Рішення № 41515406, 13.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2014 р. Справа № 911/3689/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Альбатрос»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 49 574, 39 грн.

за участю представників:

від позивача: Царинник Р.Б.

від відповідача: не з'явилися

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з відповідача 49 574, 39 грн. заборгованості за договором поставки № 1337 від 09.02.2006.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2014 порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 29.09.2014.

29.09.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. № 20504/14 від 29.09.2014), у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.09.2014, за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/3689/14 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 20.10.2014, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача та невиконанням позивачем вимог суду.

До господарського суду Київської області після судового засідання від позивача надійшли документи на виконання вимог суду № 556 від 24.09.2014 (вх. № 20536/14 від 29.09.2014) та власне письмове підтвердження про відсутність спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав № 557 від 24.09.2014 (вх. № 20537/14 від 29.09.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2014 відкладено розгляд справи на 06.11.2014, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

31.10.2014 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення та документи по справі вих. № 627 від 29.10.2014 (вх. № 24244/14 від 31.10.2014).

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.11.2014 відкладено розгляд справи на 13.11.2014, у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача.

До господарського суду Київської області від позивача надійшла заява вих. № 673 від 07.11.2014 (вх. № 25118/14 від 11.11.2014) про долучення до матеріалів справи документів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи, про що свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті та зважаючи на обмежені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строки вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.11.2014, відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

09.02.2006 між сторонами укладено договір поставки № 1337, з урахуванням додаткової угоди про заміну сторони у зобов'язанні від 03.09.2010, за умовами якого позивач зобов'язався постачати і передавати у власність відповідача, а відповідач - приймати і оплачувати товари згідно з замовленнями відповідача та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.7 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від позивача до відповідача з моменту, коли товари поставлено відповідачу вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані відповідачем.

Згідно з п. 2.9 договору позивач буде вважатися таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовлені відповідача, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовам замовлення відповідача та цьому договору.

Пунктом 2.11 договору передбачено, що якщо позивач доставляє товари у меншій кількості, ніж зазначено у замовлені, відповідач має право прийняти товар і зробити відповідне коригування у накладній, у випадку наявності різниці між кількістю, зазначеною у накладній та фактичною кількістю товару, яка також підписується представником позивача.

Відповідно до п. 2.13 договору товари приймаються за кількістю та якістю у відповідному магазині, куди товари поставляються, на підставі товаросупровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Відсутність, неповнота або неналежне оформлення вантажних та товаросупровідних документів є достатньою підставою для відмови і отриманні товарів. Відповідач має право приймати товари без додаткової перевірки їх кількості і якості, за умови, що вони належним чином упаковані, і немає видимих пошкоджень. Перевірка кількості і якості товарів виконуються під час отримання товарів, і у випадку виявлення будь-яких недоліків відповідач складає акт у порядку, обумовленому в п. 2.14 цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору позивач поставляє, а відповідач оплачує товари за цінами, зазначеними у прас-листі, затвердженому сторонами.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок позивача, зазначений у ст. 9 цього договору, протягом терміну платежу зазначеного у п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50, 00 грн., та що позивач надасть належним чином оформленні рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Платіжне зобов'язання вважається виконаним відповідачем після списання коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до п. 8.1 договору цей договір укладений строком до 31 грудня 2006 року. Строк дії цього договору автоматично подовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Згідно з п. 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови» відповідач оплачує реалізовані товари за період один календарний тиждень у магазинах відповідача протягом 9 календарних днів з дня закінчення календарного тижня за умови, що позивач надасть належним чином оформлені рахунки та накладні на адресу відповідача, яка вказана у ст. 9, протягом не більше ніж 7 днів з дня поставки. Якщо позивач не надасть рахунки та накладні вчасно, відповідач має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Позивач стверджує, що на виконання умов договору поставки № 1337 від 09.02.2006 ним була здійснена поставка товару відповідачу за період з 03.10.2013 по 02.07.2014 на загальну суму 49 751, 84 грн. Належне виконання позивачем своїх обов'язків за зазначеним договором підтверджується, як зазначає останній, видатковими накладними, що додані до позовної заяви.

Проте, як стверджує позивач, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідачем була здійснена лише часткова оплата вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у розмірі 49 574, 39 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

В подальшому, позивачем у процесі розгляду даної справи було надано додаткові письмові пояснення, у яких позивач стверджує, що всього за договором поставки № 1337 від 09.02.2006 ним була здійснена поставка товару відповідачу на загальну суму 466 493, 71 грн., а відповідачем було сплачено 416 919, 32 грн., у зв'язку з чим заборгованість становить 49 574, 39 грн.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на наступне: позивач направляв відповідачу вимогу про сплату боргу у розмірі 48 698, 67 грн., а суму позову вказує іншу, а саме - 49 574, 39 грн.; після останньої поставки товару, яка була здійснена 03.07.2014, відповідачем було здійснено оплату товару на суму 15 000, 00 грн.; рахунки за поставлений товар згідно оскаржуваного позивачем періоду відповідачу до оплати не надано, а тому відповідно до п. 3.3 договору та ст. 613 Цивільного кодексу України, останній не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки грошове зобов'язання з оплати за поставлений товар можливо виконати лише після того як позивач передасть відповідні рахунки; позивачем не надано доказів реалізації товару, а тому враховуючи п. 1.1 додатку № 3, термін виконання грошового зобов'язання ще не настав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав до суду договір поставки № 1337 від 09.02.2006, видаткові накладні за період з 25.01.2011 по 02.07.2014, рахунки-фактур за період з 01.01.2013 по 27.06.2014, банківські виписки за період з 10.09.2010 по 09.07.2014 та приймальні акти № 1788 від 10.04.2013, № 624 від 07.02.2014 і № 8 від 01.04.2014.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових результатів.

