Постанова № 41515608, 21.11.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа № 908/2581/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3327 З/3-11) на рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2014 р. у справі № 908/2581/14

за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до КП "Андріївська тепломережа" смт. Андріївка, Запорізька область

про стягнення 47279,51 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 р. ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з КП «Андріївська тепломережа» суми в розмірі 47279,51 грн. за договором № 12/484-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 28.08.12., з яких: 36072,81 грн. - штрафу, 8457,83 грн. - пені, 1692,36 грн. - 3% річних, 1056,51 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства України прострочив оплату вартості за поставлений природний газ, внаслідок чого ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було нараховано КП «Андріївська тепломережа» суму штрафу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2014 р. по справі № 908/2581/14 (суддя Давиденко І.В.) позов ПАТ"Національна акціонерна компанія КП "Андріївська тепломережа" на користь ПАТ"Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 34269 грн. 17 коп. - штрафу, 8034 грн. 94 коп. - пені, 1691 грн. 58 коп. - 3% річних, 1056 грн. 51 коп. - інфляційних втрат, 1740 грн. 93 коп. - судового збору. В частині стягнення 0,78 коп. - 3% річних, 1803 грн. 64 коп. - штрафу, 422 грн. 89 коп. - пені - в позові відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 422,89 грн., штрафу у розмірі 1803,64 грн. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у даній частині задовольнити. В іншій частині рішення залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно зменшено розмір неустойки в порушення вимог матеріального права, а саме ст. 219, 233 Господарського кодексу України, ст. 549-552 Цивільного кодексу України, та процесуального права, ст. 4-2, 22, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2014 р., запропоновано надати суду апеляційної інстанції відповідачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а позивачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання, призначене на 19.11.2014 р. представники сторін не з'явились, причину неявки позивач не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Натомість, відповідач просив розглянути справу без участі його представника (03.11.2014 р. за вх. № 9872).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а зазначене рішення господарського суду Запорізької області підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Спірною сумою, щодо якої подана апеляційна скарга, є сума, на яку суд зменшив розмір належної до стягнення пені відповідно до положень ст. 551 ЦК України.

Зменшуючи розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій , а саме штрафу та пені, господарський суд першої інстанції виходив із того, що, оскільки заявлена до стягнення сума пені є надмірно великою, зобов'язання відповідача перед позивачем щодо оплати вартості поставленого природного газу виконані Колективним підприємством «Андріївська тепломережа» в повному обсязі, враховуючи те, що неможливість належного виконання зобов'язань Колективним підприємством «Андріївська тепломережа» перед позивачем за поставлений природний газ викликано об'єктивними причинами, а відповідач зобов'язаний здійснювати постачання теплової енергії незалежно від будь-яких факторів, оскільки його господарська діяльність направлена на забезпечення життєдіяльності села, суд дійшов висновку щодо зменшення розміру пені та штрафу на 5%, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.12. між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Продавець) та КП «Андріївська тепломережа» (далі - Покупець) був укладений Договір № 12/484-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 28.08.12. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору передбачено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п. 3.1 Договору зазначено, що Продавець передає Покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

Позивач вказує на те, що ним було поставлено на користь КП «Андріївська тепломережа» природний газ на загальну суму 535325,80 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу на загальну суму 535325,80 грн.: від 31.10.12. у обсязі 2,132 тис.куб.м на суму 9938,82 грн., від 30.11.12. у обсязі 44,184 тис.куб.м на суму 205974,15 грн., від 31.12.12. у обсязі 68,518 тис.куб.м на суму 319412,83 грн., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

За поставлений ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» природний газ було сплачено КП «Андріївська тепломережа» з порушенням приписів п. 6.1 Договору, а саме: за Актом приймання-передачі природного газу від 31.10.12. на суму 9938,82 грн. строк оплати становить до 14.11.12., тоді як відповідачем було сплачено суму боргу 12.10.12.,; за Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.12. на суму 205974,15 грн. строк оплати становить до 14.12.12., тоді як відповідачем було сплачено суму боргу 12.10.12. у розмірі 10061,18 грн., 18.01.13. - у розмірі 100000,00 грн., 23.01.13. - у розмірі 50000,00 грн., 19.02.13. - у розмірі 45912,97 грн. та за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.12. на суму 319412,83 грн. строк оплати становить до 14.01.13., тоді як відповідачем було сплачено суму боргу 19.02.13., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» з 28.08.12. по 06.06.14., який підписано начальником Головного управління з обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Шпиркою Л.В., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості наданих послуг з постачання природного газу у жовтні-грудні 2012 року, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства України, в зв'язку з чим відповідачу нараховано 36072,81 грн. - штрафу, 8457,83 грн. - пені, 1692,36 грн. - 3% річних, 1056,51 грн. - інфляційних втрат.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 525, 530, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача 1691,58 грн. 3% річних та 1056,51 грн. інфляційних втрат. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи та надані в обґрунтування апеляційної скарги докази колегія суддів встановила наступне.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 714 Цивільного кодексу України та ст. 275 Господарського кодексу України, за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.08.12. і діє в частині поставки газу до 31.12.12., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Договір, на час виконання зобов'язань діяв.

