Рішення № 41515243, 18.11.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/21959/14 18.11.14За позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу 16 726,70 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача не прибув

Від відповідача Мельніченко О.Д.(дов. від 20.11.2013)

Від третьої особи не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Українська страхова група" (надалі - страховик, позивач) звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (надалі - відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 16 726,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України в межах виплаченого відшкодування право зворотної вимоги до відповідальної за збитки особи, якою є відповідач як страховик цивільної відповідальності винної у ДТП особи. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов"язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов"язку здійснити регресну виплату.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.10.2014 порушено провадження у справі №910/21959/14 та призначено до розгляду на 04.11.2014.

Представники сторін в судове засідання 04.11.2014 не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи, були належним чином повідомлені.

Представник відповідача 30.10.2014 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав клопотання про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (03058,АДРЕСА_1), оскільки рішення по даній справі може вплинути на права і обов`язки даної сторони.

Суд задовольнив дане клопотання.

Також, представник відповідача 30.10.2014 через загальний відділ канцелярії господарського суду м. Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд задовольнив дане клопотання та ухвалою від 04.11.2014 залучив до участі у справі №910/21959/14 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (03058,АДРЕСА_1).

Розгляд справи відкладено на 18.11.2014.

В судове засіданні 18.11.2014 прибув представник відповідача, дав пояснення по справі, проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник позивача в судове засідання 18.11.2014 не з'явився, але через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Суд задовольнив дане клопотання.

Представник третьої особи в судове засідання 18.11.2014 також не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду від 04.11.2014 отримана відповідачем 10.11.2014, що підтверджується відміткою на звороті ухвали та повідомленням про вручення поштового відправлення № 03058 0636667 1 (в матеріалах справи).

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2012 між ПрАТ СК "Українська страхова група" (далі - страховик, позивач) та ОСОБА_3(далі - страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 28-1505-12-00353 (надалі - "Договір"), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_7 на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

Як свідчать матеріали справи, 12.02.2013 на 462 км. автодороги м. Київ-м.Одеса сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_7 та автомобіля марки «Фіат» реєстраційний номер НОМЕР_6, а саме: порушення водієм автомобіля «Фіат» реєстраційний номер НОМЕР_6 Правил дорожнього руху України, що спричинило механічні пошкодження автомобілю страхувальника «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_7.

Факт скоєння ДТП підтверджується Довідкою ДАІ № 9157271 про дорожньо-транспортну пригоду, копія якої знаходиться в матеріалах справи.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2013 у справі № 760/5708/13-п, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

29.01.2014 на підставі страхового акту № ПСКА-2516 від 25.01.2014 у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, звіту про оцінку вартості ремонту автомобіля від 05.11.2013 здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 16 553,97 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1651 від 29.01.2014.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 11.04.2013 у справі № 760/5708/13-п вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Фіат» реєстраційний номер НОМЕР_6, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_7 знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем автомобіль «Фіат» реєстраційний номер НОМЕР_6 встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації «Фіат» реєстраційний номер НОМЕР_6, застрахована у приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/443809, що підтверджується довідкою МТСБУ № 7/2-28/29972 від 31.10.2014.

Вказаним договором (поліс № АС/443809) передбачено, що франшиза становить 1000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 50 000,00 грн.

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно п. 36.2 ст. 36 наведеного Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. За змістом ст. 34 вказаного Закону розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром, визнання яких містяться в п. 2 Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1998 р. №8 та Положенні щодо укладення угоди на проведення експертної оцінки майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 08.01.1998 №16.

Таким чином, належним доказом розміру відновлювального ремонту з урахування коефіцієнту фізичного зносу є висновок особи, яка згідно чинного законодавства України має право на проведення експертної оцінки майна (суб'єкт оціночної діяльності або аварійний комісар).

В матеріалах справи наявний звіт про оцінку вартості ремонту автомобіля від 05.11.2013, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_7 складає 19 737,47 грн.

Нормою ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 19 737,47 грн. та позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 16 553,97 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону (в редакції, чинній на момент направлення заяви) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів

Отже, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.2 ст.12 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи визначені полісом № АС/443809 розміри лімітів відповідальності та франшизи, розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 553,97 грн. (з урахуванням франшизи за полісом № АС/443809).

З матеріалів справи слідує, що позивач з метою отримання коштів від відповідача звернувся до останнього із заявою від 27.02.2014 про виплату страхового відшкодування. Дана претензія із доданими до неї документами, які необхідні для виплати страхового відшкодування на користь позивача. Проте відповідач на момент падання позову платежу в повному обсязі не здійснив.

Враховуючи вимоги пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування (регламентна виплата) за полісами ОСЦПВВНТЗ повинна бути виплачена страховиком (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 15 553,97 грн. страхового відшкодування.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1037,22 грн. Суд відмовив в задоволенні даних вимог, у зв'язку з наступним:

Пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка мас право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Однак, суд зазначає, що законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені» (постанова Вищого господарського суду України від 27.03.2012 у справі №4/17-3520-2011).

Переглядаючи, в порядку пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, вказану вище постанову касаційної інстанції Верховний суд України у своїй постанові від 26.09.2012 зазначив, що: «Касаційний суд обґрунтовано відхилив вимоги позивача щодо стягнення пені відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону № 1961, яким встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУособі, яка мас право на отримання такого відшкодування. сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору»

Крім цього, у пункту 4 розділу «Спори, що виникають із договорів страхування» висновків Верховного Суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК України, за II півріччя 2012 вказав, що: «Положення п. З7.2 cт. 3 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким встановлено. що за колеси день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або Моторного (транспортного) страхового бюро України особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку У країни, яка діє у період, за який нараховується пеня, не поширюється па правовідносини між страховиками, оскільки зазначена норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (постанова Верховного Суду України від 26 вересня 2012 р. у справі N 3-41гс12)».

А тому, позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 1 037,22 грн. пені за прострочення виконання грошовою зобов'язання є безпідставними та не обґрунтованими.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача відсотки річних в сумі 135,51 грн. Суд відмовив в задоволенні даних вимог, у зв'язку з наступним:

Статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так. ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У ч. 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також гри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов'язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.

Ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12).

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору» (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 p. N 10-74/0/4-13).

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється па правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди (Лист Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві»).

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним. відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав(постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стишення 135,51 грн. 3% річних є безпідставними, оскільки дія ч. 2 ст. 625 ЦК не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням збитків та шкоди.

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача, а отже позов підлягає задоволенню частково.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам..

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, буд. 32-А, код ЄДРПОУ 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 15 553 (десять тисяч шістсот тридцять чотири) грн. 97 коп. та судовий збір у розмірі 1 698(одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л. Д.

Дата підписання повного тексту рішення: 24.11.2014