Рішення № 41515253, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16521/14 18.11.14

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави

в особі 1. Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 21 765,79 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача 1: Яковенко С.П. (представник за довіреністю №108-10172/01 від 26.08.2014р.);

від позивача 2: Мойсик М.В. (представник за довіреністю №15 (вих. №69/38 від 10.01.2014р.);

від відповідача: не з'явились;

від прокуратури: Скакун О.М. (службове посвідчення №025912 від 29.04.2014р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Прокурор Солом'янського району м. Києва звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі також - позивач-1), Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (надалі також - позивач-2) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі також - відповідач) про стягнення 21 765,79 грн. за Договором №149/Г оренди нерухомого майна від 17.04.2008р., з яких 20 231,87 грн. сума основного боргу, 749,31 грн. компенсація плати за землю та 784,61 грн. пені.

Під час перебування справи в провадженні позивачем-2 було уточнено суму позовних вимог та заявлено до стягнення з відповідача 11 771,01 грн., з яких: 11 049,40 грн. сума основного боргу, 409,22 грн. компенсація плати за землю та 312,39 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за Договором про передачу майна територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду №149/Т від 17.04.2008р., зокрема, не вносив за період з грудня 2013р. по березень 2014р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2014р., в справі було порушено провадження суддею Морозовим С.М., справі присвоєно №910/16521/14, розгляд було призначено на 23.09.2014р.

В судове засідання 23.09.2014р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, розгляд справи було відкладено до 07.10.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 07.10.2014р. у зв'язку з перебуванням судді Морозова С.М. у відпустці, справу №910/16521/14 було передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою від 07.10.2014р. суддею Котковим О.В. матеріали справи №910/16521/14 було прийнято до свого провадження та призначено на 11.11.2014р.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва Князькова В.В. від 28.10.2014р. у зв'язку з виходом судді Морозова С.М. з відпустки, справу №910/16521/14 було передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 28.10.2014р. суддею Морозовим С.М. матеріали справи №910/16521/14 було прийнято до свого провадження.

В судове засідання 11.11.2014р. представник від відповідача не з'явився, розгляд справи було відкладено до 18.11.2014р.

В судове засідання 18.11.2014р. представники від відповідача не з'явились знову, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 18 листопада 2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру", органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення 11 771,01 грн.

Судом встановлені наступні обставини.

17 квітня 2008 року між позивачем-2 (орендодавець за Договором) та відповідачем (орендар за Договором) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, які передаються в оренду №149/Г (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач-2 передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (надалі - майно), загальною площею 30,6 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. М.Василенка, 23, для розміщення майстерні з ремонту комп'ютерів та периферійного устаткування.

Додатковою угодою від 23.07.2012р. сторони домовились внести зміни до Договору.

Пунктом 1. Додаткової угоди від 23.07.2012р. до Договору встановлено, що позивач-2 за згодою відповідача передає, а Солом'янська районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки позивача-2 по Договору.

Визначити, позивача-2, який був орендодавцем по Договору за згодою відповідача в подальшому виступає балансоутримувачем. (п. 2. Додаткової угоди від 23.07.2012р. до Договору).

Внести зміни до п. 9.1. Договору виклавши його в редакції: Цей Договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 01 квітня 2012 року до 30 березня 2015 року. (п. 3. Додаткової угоди від 23.07.2012р. до Договору).

Відповідно до п. 4. Додаткової угоди від 23.07.2012р. до Договору сторони домовились викласти Договір, який являється невід'ємною частиною даної угоди (Додаток), в новій редакції та присвоїти йому новий номер.

Додатком до Додаткової угоди від 23.07.2012р. до Договору сторони узгодили текст Договору про передачу майна територіальної громади міста Києва №199 СРДА від 23.07.2012р. (надалі - Додаток до Договору).

Відповідно до п. 1.1. Додатку до Договору позивач-1 на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 22.10.2012р. №132 передає, а відповідач приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: вул. М.Василенка, 23 для розміщення майстерні з ремонту комп'ютерів та периферійного устаткування.