Тобто, факт проведення сторонами у справі господарських операцій, що стосуються виконання ними зобов'язань, повинен підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду видаткові накладні на підтвердження поставки відповідачу товару за договором поставки № 1337 від 09.02.2006 за період з 25.01.2011 по 02.07.2014, з урахуванням приймальних актів № 1788 від 10.04.2013, № 624 від 07.02.2014 та № 8 від 01.04.2014, на загальну суму 354 177, 47 грн.

Із вищезазначених видаткових накладних, що надані позивачем до матеріалів справи, видаткова накладна № рл-Х00000221 від 17.04.2014 на суму 1 200, 00 грн. не приймається судом як належний та допустимий доказ, що підтверджує отримання товару відповідачем, оскільки не містить підпису та печатки відповідача.

Відповідно до наявних у матеріалах справи банківських виписок відповідачем за період з 25.01.2011 (з дня наявних у матеріалах справи видаткових накладних) по 09.07.2014 було сплачено позивачу 313 400, 00 грн. за поставлений товар згідно договору поставки № 1337 від 09.02.2006.

Таким чином, відповідно до наявних у матеріалах справи первинних документів, а саме: видаткових накладних, які підписані та скріплені печатками/штампами сторін, з урахуванням приймальних актів до них, вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу за період з 25.01.2011 по 02.07.2014 товар на загальну суму 352 977, 47 грн., разом з тим, з наявних у матеріалах справи банківських виписок вбачається, що відповідачем з 25.01.2011 по 09.07.2014 було сплачено за отриманий товар кошти у розмірі 313 400, 00 грн.

За таких обставин, з вищезазначеного випливає, що борг відповідача перед позивачем за отриманий товар за період з 25.01.2011 по 02.07.2014 згідно договору поставки № 1337 від 09.02.2006 становить 39 577, 47 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що рахунки за поставлений товар згідно оскаржуваного позивачем періоду відповідачу до оплати не надано, а тому відповідно до п. 3.3 договору та ст. 613 Цивільного кодексу України, останній не вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, а також на те, що позивачем не надано доказів реалізації товару, а тому враховуючи п. 1.1 додатку № 3, термін виконання грошового зобов'язання ще не настав, суд зазначає наступне.

Рахунок-фактура - є документом (не первинним), який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, ненадання рахунку-фактури не є умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, що може перешкодити оплаті товару та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому наявність чи відсутність рахунку-фактури або доказів його виставлення не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за отриманий товар.

Крім того, у п. 3.3 договору умовою оплати поставленої продукції окрім рахунків-фактур також є наявність накладних (первинний документ), підпис яких зі сторони відповідача та скріплення їх печатками/штампами свідчить про перехід до нього права власності на товар (п. 2.7 договору), а отже про виникнення обов'язку щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим якщо чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з п. 3.3 договору та п. 1.1 додатку № 3 настання строку виконання зобов'язання щодо оплати відповідачем поставленого товару сторони поставили в залежність від факту реалізації товару, що є дією особи, а не подією, яка неминуче має настати, а відтак суд вважає, що сторони чітко не встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до норм чинного законодавства договір поставки є оплатним і обов'язок відповідача оплатити придбаний за договором товар не залежить від факту його реалізації.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання відповідачем та скріплення печатками/штампами видаткових накладних свідчить про прийняття останнім цього товару та, відповідно, наявності у нього обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Твердження відповідача про те, що після останньої поставки товару, ним було здійснено оплату товару на суму 15 000, 00 грн., може бути взяте судом до уваги, проте зазначена сума оплати безпосередньо була врахована позивачем при визначені розміру позовних вимог та зарахована судом до загальної суми оплат, які були здійснені відповідачем з 25.01.2011 по 09.07.2014.

За таких обставин, відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують належне виконання ним зобов'язань за договором поставки № 1337 від 09.02.2006 суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи наявні у матеріалах справи первинні документи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме у розмірі 39 577, 47 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 32-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Альбатрос» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (09000, Київська область, Сквирський район, місто Сквира, вулиця Леніна, будинок 22, ідентифікаційний код - 35231874) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельно-промислова група «Альбатрос» (49010, Дніпропетровська область, місто Дніпропетровськ, вулиця Погребняка, будинок 23, квартира 15, ідентифікаційний код - 33667707) 39 577 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 47 коп. - основного боргу за договором поставки № 1337 від 09.02.2006 та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 20.11.2014.

Суддя Т.В. Лутак