Постанова № 41515129, 18.11.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2014 року 810/5635/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (далі – ТОВ «ПРОМЗІЗ» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів (далі – Київська митниця Міндоходів або митний орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі – ДКСУ у Київській області) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачені суми митних платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з тим, що рішення митного органу, на підставі якого було здійснено розрахунок митної вартості товарів при здійсненні ним митних процедур, було скасовано у судовому порядку, віну порядок та спосіб, що визначені чинним законодавством, звернувся до митного органу із заявою про надання висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» митних платежів у розмірі 81745,17 грн. Однак, листом Київської митниці Міндоходів позивачеві безпідставно було відмовлено у задоволенні даної заяви.

Київська митниця Міндоходів позов не визнала, заперечення надала суду у письмовій формі та просила у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначила, що ухвалою Вищого адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у справі за позовом ТОВ «ПРОМЗІЗ» до Київської митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів. Крім того, виконавчих документів, на підставі яких здійснюється примусове виконання судових рішень, до Київської митниці Міндоходів не надходило. Також митний орган вважає, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відноситься до виключної компетенції митних органів, а тому вимога позивача щодо стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість, за умови відсутності відповідного висновку митного органу,є безпідставною.

Представник ДКСУ у Київській області у судові засідання не з’являвся. Разом з цим, 27.10.2014 через канцелярію Київського окружного адміністративного суду подав письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДКСУ у Київській області та про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Представники сторін у судове засідання не з’явились. Водночас, надали через канцелярію суду клопотання про подальший розгляд справи за їх відсутності.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

14 червня 2013 року за результатами митного оформлення, заявленого позивачем товару, Київською митницею Міндоходів на підставі статті 264 Митного кодексу України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №125130000/2013/110026/2 за вантажною митною декларацією №125130000/2013/214431.

З метою випуску задекларованого товару у вільний обіг позивачем надано нову митну декларацію із коригуванням митної вартості згідно рішення митного органу, сплачено всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, яка була попередньо визначена декларантом та різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Загальна сума сплачених грошових коштів у зв’язку із рішенням митного органу склала 81745,17 грн., з яких 22093,29 грн. – ввізне мито та 59651,88 грн. – податок на додану вартість.

Разом з цим, не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у травні 2013 року звернувся до суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області Головного Управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 14.06.2013 № 125130000/2013/110026/2; визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125130000/2013/214431 від 13.06.2013 та зобов'язання Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області повернути з доходних рахунків Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені до бюджету суми гарантійних зобов'язань у розмірі 81745,17 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2013 у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів Київської регіональної митниці від 14.06.2013 року № 125130000/2013/110026/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.06.2013 №125130000/2013/214431. В інший частині позовних вимог відмовлено, у зв’язку із недотримання позивачем порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, яка визначена положеннями Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами.

08 серпня 2014 року у зв’язку із рішенням Київського апеляційного адміністративного суду позивач звернувся до Київської митниці Міндоходів із заявою про повернення надмірно сплачених сум митних платежів у формі гарантійних зобов'язань у розмірі 81745,17 грн.

Листом від 01.09.2014 № 06.1-47/1/12-6881 Київська митниця Міндоходів повідомила, що підстави для повернення сплачених грошових зобов’язань при здійсненні митного оформлення МД від 18.06.2013 № 125130000/2013/214688 відсутні, оскільки примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження». Однак, станом на 28.08.2014, документи від органів ДВС на опрацювання до митниці не надходили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних положень законодавчих актів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до приписів частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з пунктом 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України № 25/44 від 24.01.2006, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 3.4 наведеного Порядку, повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (далі - Порядок №618). ГУДК України на підставі платіжних доручень митних органів забезпечує перерахування коштів.

Згідно з положеннями розділу ІІІ Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів, платником податку до загального відділу митного органу, яким здійснювалося оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за ЄДРПОУ платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (надалі – Порядок взаємодії) , керівництвом Відділу, за потреби, ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.

Супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України, Реєстр висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, підготовлений відповідно до пункту 5 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за № 1095/14362, Висновок про повернення з оригіналом заяви платника податків про повернення коштів з Державного бюджету України, підписаний начальником (заступником начальника) Відділу та зареєстрований у журналі реєстрації висновків про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Журнал реєстрації висновків про повернення коштів з Держбюджету), форма якого наведена в додатку 3 до цього Порядку, разом з документом, у якому відображаються результати перевірки, подаються керівнику (заступнику керівника) митного органу для прийняття остаточного рішення про повернення коштів.

Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. Пакет документів на повернення коштів передається до Загального відділу для реєстрації та відправки до органу Державного казначейства України.

