 08 жовтня 2013 року сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору № 31/13 купівлі-продажу бурового обладнання, відповідно до якої п. 2.1 Договору виклали в наступній редакції: «Вартість Майна за цим Договором визначається за погодженням Сторін, оформленим у вигляді протоколу погодження договірної сторони та складає 6 309 944,43 грн., крім того ПДВ 20% -1 261 988,89 грн., що разом становить 7 571 933,32 грн. (а.с.17,20).

З Акту приймання-передачі майна від 09 вересня 2013 року вбачається, що позивач передав, в відповідач прийняв відповідно до п.3.2 Договору купівлі-продажу № 31/13 майно на загальну суму 7571933,32 грн. (а.с.21).

З Виписок з особового банківського рахунку також вбачається, що Відповідач частково виконав зобов'язання щодо оплати придбаного майна, а саме: 12.09.2013 р.- на суму 4 184 313,26 грн., 29.11.2013 - на суму 100 000,00 грн., 03.12.2013 - на суму 100 000,00 грн., 18.12.2013 - на суму 50 000,00 грн., 30.12.2013 - на суму 100 000,00 грн., всього на загальну суму 4534313,26 грн. (а.с.25-29).

Станом на 19.05.2014 року сума заборгованості Відповідача за придбане Майно становила 3 037 620,04 грн.

19.05.2014 року між ТОВ "Українська бурова компанія" та ТОВ "Буртехнологія" підписано Угоду про розірвання Договору купівлі-продажу № 31/13 від 09.09.2013 року (а.с.23).

З Додаткової угоди вбачається, що у зв'язку з невиконанням Покупцем Договору Сторони дійшли згоди розірвати Договір в частині невиконаного зобов'язання на загальну суму 3037620,02 грн. Сторони погодили наступний порядок розірвання Договору: Покупець протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання цієї Угоди повертає Продавцю Майно в неоплаченій частині на загальну суму 3 037 620,02 грн.; підтвердженням повернення Майна Продавцю є підписаний Сторонами Акт приймання-передачі майна в неоплаченій частині. Зобов'язання Сторін за Договором, зазначеним у п. 1 цієї Угоди, припиняється з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі Майна в неоплаченій частині. Ця Угода набуває чинності з моменту підписання її Сторонами.

З Акту приймання-передачі майна згідно Угоди про розірвання від 19.05.2014 року Договору № 31/13 вбачається, що в період 20.05.2014 року по 28.05.2014 року Відповідач повернув Позивачу неоплачену частину майна на загальну суму 3 012 434,32 грн. (а.с.24).

В уточненій позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 25185,70 грн., пеню у розмірі 171519,23 грн., 3% річних у розмірі - 34769,95 грн., інфляційні нарахування у розмірі - 322860,67 грн. за період з 12.11.2013 року по 07.07.2014 року (а.с.40-43).

З аналізу діючого законодавства вбачається, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтею 631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У ст. 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін.

Відповідно ст. 653 Цивільного кодексу України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказує на те, що згідно Акту наданих послуг № 14 від 28.05.2014 року відповідачем надано позивачу транспортних послуг на суму 25166,40 грн. і дану суму зараховано в рахунок боргу відповідача за спірним Договором купівлі-продажу.

Проте, колегія суддів з огляду на матеріали справи вважає, що висновки суду першої інстанції необґрунтованими, оскільки Акт надання послуг № 14 від 28.05.2014 року свідчить лише надання відповідачем позивачу послуг на суму 25166,40 грн., а доказів в підтвердження факту проведення між сторонами взаєморозрахунків за спірним Договором купівлі-продажу та Договором про надання транспортних послуг відповідач ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надав.

Приймаючи до уваги, що Договір № 31/13 розірвано Угодою про розірвання від 19.05.2014 року, а відповідач в порушення п.2 угоди повернув позивачу майно частково на суму 3 012 434,32 грн., колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 25185,70 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 171519,23 грн.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ст.653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Приймаючи до уваги, що Договір купівлі продажу бурового обладнання № 31/13 розірвано Угодою від 19.05.2014 року розірвано, колегія суддів вважає, що між сторонами не існує невиконаних зобов'язань і у позивача відсутні правові підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення виконання зобов'язань за Договором купівлі-продажу, який розірвано за згодою сторін.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 171519,23 грн. не відповідають нормам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Також у заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі - 34769,95 грн. та інфляційні нарахування у розмірі - 322860,67 грн. за період з 12.11.2013 року по 07.07.2014 року.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Згідно з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов*язання, на вимогу кредитора зобов*язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних з простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або Законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що норми чинного законодавства не встановлюють обмежень щодо стягнення індексу інфляції та 3%а річних, які виникли на час дії договору, після розірвання (припинення) Договору.

Домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % - річних та інфляційних збитків за неналежне виконання відповідачем свого обов'язку по оплаті поставленого позивачем майна під час дії Договору купівлі-продажу є мірою застосування господарських санкцій за порушення господарського зобов'язання.

У засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що у заяві про збільшення позовних вимог помилково вказано, що стягненню з відповідача підлягають 3 % - річних та інфляційних збитків у розмірі, визначеному у первісній позовній заяві, тобто за період з 12.11.2013 року по дату розірвання Договору 19.05.2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з позивача на користь позивача 3% річних у розмірі - 33 834,44 грн. та інфляційні нарахування у розмірі - 200 267,51 грн. за період з 12.11.2013 року по 19.05.2014 року обґрунтовані підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню (а.с.5).

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року прийняте з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1, ст. 104, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 04 вересня 2014 року у справі № 917/1209/14 скасувати та прийняти в нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БУРТЕХНОЛОГІЯ» (36040, м.Полтава, вул. Героїв Сталінграду,11,кв.165, код ЄДРПОУ 36324283, п/р 2600306047 в ПРУ КБ «Приватбанк» м. Полтава, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурова компанія»" (04107, м. Київ, вул. Підгірна/Татарська, буд.3/7, код ЄДРПОУ 33750826, п/р 26005010052460 в АТ «Укрексімбанк» у м.Києві, МФО 322313) заборгованість у розмірі 25 185,70 грн., 3% річних у розмірі 33 834,44 грн., інфляційні нарахування у розмірі 200 267,51 грн., судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 5185,75 грн. та 2592,88 грн. судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

В іншій частині позову відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повна постанова складена 24.11.2014 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.