Крім того, ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України зазначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як свідчать Акти приймання-передачі природного газу: від 31.10.12. на суму 9938,82 грн., від 30.11.12. на суму 205974,15 грн., від 31.12.12. на суму 319412,83 грн. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» надало послуги на загальну суму 535325,80 грн. належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Колегією суддів встановлено та не заперечується відповідачем, що отриманий відповідачем природний газ на загальну суму 525386,98 грн. несвоєчасно оплачено КП «Андріївська тепломережа», а саме: за Актом приймання-передачі природного газу від 30.11.12. на суму 205974,15 грн. строк оплати становить до 14.12.12., тоді як відповідачем було сплачено суму боргу 12.10.12. у розмірі 10061,18 грн., 18.01.13. - у розмірі 100000,00 грн., 23.01.13. - у розмірі 50000,00 грн., 19.02.13. - у розмірі 45912,97 грн. та за Актом приймання-передачі природного газу від 31.12.12. на суму 319412,83 грн. строк оплати становить до 14.01.13., тоді як відповідачем було сплачено суму боргу 19.02.13., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від КП «Андріївська тепломережа» з 28.08.12. по 06.06.14., який підписано начальником Головного управління з обслуговування клієнтів Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Шпиркою Л.В., належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Акт приймання-передачі природного газу від 31.10.12. на суму 9938,82 грн., строк оплати за яким до 14.11.12., на який посилається позивач, був своєчасно оплачений відповідачем, а саме - 12.10.12., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» від Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» з 28.08.12. по 06.06.14.

В зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно оплатив вартість наданих послуг за поставлений газ у жовтні-грудні 2012 року за Договором № 12/484-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 28.08.12., позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1692,36 грн. - 3% річних, 1056,51 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 1056,51 грн.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1691,58 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 7.2 Договору № 12/484-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 28.08.12. просив суд стягнути з відповідача 8457,83 грн. - пені та 36072,81 грн. - штрафу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1 умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок суми пені та штрафу, колегія суддів дійшла висновку про його обґрунтованість.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 10%, в обґрунтування якого він посилається на те, що неспроможність відповідача своєчасно сплачувати вартість спожитого природного газу викликана заборгованістю перед КП «Андріївська тепломережа» з боку бюджетних організацій та інших споживачів за поставлену їм теплову енергію, що підтверджується витягом з журналу розрахунків бюджетних організацій за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Крім того, прострочення відповідачем платежів з оплати поставленого природного газу за Договором спричинена також постійною недостатністю обігових коштів в період з 01.10.12. по лютий 2013 року, внаслідок затримання оплати бюджетними організаціями перед КП «Андріївська тепломережа».

Відповідач вказує на те, що на момент звернення позивача до суду заборгованість КП «Андріївська тепломережа» перед ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за Договором № 12/484-БО-13 купівлі-продажу природного газу від 28.08.12. відсутня.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 230 ГК України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу.

Господарський суд першої інстанції при вирішенні питання щодо зменшення пені та штрафу повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Підставою зменшення розміру пені та штрафу відповідач зазначає постійну недостатністю обігових коштів в період з 01.10.12. по лютий 2013 року.

Статтею 219 ГК України перераховано підстави для зменшення розміру відповідальності або звільнення від відповідальності, а саме - якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання.

Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч.1 ст.229 ГК України). Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин.

Отже, аналіз законодавства надає чітке роз'яснення щодо підстав застосування звільнення від відповідальності за зобов'язанням або зменшення його розміру і окремо вказує на неприпустимість застосування такої підстави як відсутність коштів та тяжкий фінансовий стан.

Разом з цим, слід зазначити, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов'язання (пеня) пунктом договору 7.2, та вже заздалегідь визначили розмір неустойки за неналежне виконання зобов'язання, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправомірно зменшено розмір пені та штрафу.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру штрафних санкції з посилання на ст. 83 ГПК України, виходячи з наступного.

Предметом позову є стягнення пені та штрафу за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань за договором від № 12/484-БО-13 від 28.08.2012 р., укладеного між позивачем і відповідачем, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 551 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України, передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, ст. 233 Господарського кодексу встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Проте, матеріали справи не містять належних доказів наданих відповідачем, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали відповідачу право на зменшення розміру штрафу.

Господарським судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт порушення строків виконання зобов'язань.

Крім того, відповідачем не подано доказів винятковості даного випадку, причин невиконання зобов'язання з оплати товару, негайного добровільного усунення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було порушено строк оплати поставленого позивачем природного газу .

У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позивачем було доведено, що у відповідача дійсно існує прострочення по оплаті перед позивачем, у зв'язку з чим останнім, було обґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 8457,83 грн. та штрафу у розмірі 36072,81 грн.

Господарський суд першої інстанції в порушення вищезазначених приписів необґрунтовано зменшив розмір штрафу та пені на 5% та не вказав обставин, що дозволили йому застосувати ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що господарський суд першої інстанції повинен був об'єктивно оцінити, чи був даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Зазначені обставини не були враховані господарським судом першої інстанції, що призвело до помилкових висновків про зменшення розміру штрафних санкцій.

В свою чергу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені та штрафу, з огляду на наступне:

Згідно з ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 9.3 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у п'ять років.

Таким чином, сторонами в Договорі передбачено збільшення строку позовної давності, передбаченого Цивільним кодексом України, - до п'яти років.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8457,83 грн. - пені та 36072,81 грн. - штрафу.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи та не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2014 р. у справі № 908/2581/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2014 р. у справі № 908/2581/14 скасувати частково: в частині відмови в стягненні 422,89 грн. пені та 1803,64 грн. штрафу та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» (71140, Запорізька область, Бердянський район, смт. Андріївка, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 24907756) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 422,89 грн. пені та 1803,64 грн. штрафу, 44,55 грн. судового збору.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2014 р. у справі № 908/2581/14 залишити без змін.

Стягнути з Колективного підприємства «Андріївська тепломережа» (71140, Запорізька область, Бердянський район, смт. Андріївка, вул. Леніна, 29, код ЄДРПОУ 24907756) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 913,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 21.11.2014 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.