З аналізу викладених правових норм вбачається, що законодавством у галузі митних та фінансових правовідносин регламентована чітка процедура та порядок повернення суб'єктам господарювання надмірно сплачених митних платежів, який включає в себе сукупність послідовних дій учасників даних правовідносин, а саме: 1) звернення суб'єкта господарювання до митних органів із відповідною заявою; 2) проведення відповідними структурними підрозділами митного органу, до якого подано зазначену заяву, перевірки на підставі п. 4 розділу ІІІ Порядку № 618; 3) встановлення митними органами наявності факту переплати; 4) складання ними відповідного висновку та його надіслання органам Державної казначейської служби України для повернення платнику податків надміру сплачених митних платежів або прийняття обґрунтованої відмови у задоволенні заяви.

Тобто, умовою для повернення надмірно сплачених коштів є ухвалення митним органом висновку про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Як зазначалось судом, з метою повернення надмірно зарахованих до бюджету платежів, сплачених відповідно до скасованого в подальшому у судовому порядку рішення митниці про визначення митної вартої товару, позивач звернувся до митного органу з відповідною заявою, яку не було задоволено, що підтверджується листом від 01.09.2014 № 06.1-47/1/12-6881 Київської митниці Міндоходів.

Тобто, митним органом були вчинені певні дії, що виявилися у наданні відмовити у задоволенні заяви позивача, а не допущена бездіяльність, оскільки під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно з законодавством України.

А відтак, за переконанням суду, фактично предмет спору у даній справі пов'язаний з визнанням протиправними дій Київської митниці Міндоходів щодо відмови у наданні висновку про наявність підстав для повернення надмірно сплачених платежів з Державного бюджету України, а не з визнанням протиправною бездіяльність, що виявилась у не підготовленні та неподанні державному казначейству висновку про повернення надмірно зарахованих платежів та їх стягнення.

За таких обставин, виходячи з принципу адміністративного судочинства - верховенства права та завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів осіб в сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, суд зазначає, що позивачем, у даному випадку, застосований неналежний спосіб захисту своїх порушених прав та інтересів.

Аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 11.09.2013 по справі № К/9991/68902/12.

Щодо позовних вимог про стягнення з доходних рахунків Державного бюджету України надмірно сплачених сум митних платежів, суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентуються Порядком взаємодії.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Згідно пункту 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п’яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, законодавством визначений чіткий механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.

Отже, у разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком № 618 та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-29а14.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Крім цього, суд приймає також до уваги правову позицію Вищого адміністративного суду від 05.03.2014, викладену у постанові по справі № К/800/40434/13, відповідно до якої питання контролю правильності визначення митної вартості товарів відносяться до виключної компетенції митних органів, як то передбачено положеннями статті 54 Митного кодексу України, та правову позицію Верховного Суду України від 17.12.2013.

Так, у постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 у справі за позовом приватного підприємства "СПС" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачену з такої вартості суму ПДВ, фактично визначаючи при цьому інший метод обчислення митної вартості. Таким чином, суди, постановляючи рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь Підприємства суми надмірно сплаченого ПДВ, фактично визначили митну вартість ввезеного ним товару за першим методом, чим підмінили митний орган.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що, у даному випадку, єдиною та необхідною правовою підставою для повернення надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України є відповідний висновок митних органів, у якому вказується сума коштів, що підлягає поверненню.

Однак, як вже зазначалось судом, Київською митницею Міндоходів такий висновок не складався, митним органом прийнято рішення про відмову у задоволенні заяви, як то передбачено положеннями Порядку № 618 та, відповідно, такий висновок не надсилався до органів Державної казначейської служби. А отже, у Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області не виникло обов'язку та законодавчо визначених підстав для повернення позивачеві надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України.

Крім того, вчинення ДКСУ у Київській області дій, спрямованих на повернення з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачених сум митних платежів, належить до його дискреційних повноважень, вільна реалізація яких має на меті надати можливість суб'єкту влади на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених приписами нормативно-правового акта.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуально дії), дій чи бездіяльності.

Аналіз наведеної законодавчої норми дає підстави стверджувати, що суди не можуть втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень доти, поки йому не буде надана можливість самостійно реалізувати його виключну компетенцію.

А відтак, у даному випадку, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів є передчасним.

Оскільки заявлені позивачем вимоги є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів суд, враховуючи положення частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати митний орган підготувати та направити органам Державної казначейської служби України висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» митних платежів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до положень статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат сторонами суду не заявлено, у зв’язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статями 11, 14, 69-71, 97, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Київської митниці Міндоходів щодо відмови у складанні висновку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» митних платежі відповідно до заяви від 08.08.2014.

Зобов’язати Київську митницю Міндоходів підготувати та направити органам Державної казначейської служби України висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» митних платежів у порядок та спосіб, передбачений чинним законодавством.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову складено у повному обсязі та підписано – 18.11.2014