Рішення № 41515316, 18.11.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа №911/4223/14

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік», Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське

про стягнення 136000,00 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Клюсова Т.М. (довіреність №13 від 13 березня 2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік» (далі - відповідач) про стягнення 136000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті порушення відповідачем п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року, яким накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» штраф у розмірі 68000,00 грн. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» позивач просить суд стягнути з відповідача 68000,00 грн. пені.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 1 жовтня 2014 року та призначено справу до розгляду на 21 жовтня 2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21 жовтня 2014 року розгляд справи відкладено на 18 листопада 2014 року.

Представник позивача в судових засіданнях 21 жовтня 2014 року та 18 листопада 2014 року позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 21 жовтня 2014 року та 18 листопада 2014 року представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалами суду від 1 жовтня 2014 року та 21 жовтня 2014 року, оскільки, кореспонденція направлялась на адресу відповідача, за якою він зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими відправленнями, які 27 жовтня 2014 року та 31 жовтня 2014 року повернулись до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «за зазначеною адресою не проживає» відповідно.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19382760 від 1 жовтня 2014 року, юридичною адресою відповідача є: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Зоряна, 20.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відзиву на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

18 листопада 2014 року відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року, п. 1 резолютивної частини якого визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» (код 36291384), найменування якого згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19382760 від 1 жовтня 2014 року змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Елсвік», та Приватного підприємства «Трейдпетрол» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (тендерів), що проводились Державною установою «Інститут медицини праці Академії медичних наук України» у 2012 році.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року за порушення, зазначене у пункті 1 резолютивної частини, на Товариство з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» накладено штраф у розмірі 68000,00 грн.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», рішення та розпорядження, що приймаються органами Антимонопольного комітету України, головами його територіальних відділень відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, надаються особам, які беруть участь у справі, у вигляді їх копій, посвідчених у порядку, встановленому законодавством. Особливості порядку надання та оприлюднення рішень, розпоряджень встановлюються законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Судом встановлено, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Кло-Карта» супровідним листом №26-04/1431 від 29 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 6 травня 2014 року (том 1, а.с. 15).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Частиною 3 ст. 254 Цивільного кодексу України визначено, що строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, відповідач мав сплати штраф до 7 липня 2014 року.

Пунктом 21. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №15 від 26 грудня 2011 року «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» визначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні ст. 39 Закону України «Про захист економічної конкуренції»), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених ч. 2 ст. 47 та ч. 1 ст. 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

У рішенні адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року зазначено строк його оскарження до господарського суду.

Відповідач у передбачений строк не скористався правом на оскарження рішення №29-04-р/к від 16 квітня 2014 року. Відповідність рішення законодавству відповідачем не заперечувалась.

Отже, відповідач всупереч вимогам ч.ч. 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» безпідставно ухилився від сплати у встановлений Законом термін накладеного позивачем штрафу.

Станом на день прийняття рішення у справі №911/4223/14 сума штрафу у розмірі 68000,00 грн. відповідачем не сплачена, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Судом встановлено, що відповідач прострочив сплату накладеного штрафу на 80 днів (з 8 липня 2014 року по 25 вересня 2014 року), у зв'язку з чим, розмір пені склав 81600,00 грн. Проте, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України, який складає 68000,00 грн.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 68000,00 грн., підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та пп. 14 п. 3 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України №32-р від 23 лютого 2001 року Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Крім цього, відповідно до ч. 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Зоряна, 20, код 36291384) в дохід Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації: 21081100, на р/р 31116106700356, МФО 820018, код ЄДРПОУ 38010937 на рахунок Управління державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі - 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. штрафу та 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсвік» (08141, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Зоряна, 20, код 36291384) в дохід Державного бюджету України на р/р 31214206783001, банк ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код ЄДРПОУ 37955989, одержувач платежу ГУ ДКСУ у Київській області, призначення платежу: 22030001 - 2720 (дві тисячі сімсот двадцять) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 21 листопада 2014 року

Суддя Д.Г. Заєць