Цей Договір визначає взаємовідносини сторін щодо строкового, платного користування відповідачем об'єктом оренди. (п. 1.2. Додатку до Договору).

Об'єктом оренди є: 30,6 кв.м. згідно з викопіюванням з по поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (Додаток №1). Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31 січня 2012 року становить 158 304,00 грн. (п.п. 2.1., 2.2. Додатку до Договору).

За користування об'єктом оренди відповідач сплачує позивачу-2 орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі конкурсної пропозиції, та на дату підписання Договору в цілому становить 2 524,06 грн. за місяць без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. (п.п. 3.1., 3.2. Додатку до Договору).

Пунктом 3.5. Додатку до Договору сторонами погоджено, що орендна плата сплачується відповідачем на рахунок позивача-2. Орендна плата сплачується відповідачем починаючи з дати підписання акту прийому-передачі.

Орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця. (п. 3.6. Додатку до Договору).

Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 23.07.2012р. позивач-1, згідно з Додатком до Договору передав, а відповідач прийняв у орендне користування приміщення, що розташоване у підвалі та перебуває на балансі позивача-2, загальною площею 30,6 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. М.Василенка, 23.

Додатками №3 та №4 до Додатку до Договору сторони погодили розрахунок орендної плати по нежитловому приміщенню (споруді) за адресою: м. Київ, вул. М.Василенка, 23 та розрахунок компенсації плати за землю об'єкту оренди, розташованого за адресою вул. М.Василенка, 23.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що за період з грудня 2013р. по березень 2014 року відповідачем, у відповідності до п. 3.6. Додатку до Договору, не сплачувались орендні платежі, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 11 049,40 грн.

За таких обставин прокуратур просить стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокуратури підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено частинами 1 та 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, та відповідно до ст. 629 ЦК України договір, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу (ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Проте відповідач свого обов'язку, передбаченого п. 3.6. Додатку до Договору, по сплаті орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення покладеного на нього обов'язку по сплаті орендної плати за фактичне користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем-2, відповідно до п. 3.5. додатку до Договору (сплата орендної плати проводиться на рахунок позивача-2), становить 11 049,40 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги прокуратури про стягнення 11 049,40 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, прокуратура просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 3.4. Додатку до Договору компенсацію витрат по сплаті за землю в розмірі 409,22 грн.

Згідно п. 3.4 Додатку до Договору визначено, що додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, а також компенсація витрат позивача-2 за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною Договору (Додаток №4) та сплачується відповідачем разом з орендною платою.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачувалась компенсація витрат по сплаті за землю, враховуючи вищезазначене, з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає стягненню компенсація плати за землю за пред'явлений до стягнення період в розмірі 409,22 грн.

Окрім того, прокурором заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 312,39 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.2. Додатку до Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів відповідач сплачує на користь позивача-2 пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши наведений прокурором в позовних матеріалах розрахунок суми пені, судом визнано його обґрунтованим, а тому, позовні вимоги в справі №910/16521/14 про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 312,39 грн. підлягають задоволенню повністю.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16521/14 підлягають задоволенню в повному обсязі та стягненню з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 11 049,40 грн., компенсації витрат плати за землю в розмірі 409,22 грн. та пені в розмірі 312,39 грн.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача в розмірі 1 827,00 грн. та стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», Цивільного кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 03151, АДРЕСА_1) на користь Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 35756919, адреса: 03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6) основний борг в розмірі 11 049,40 грн. (одинадцять тисяч сорок дев'ять гривень 40 копійок), компенсацію витрат плати за землю в розмірі 409,22 грн. (чотириста дев'ять гривень 22 копійки), пеню в розмірі 312,39 грн. (триста дванадцять тисяч гривень 39 копійок).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 03151, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в сумі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.11.2014р.

Суддя С.М. Морозов