Постанова № 41515069, 10.11.2014, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2014 року Житомир справа № 806/4559/14

категорія 10.3.4

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

за участі секретаря Смолінської І.П.,

за участі представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства "ВАДІКОМ" про стягнення суми,

встановив:

У жовтні 2014 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом в якому просило стягнути з приватного підприємства "ВАДІКОМ" 11238,86 грн. адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та пені. Вимоги мотивує тим, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів середньооблікова чисельність працюючих у приватного підприємства "ВАДІКОМ" у 2013 році складала 11 осіб. Відповідач мав працевлаштувати 1 (одного) інваліда, тоді як фактично не працевлаштував жодного інваліда, тобто не виконав нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2013 році, термін сплати яких минув 15 квітня 2014 року, складає 11238,86 грн., в тому числі 10495,46 грн. основного боргу та 743,40 грн. пені.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити з підстав викладених в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог заявлених в позовні та просив відмовити в його задоволенні, вказав, що ним було працевлаштовано одного інваліда у вересні 2013 року, тобто на його думку це свідчить про виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Крім того, представник відповідача пояснив, що він взагалі не повинен був подавати зазначений звіт, але подав на прохання позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості зокрема на основі: працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, в кількості, визначеній місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад, та інвалідів у кількості, визначеній згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно із ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

У відповідності із п.2 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 вказаного Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації, громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Встановлено, що відповідач не виконував покладених на нього законом обов'язків по працевлаштуванню інвалідів.

Суд не приймає до уваги твердження позивача щодо того, що на підприємстві працював інвалід повних 3 місяці, що на його думку свідчить про виконання нормативу для працевлаштування інвалідів, оскільки інвалід має бути працевлаштований протягом цілого календарного року, а не його частини.

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ, затвердженого наказом Мінпраці № 42 від 10.02.2007 року, який подано самим відповідачем при реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу працюючих в приватному підприємстві "ВАДІКОМ" у 2013 році складала 11 осіб, у зв’язку з чим, відповідач повинен був працевлаштувати 1 (одного) інваліда, тоді як фактично, хоча на підприємстві працював інвалід, але оскільки він працював не повний календарний рік, а лише 3 місяці, то це не може свідчити про виконання нормативу для працевлаштування інвалідів.

Фонд оплати праці штатних працівників у приватному підприємстві "ВАДІКОМ" фактично складав 230,9 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 20990,00 грн., тому розмір санкції становить 10495,00 грн.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до п. 4 Порядку, порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Зважаючи на те, що відповідачем не було виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, то у ході перевірки звітності приватного підприємства "ВАДІКОМ" Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було самостійно розраховано суму адміністративно-господарських санкцій та нараховано пеню за порушення термінів їх сплати у загальному розмірі 11238,86 грн., у т.ч.10495,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 743,40 грн. - пеня, що підтверджується розрахунком пені.

Відповідач суму боргу визначену Фондом не оспорював.

На час розгляду справи у суді заборгованість відповідачем не була сплачена.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "ВАДІКОМ" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 11238,86 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 20 листопада 2014 р.